14 вересня 2016 року 11 год. 15 хв.Справа № 808/2367/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації Енергодарської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Відділу державної реєстрації Енергодарської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 (далі іменується - відповідач 1 та відповідач 2), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення №29778406 від 27 травня 2016 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень постановлене державним реєстратором на нерухоме майно Відділу державної реєстрації Енергодарської міської ради ОСОБА_2;
-зобов'язати відповідачів вчинити певні дії, а саме, зареєструвати право власності за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер - НОМЕР_1, на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке ним набуте на підставах передбачених чинним законодавством та неодноразово підтверджене рішеннями судів України різних інстанцій.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що власник квартири АДРЕСА_2 (Комсомольській) в м. Енергодарі Запорізької області ОСОБА_1 в особі представника по довіреності ОСОБА_3 звернувся до Державної реєстраційної служби Енергодарського міського управління юстиції із відповідною заявою про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 у зв'язку із зміною власника на підставі рішення суду про витребування нерухомого майна у добросовісного набувача. Вважає, що єдиною операцією, яку повинен зробити та не робить Відділ державної реєстраційної служби Енергодарської міської ради та державний реєстратор ОСОБА_2 це реєстрація переходу права власності від добросовісного набувача ОСОБА_4 до законного власника ОСОБА_1 З огляду на викладене, вважає, що при винесені оскаржуваного рішення не вірно застосовано норми матеріального права, а відтак воно є незаконним та підлягає скасуванню.
У судове засідання 14.09.2016 позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув. Клопотанням від 14.09.2016 вх. № 26456 представник позивача просить суд розглядати справу за відсутності позивача та його представника, в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач 1 письмові заперечення на адміністративний позов не надав, уповноважений представник у судове засідання за викликом суду двічі не з'явився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач 2 адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 09.09.2016 посилається на те, що позивачем, в порушення вимог п. 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, на реєстрацію подано кольорову світлокопію з копії договору купівлі- продажу квартири від 18.12.1997. Вважає, що належним документом, який підтверджує право власності позивача на квартиру АДРЕСА_3 (Комсомольська) в м. Енергодар Запорізької області є договір купівлі-продажу квартири від 18.12.1997, оригінал якого до цього часу на державну реєстрацію не надавався. З огляду на це стверджує, що рішення державного реєстратора № 29778406 від 27.05.2016 прийнято в межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
У судове засідання 14.09.2016 відповідач 2 також не з'явився.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі іменується - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, суд дійшов до висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін, на підставі наявних у справі матеріалів, в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12 та ст. 41 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
23 травня 2016 року ОСОБА_5 звернувся із заявою № 59658568 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру № 26, розташовану по вул.. Молодіжній, буд. 41 у м. Енергодар.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 від 27.05.2016 № 29778406 відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на квартиру № 26, розташовану по вул. Молодіжній, буд. 41 у м. Енергодар.
Позивач, вважаючи протиправним рішення від 27.05.2016 № 29778406 та з вимогою зобов'язати вчинити дії, звернувся до суду з даним позовом.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26 листопада 2015 року №834-УІІІ, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) викладено в новій редакції. Вказаний закон набрав чинності з 1 січня 2016 року.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Частиною 1 ст. 12 Закону визначено, що Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, речові права на об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 18 Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;
6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;
8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до статті 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути
відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після, державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Так, у рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 27.05.2016 № 29778406 зазначено, що «заявником подано копію договору купівлі-продажу квартири від 18 грудня 1997 року, зареєстрований директором Енергодарської біржі нерухомості, реєстровий номер 829. Відповідно до статей 20,22 зазначеного Закону передбачено, що заява про державну реєстрацію прав та оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, подаються заявником у паперовій формі, або електронній формі, у випадках передбачених законодавством. Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати вимогам встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Зазначене положення міститься і в п. 9 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_6 України від 25.12.2015 № 1127».
В письмових запереченнях відповідач 2 також підтвердив свою позицію пославшись на неможливість проведення державної реєстрації права власності на підставі поданої позивачем копії договору купівлі-продажу від 18.12.1997 № 829.
Надаючи оцінку доводам державного реєстратора суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону заява про державну реєстрацію прав та оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.
Вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав встановлюється статтею 22 Закону.
Так, відповідно до ч. 1-3 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно- правовими актами.
Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом ОСОБА_6 України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
З 01.01.2016 року діє «Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затверджений постановою Кабінету ОСОБА_6 України від 25 грудня 2015 року №1127.
В даному випадку, як свідчить картка прийому заяви № 59658568 позивачем до заяви було додано, зокрема, копію договору купівлі-продажу квартири, серія та номер 829, видавник Енергодарська біржа нерухомості, оригінал рішення суду справа № 316/1295/13-ц, оригінал техпаспорту, квитанція № 15ХР3815авід 20.05.2016 тощо.
Тобто, спір виник не з приводу не надання взагалі договору, на підставі якого у позивача виникло право власності, а питання щодо необхідності подання оригіналу чи копії такого правочину.
Як зазначалося вище, і статтею 20 Закону і п. 9 Порядку передбачається подання заявником разом із заявою про вчинення реєстраційних дій і оригіналів документів, необхідних для відповідної реєстрації.
Тобто, системний аналіз положень вказаної норми дає підстави дійти висновку про те, що державний реєстратор має вимагати, а заявник зобов'язаний подати для вчинення реєстраційної дії лише оригінали тих документів, які визначені у Законі чи у Порядку як необхідні для відповідної реєстрації.
Слід зазначити, що будь-якого особливого переліку документів, які мали б подаватись заявником у даному випадку для реєстрації права власності згідно рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння на час звернення позивача із заявою до державного реєстратора, Порядок не встановлював.
Тому, посилання відповідача 2 у письмових запереченнях на п. 67 Порядку в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 № 553, відповідно до якої для державної реєстрації права власності на підставі рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння, крім рішення суду подаються також документи, ..що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника, суд до уваги не приймає, оскільки остання набрала чинності лише з 06.09.2016. Тобто, вказаної норми, на час виникнення спірних правовідносин, не існувало.
А відтак, оскільки законодавець не вимагав від заявника у даному випадку будь-якого чіткого переліку документів, зокрема, необхідності подання договору на підставі якого у позивача виникло право власності, то висування обов'язкових вимог про пред'явлення оригіналу правочину суперечить чинним на той час нормам законодавства.
Частиною першою статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи відсутність законодавчого обов'язку подання позивачем для реєстрації за ним права власності на нерухоме майно згідно рішення суду про витребування майна у добросовісного набувача, будь-якого чіткого переліку документів, покладення на заявника обов'язку надання саме оригіналу договору купівлі-продажу не має під собою законодавчого підгрунття.
Крім того, суб'єктом владних повноважень, всупереч положенню ст. 71 КАС України, не доведено неможливість здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості згідно наданих позивачем документів, в тому числі на підставі належним чином засвідченої копії договору купівлі-продажу від 18.12.1997 № 829.
У зв'язку із викладеним, рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 №29778406 від 27 травня 2016 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень слід визнати протиправним та скасувати.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, а саме, зареєструвати право власності за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер - НОМЕР_1, на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.
Під дискреційними повноваженнями, як випливає зі змісту Рекомендації Комітету ОСОБА_6 Європи № К (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_6 11.03.1980 року на 316-й нараді, слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до ст. 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Як зазначалося вище, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача зареєструвати право власності є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення. Ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відтак, позовна заява є обґрунтованою лише частково та позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору і фактично його не сплачував під час звернення із позовною заявою до суду, часткове присудження судових витрат на його користь в даному випадку судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 №29778406 від 27 травня 2016 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.С. Лазаренко