79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
з питань сплати судового збору
18 жовтня 2016 року № 813/3505/16
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кедик М.В., ознайомившись з адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова до Львівського дочірнього підприємства "Промавтоматика" № 437 закритого акціонерного товариства "Променергоавтоматика" про стягнення заборгованості, -
встановив:
управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівського дочірнього підприємства "Промавтоматика" № 437 закритого акціонерного товариства "Променергоавтоматика", в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій у розмірі 3726,42 грн.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду України формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду. Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Також зазначає, що бюджетом Пенсійного фонду України на 2016 рік кошти для сплати судового збору не були передбачені.Посилаючись на ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач стверджує, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що є гарантією дотримання принципу рівності.
При постановленні ухвали суддя виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який з 01.09.2015 діє у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо справляння судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що вказана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", а особа, яка звернулася з нею до суду, не належить суб'єктів, яким згідно з нормами ст. 5 Закону України "Про судовий збір" встановлені пільги щодо його сплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною 1. ст. 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Частина друга цієї статті передбачає, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може звільнити від сплати судового збору, є майновий стан сторони. Жодної іншої підстави для постановлення судом ухвали про звільнення від сплати судового збору ні Закон України "Про судовий збір", ні КАС України не передбачають.
Доводячи наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на цільове призначення коштів Пенсійного фонду України та відсутність асигнувань для сплати судового збору.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір", визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від його сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи.
Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 № 2 "Про судову практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору".
УПФУ є бюджетною установою, однак спірні правовідносини виникли в результаті реалізації владних управлінських функцій (здійснення контролю за своєчасністю та повнотою відшкодування страхувальниками витрат територіальних органів Пенсійного фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій).
Вищенаведене зумовлює висновок про відсутність передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та ч. 1 ст. 88 КАС України підстав для звільнення від сплати судового збору.
Щодо доводів УПФУ, які стосуються обмеження його доступу до суду внаслідок недостатнього бюджетного фінансування, суд зазначає наступне.
22.05.2015 Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" № 484-VІІІ (далі - Закон № 484).
Набрання чинності Законом України "Про судовий збір" було відтерміновано до 01.09.2015, що визначено п. 1 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" цього Закону.
Разом з цим п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про судовий збір" Кабінету Міністрів України доручено забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Крім того, проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" внесений на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України.
Реалізуючи право законодавчої ініціативи, Кабінет Міністрів України крім іншого обґрунтовував необхідність прийняття цього законопроекту тим, що внаслідок численних змін до Закону України "Про судовий збір" коло осіб, звільнених від сплати судового збору, є необґрунтовано широким, в той час як розгляд будь-якої справи судом потребує витрат, незалежно від сплати судового збору. Відповідно, звільнення особи від сплати судового збору зрештою призводить до додаткового навантаження на державний бюджет.
Метою законопроекту було запровадження єдиного підходу до визначення ставок судового збору, встановлення обґрунтованих, та відповідно справедливих ставок судового збору, враховуючи соціально-економічну ситуацію в державі, зменшення числа осіб, звільнених від сплати судового збору, а також подвоєння надходжень до Державного бюджету України від його сплати, що значно підвищить рівень гарантованої Конституцією України доступності правосуддя шляхом кращого забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, матеріально-технічного забезпечення судів, та відповідно їх фінансової незалежності.
Законопроектом передбачалося виключення органів державної влади з числа суб'єктів, що звільняються від сплати судового збору, що, за висновком суб'єкта законодавчої ініціативи, мало дисциплінувати їх у відносинах із судами та унеможливило зловживання ними своїми процесуальними правами, зокрема, у випадках безпідставного звернення до судів та безвідповідального оскарження судових рішень з огляду на саму лише безкоштовність звернення до суду.
З огляду на викладене суддя, вважає необгрунтованими доводи УПФУ про обмеження його права на доступ до суду внаслідок недостатнього бюджетного фінансування.
Керуючись ст.ст.88, 108, 165, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
ухвалив:
У задоволенні клопотання управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 5 днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.
Суддя Кедик М.В.