Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 жовтня 2016 р. Справа №805/2596/16-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 16-40
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Маковецькій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області
про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання розглянути клопотання, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправної та скасувати відмову відповідача від 16 березня 2016 року за вих. № 3-363/0-648/6-16 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду 100,6022 га, кадастровий № 1421755100:04:000:1842, із земель сільськогосподарського призначення (категорія - покращені пасовища) державної власності, що перебувають у запасі, на території Нікольської селищної (Володарської) ради Нікольського (Володарського) району Донецької області;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 16 лютого 2016 року про надання останньому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду 100,6022 га, кадастровий № 1421755100:04:000:1842, із земель сільськогосподарського призначення (категорія - покращені пасовища) державної власності що перебувають у запасі, на території Нікольської селищної (Володарської) ради Нікольського (Володарського) району Донецької області.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач 16 лютого 2016 року, тобто, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII (набрав чинності 3 квітня 2016 року), звернувся до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду 100,6022 га, кадастровий № 1421755100:04:000:1842, із земель сільськогосподарського призначення (категорія - покращені пасовища) державної власності що перебувають у запасі, на території Нікольської селищної (Володарської) ради Нікольського (Володарського) району Донецької області для ведення фермерського господарства.
Враховуючи, що клопотання позивача мало бути розглянуто відповідачем у місячний строк, тобто, у строк до 16 березня 2016 року, застосуванню до даних правовідносин підлягала ст. 134 Земельного кодексу України у редакції, що діяла до 3 квітня 2016 року, де виключалась можливість продажу на земельних торгах прав на земельну ділянку у разу передачі її для ведення фермерського господарства.
Крім цього у позові зазначено, що відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.
Отже, позивач мав право на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Всупереч наведеному листом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області від 16 березня 2016 року № 3-363/0-648/6-16 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки відповідно до наказу Держземагентства України від 22 жовтня 2014 року № 343 «Про методичні рекомендації щодо підготовки територіальними органами Держземагентства до продажу на земельних торгах прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рахунок коштів виконавців земельних торгів» земельну ділянку планується включити до переліку таких, права на які можуть бути виставлені на земельні торги.
Не погодившись із такою відповіддю управління Держгеокадастру позивач звернувся до суду із даним позовом (а.с. 5-6).
12 жовтня 2016 року ОСОБА_1 до суду не з'явився, 22 вересня 2016 року судом отримано від представника позивача заяву про розгляд справи в письмовому провадженні (а.с. 40).
Представник відповідача до суду не з'явився, 12 жовтня 2016 року судом отримано заяву, у якій представник просить суд розглянути справу за його відсутності, при цьому у заяві зазначено, що відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав, зазначених у письмових запереченнях, наданих суду (а.с. 57).
В матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача, в яких зазначено наступне.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII внесено зміни до ст. 134 Земельного кодексу України, яка визначає обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах) та не встановлює винятків у випадку передачі земельної ділянки громадянам для ведення фермерського господарства.
Таким чином, з урахуванням ст. 124 цього Кодексу передача в оренду земельної ділянки без проведення торгів не передбачена.
Крім цього, відповідачем зазначено, що на даний час спірна земельна ділянка не включена до переліку земельних ділянок, права на які можуть бути виставлені на земельні торги (а.с. 59-61).
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене вище, суд вважає за можливе провести судове засідання без здійснення фіксування звукозаписувальним технічним засобом.
Дослідивши матеріали справи суд встанови наступне.
Позивач, ОСОБА_1, 15 лютого 2016 року звернувся до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 28 років (у постійне користування - для осіб, визначених ст. 92 Земельного кодексу України) площею 100,6022 га (кадастровий номер 1421755100:04:000:1842) категорії пасовищ (пасовища покращенні) (згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Нікольської селищної (Володарської) ради Нікольського (Володарського) району Донецької області для ведення фермерського господарства, зареєстроване у відповідача 16 лютого 2016 року за вх. № 3-363/0/5-16 (а.с. 9, 63).
Як вбачається з викладеного у клопотанні переліку доданих до нього документів, позивачем надано відповідачу (крім іншого) разом із клопотанням копії паспорту та довідки ІПН, трудової книжки, диплому, договорів від 10 лютого 2016 року про оренду с/г техніки та № 2 про оренду нерухомого майна, а також обґрунтування розміру земельної ділянки, виписки з бізнесплану ФГ «Добродій» та відповідні викопіювання (а.с. 9, 63). Належним чином засвідчені копії вказаних документів наявні в матеріалах справи (а.с. 8, 10-20).
ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області від 16 березня 2016 року № 3-363/0-648/6-16 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки площею 100,6022 га строком на 28 років із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення фермерського господарства на території Володарської селищної ради Володарської району Донецької області. Відмова обґрунтована тим, що відповідно до наказу Держземагентства України від 22 жовтня 2014 року № 343 «Про методичні рекомендації щодо підготовки територіальними органами Держземагентства до продажу на земельних торгах прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рахунок коштів виконавців земельних торгів» визначену позивачем земельну ділянку планується включити до переліку таких, права на які можуть бути виставлені на земельні торги (а.с. 21, 62).
Не погодившись із відмовою відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, позивач у межах строку, передбаченого ч. 3 ст. 99 КАС України, звернувся до суду із даним позовом (а.с. 22, 23).
При вирішенні позовних вимог позивача суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно ст. 124 Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту ст. 123 цього кодексу, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ч. 2), який в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 3). Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Таким чином, рішення відповідного органу щодо надання особі дозволу на розробку проекту землеустрою. Зазначене рішення приймається органом виконавчої влади на виконання наданих йому повноважень і не є рішенням, яким вирішується цивільне право цієї особи (право власності або право користування). Тобто, таке рішення є рішенням органу державної влади, прийнятим при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Відповідно, спір з приводу вирішення питання правомірності/неправомірності відмови органу державної лади надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, що відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 10 грудня 2013 року 21-358а13.
Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332) є юридичною особою, місцезнаходження - 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 13 (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).
Згідно п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (http://donetska.land.gov.ua/wp-content/uploads/2016/08/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.pdf), затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 3 березня 2015 року № 29, відповідач є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане; відповідно до пп. 13 п. 4 зазначеного Положення розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення межах, визначених Земельним кодексом України, на території Донецької області.
Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені ст. 122 Земельного кодексу України.
Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Виходячи з системного аналізу вищевикладених положень діючого законодавства, повноваження по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (крім виключних випадків, встановлених законодавством) в межах Донецької області покладені на Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області.
Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - Земельний кодекс) земельні відносини - це відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу (в редакції, чинній як станом на час звернення позивача до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і станом на час розгляду даної справи) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно ст. 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч. 1 ст. 128 цього Кодексу (ч. 1). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2).
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 124 Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 ст. 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.
Згідно абз. 16 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення, в тому числі, фермерського господарства.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховною ОСОБА_3 України, Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з листа, яким позивачу відмовлено у задоволенні його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, спірна відмова не має посилань на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що є порушенням ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу.
Доказів невідповідності місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, - не було надано суду і під час розгляду справи.
Таким чином суд дійшов висновку, що передбачених Земельним кодексом підстав (станом на час виникнення спірних правовідносин) для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою у відповідача не було.
В якості підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем у наданій відповіді зазначено про намір (планування) у майбутньому включити зазначену у клопотанні позивача земельну ділянку до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які можуть бути виставлені на земельні торги.
Суд зазначає, що наявність такої підстави не передбачена земельним законодавством - як станом на час виникнення спірних правовідносин, так і станом на час розгляду даної справи.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведені нормативно-правові приписи, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою є неправомірною.
Відповідно, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 15 лютого 2016 року про надання останньому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду 100,6022 га, кадастровий № 1421755100:04:000:1842, із земель сільськогосподарського призначення (категорія - покращені пасовища) державної власності що перебувають у запасі, на території Нікольської селищної (Володарської) ради Нікольського (Володарського) району Донецької області, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 2 ст. 159 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зауважує, що у випадку задоволення вимог позивача про зобов'язання ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання позивача від 15 лютого 2016 року про надання останньому дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач має розглянути клопотання позивача відповідно до вимог земельного законодавства, чинного станом на час такого розгляду.
Я вже зазначалось судом 18 лютого 2016 року Верховною ОСОБА_3 України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII, який набрав чинності 3 квітня 2016 року (що вбачається з відомостей офіційного веб-порталу Верховної ОСОБА_3 України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/card/1012-19), яким до Земельного кодексу України були внесені зміни, зокрема, абз. 16 ч. 2 ст. 134 викладений у новій редакції. Відповідно до цих змін з переліку випадків, коли земельні ділянки держаної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
Тобто, з 3 квітня 2016 року відповідні органи виконавчої влади (або органу місцевого самоврядування) згідно приписів ст.ст. 124, 123 Земельного кодексу не мають права надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо її відведення для передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, так як з цієї дати передача в оренду земельних ділянок вказаного призначення здійснюється лише за результатами проведення земельних торгів.
Таким чином задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15 лютого 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою - не буде належним способом захисту його порушеного права.
Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги висновок суду щодо неправомірності відмови відповідача від 16 березня 2016 року (вих. № 3-363/0-648/6-16) щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду земель сільськогосподарського призначення, дотримуючись принципу захисту порушеного права позивача та необхідності відновлення цього права, суд, керуючись приписами ст. 11 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача за для повного захисту його прав та зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду 100,6022 га, кадастровий № 1421755100:04:000:1842, із земель сільськогосподарського призначення (категорія - покращені пасовища) державної власності що перебувають у запасі, на території Нікольської селищної (Володарської) ради Нікольського (Володарського) району Донецької області - на підставі його клопотання від 15 лютого 2016 року.
При вирішенні питання - чи перебирає при цьому суд на себе дискреційні повноваження відповідача, суд зазначає таке.
Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями мають розумітись повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, в іншому випадку мало б місце порушення принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень та підкреслює, що єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Відповідно, завданням адміністративного судочинства є здійснення контролю легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, дискреційні повноваження - це такі повноваження, які надають адміністративному органу при прийнятті останнім рішення відповідно до чинного законодавства певний ступінь свободи, коли адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати (прийняти) один з кількох передбачених законом варіантів рішення.
Враховуючи, що станом на час розгляду даної справи у відповідача відсутні повноваження самостійно обрати такий варіант рішення, яким буде задоволено клопотання позивача про надання останньому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для здійснення фермерського господарства, суд дійшов висновку про те, що приймаючи зазначене рішення суд, відновлюючи порушене право позивача, не втручається при цьому в дискреційні повноваження відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем при зверненні до суду за подання позовної заяви з двома позовними вимогами та заяви про забезпечення позову було сплачено 1 515,80 грн судового збору (а.с. 4, 27).
Ухвалою суду від 22 вересня 2016 року (а.с. 43) судовий збір за подання заяви про забезпечення позову розмірі 413,40 грн повернуто позивачеві у зв'язку з відкликанням вказаної заяви.
Беручи до уваги наведене вище, суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, понесені позивачем при сплаті судового збору за подання даного позову у розмірі 1 102,40 грн.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-11, 69-72, 86, 94, 154, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання розглянути клопотання - задовольнити.
Визнати протиправної та скасувати відмову ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області від 16 березня 2016 року за вих. № 3-363/0-648/6-16 в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду 100,6022 га кадастровий № 1421755100:04:000:1842, із земель сільськогосподарського призначення (категорія - покращені пасовища) державної власності що перебувають у запасі, на території Нікольської селищної (Володарської) ради Нікольського (Володарського) району Донецької області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду 100,6022 га, кадастровий № 1421755100:04:000:1842, із земель сільськогосподарського призначення (категорія - покращені пасовища) державної власності що перебувають у запасі, на території Нікольської селищної (Володарської) ради Нікольського (Володарського) району Донецької області - на підставі його клопотання від 15 лютого 2016 року (вх. № 3-363/0/5-16 від 16 лютого 2016 року).
Стягнути з ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1102 (одна тисяча сто дві) грн 40 копійок.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом з ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складений та підписаний 17 жовтня 2016 року.
Суддя Волгіна Н.П.