33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 жовтня 2016 року Справа № 918/426/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Мамченко Ю.А.
судді Тимошенко О.М. ,
судді Саврій В.А.
при секретарі Німчук А.М.
за участю представників сторін:
позивача: Бурдима К.В. (довіреність №б/н від 04 серпня 2016 року)
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-СМ" на рішення господарського суду Рівненської області від 20.07.2016 року у справі №918/426/16 (суддя Романюк Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт - СМ"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення в сумі 25017,00 грн.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало. Судове засідання за клопотанням ТОВ "Горизонт - СМ" проводилось у режимі відеоконференції, проведення якої доручено господарському суду міста Києва.
Рішенням господарського суду Рівненської області (суддя Романюк Р.В.) від 20 липня 2016 року у справі №918/426/16 було відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-СМ" (надалі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення коштів /а.с. 106-108/.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що позивачем не подано беззаперечних доказів, які у встановленому порядку підтверджували б факт належного виконання ним умов Заявки - договору "На організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом" №3 від 02 лютого 2016 року, укладеного між сторонами, в частині доставки товару обумовленій особі (вантажоотримувачу) - ТОВ "Вілсон Агро".
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт-СМ" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 20 липня 2016 року по справі №918/426/16 і прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги /а.с.127-130/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи та неповноту з'ясування обставин справи. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що вантажоодержувачами за спірними правовідносинами є не тільки ТОВ "Вілсон Агро", а і ТОВ "Вілсонвет". Відповідно до даних заявки-договору №3 від 02 лютого 2016 року та заявки №500513/16, яку відповідач надав суду разом з відзивом на позовну заяву і отримав в свою чергу від іншого експедитора - ТОВ "Експрес Партс", вантажоодержувачем визначено ТОВ "Вілсон Агро". Проте в обох вищевказаних заявках визначено три почергових місця завантаження в Польщі: 1) місто Прушкув - вантажовідправник DTA SZ Z.O.O., кількість вантажу - 10 палет, вантажоодержувач ТОВ "Вілсонвет", оформлено CMR 0402(2); 2) місто Воля Растовска - вантажовідправник Kerlb East Sp z.o.o., кількість вантажу - 10 палет, вантажоодержувач ТОВ "Вілсонвет", оформлено CMR №506582; 3) місто Остролека - вантажовідправник JFARM, кількість вантажу - 6 палет, вантажоодержувач ТОВ "Вілсон Агро", оформлено CMR 1/2016. Співпадає і загальна кількість, і вага вантажу, визначені у заявці - договорі №3 від 02 лютого 2016 року та заявці №500513/16, а саме 26 палет вагою 15 тон. Таким чином, відповідно до умов заявки та СМR накладних у перевізника виникли зобов'язання з перевезення вантажу перед двома вантажоодержувачами - ТОВ "Вілсонвет" та ТОВ "Вілсон Агро", незважаючи на те, що в заявці прописано в якості вантажоодержувача лише ТОВ "Вілсон Агро". Крім того, суд першої інстанції неповно дослідив факт зв'язку між ТОВ "Вілсонвет" та ТОВ "Вілсон Агро" зазначивши лише факт реєстрації двох юридичних осіб за однією адресою. Проте за даними ЄДРПОУ контроль над даними підприємствами належить одній фізичній особі - ОСОБА_4, яка є їх єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником. Висновок суду першої інстанції стосовно того, що посилання позивача про схвалення угоди відповідачем, шляхом часткової оплати наданих послуг останнім не підтверджується зібраними у справі доказами є таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки у матеріалах справи не міститься жодних письмових доказів, які б підтверджували заперечення відповідача стосовно здійсненого платежу; судом першої інстанції в якості доказу нездійснення платежу прийнято виключно заперечення відповідача, за відсутності інших документальних підтверджень; відповідно до умов заяви - договору №3 оплата повинна бути здійсненна на протязі 14 банківських днів після отримання оригіналів документів.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2016 року у справі №918/426/16 було прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача та призначено дату судового засідання 22 вересн я 2016 року /а.с. 126/.
07 вересня 2016 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи /а.с. 152/.
12 вересня 2016 року від директора ТОВ "Горизонт-СМ" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з проханням доручити проведення відеоконференції господарському суду міста Києва (01030, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-в) /а.с. 154/.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2016 року у справі №918/426/16 було відкладено розгляд апеляційної скарги на 12 жовтня 2016 року та доручено господарському суду міста Києва (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 44-в) проведення судового засідання по справі №918/426/16, яке призначене ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2016 року на 12 жовтня 2016 року об 14:20 год. в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду міста Києва /а.с. 163-164/.
30 вересня 2016 року від відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшов відзив №27 від 30 вересня 2016 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /а.с. 172-173/. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач, всупереч неодноразовим вимогам суду першої інстанції та усним і письмовим клопотанням відповідача про відсутність в матеріалах справи письмового доказу (належної якості) належним чином оформленої копії заявки-договору на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №3 від 02 лютого 2016 року, так і не надав суду оригінал договору. Всупереч умовам договору позивачем було надано докази свого виконання умов договору, однак на користь третьої юридичної особи ТОВ "Вілсонвет". У всіх трьох СМR у графі 24 (вантажоотримувач) стоїть печатка та підпис не відомої відповідачу третьої юридичної особи ТОВ "Вілсонвет", з якою у відповідача відсутні договірні відносини і зобов'язання. Крім того, відповідач 27 квітня 2016 року під впливом обману, помилково перерахував на рахунок позивача 7000 грн. власних коштів, помилково вважаючи, що вантаж поставлено узгодженому договором вантажоодержувачу - ТОВ "Вілсон Агро". Відповідач, після неодноразово проігнорованих, усних та письмових звернень до позивача про повернення помилково перерахованих власних коштів, цінним листом з описом, звернувся до позивача з листом-вимогою.
Розгляд справи 12 жовтня 2016 року відбувся в режимі відеоконференції у відповідності до статті 74-1 ГПК України та ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2016 року.
Представником позивача - ТОВ "Горизонт - СМ" в судовому засіданні було оголошено клопотання від 16 вересня 2016 року про залучення додаткових доказів, а саме платіжного доручення №128 від 04 березня 2016 року та банківської виписки від 04 березня 2016 року /а.с. 157/. Апелянт зазначив, що додані докази були ним отримані від вантажоодержувачів ТОВ "Вілсон Агро" та ТОВ "Вілсонвет" лише після призначення справи до розгляду у апеляційній інстанції.
Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 проти поданого клопотання заперечив.
Колегією суддів у задоволенні вказаного клопотання відмовлено з огляду на наступне.
Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У пункті 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" від 17 травня 2011 року №7 зазначено, що додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Враховуючи вищевикладене, скаржником не обґрунтовано належним чином неможливість подання додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 11 жовтня 2016 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Дужича С.П. у період з 03 жовтня 2016 року по 18 жовтня 2016 року включно та відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Саврій В.А..
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2016 року у справі №918/426/16 справу було прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.
Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02 лютого 2016 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горизонт-СМ" (Виконавець) було укладено Заявка - договір "На організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом" №3, за умовами якої Замовник - ОСОБА_2 передоручає і передає взяті на себе зобов'язання для виконання Виконавцю ТОВ "Горизонт-СМ" на здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом за наступними параметрами:
Вантаж: сировина на піддонах в трьох місцях завантаження 1м.-10пал. (ADR-8); 2м.-пал.; 3м.-6 пал.;
Вантажовідправник: адреса завантаження: 1-DTA SP.Z.O.O. Villtnnium Park I,ui. 3 Maja 8 bud. A4 05-8 0 Pruszkow tel.022/7383973/ 2-Kerbl East Sp. z.o.o. Kwiatowa 8 B, 05-205 Wola Rasztowska. 3-JFARM, ui. Magazynowa 1A, 07-417 Ostroleka Poland.
Вантажоотримувач: адреса розвантаження: ТОВ "Вілсон Агро", м.Суми, вул.Белопольское шоссе, 30/3.
Вартість перевезення 26000,00 грн. без ПДВ на протязі 14 банк. днів після отримання оригіналів документів.
Вказану Заявку-договір укладено шляхом направлення її на адреси сторін і укладення цього правочину не заперечується представниками сторін, присутніми в судовому засіданні.
За твердженням апелянта ним в повному обсязі було надано обумовлені в Заявці-Договорі послуги по перевезенню вантажу, однак відповідач взяте на себе зобов'язання в частині своєчасної оплати послуг не виконав, у зв'язку із чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 25017,00 грн., з яких: 19000,00 грн. - заборгованість за транспортні послуги та 6017,00 грн. плата за простій (штраф), передбачена в розділі "Відповідальність замовника".
За твердженням позивача, відповідач відмовився підписати Акт здачі-приймання робіт, а тому як доказ виконання позивачем перевезення вантажу останнім надано суду CMR 0402 (2), CMR 506582 та CMR 1/2016, згідно яких вантаж 04 лютого 2016 року, 04 лютого 2016 року та 05 лютого 2016 року, відповідно, було завантажено на автомобіль позивача, визначений в Договорі та доставлено вантажоотримувачу.
За твердженням позивача, вказані докази належним чином підтверджують виконання ним зобов'язань, взятих за Договором та є підставою для стягнення заявленої заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується із статтею 193 Господарського кодексу України встановлюють, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (стаття 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", стаття 929 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з залученого до матеріалів справи Заявки-договору, сторони уклавши відповідний правочин обумовили предмет цієї угоди, вантаж який перевозиться, транспорт яким здійснюється перевезення, дату завантаження, маршрут, вартість послуги, вантажоотримувача та його адресу.
Так зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт-СМ" за вказаною угодою зобов'язувалося доставити обумовлений вантаж автомобілем Вольво № НОМЕР_1, причіп № НОМЕР_2 за визначеним маршрутом та доставити його вантажоотримувачу - ТОВ "Вілсон Агро" за адресою: м.Суми, вул.Белопольське шосе, 30/3.
З матеріалів справи колегією суддів вбачається, що доказів здачі - прийняття робіт (послуг), обумовлених Договором шляхом підписання між сторонами відповідного Акту позивачем не подано.
З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що у CMR 0402(2) від 04 лютого 2016 року, CMR 506582 від 04 лютого 2016 року та CMR 1/2016 від 05 лютого 2016 року, відповідно до яких позивач завантажив та здійснив перевезення автомобілем держ. № НОМЕР_1 (причіп № НОМЕР_2) певного вантажу, містяться відмітки в графі 24 про те, що товар було передано не вантажоодержувачу, визначеному в Договорі - ТОВ "Вілсон Агро" , а іншій особі - ТОВ "Вілсонвет".
Господарським судом Рівненської області було зроблено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно якого встановлено, що ці дві особи є самостійними юридичними особами, хоча і зареєстровані за однією адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, будинок 30/3.
Долучений до матеріалів справи лист ТОВ "Вілсонвет" /а.с. 19/ не може бути належним доказом надання послуг обумовлених заявкою-договором №3 від 02 лютого 2016 року, оскільки ТОВ "Вілсонвет" у листі зазначено про перевезення вантажу автомобілем держ. № НОМЕР_1 (причіп № НОМЕР_2) та надання експедиторських послуг ТОВ "Трансвосток", а не відповідачем у справі.
Посилання ТОВ "Горизонт-СМ" про схвалення цієї угоди відповідачем, шляхом часткової оплати наданих послуг останнім правомірно не прийнято до уваги місцевим господарським судом.
Як вбачається судами з банківської виписки /а.с. 20/ поданої позивачем, відповідачем у справі дійсно здійснено 27 квітня 2016 року платіж з призначенням платежу "часткова оплата транспортних послуг, згідно акту № 159 від 17 лютого 2016 року". Однак, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 заперечує факт часткової оплати наданих послуг згідно заявки-договору №3 від 02 лютого 2016 року, а долучений до матеріалів справи акт №159 від 17 лютого 2016 року /а.с. 10/ підписаний лише позивачем та не містить жодного посилання на заявку - договір "На організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом" №3 від 02 лютого 2016 року, згідно якого заявлено позов у даній справі.
Частиною 1 статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина 1 статті 32 ГПК України).
За таких обставин, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не подано беззаперечних доказів, які у встановленому порядку підтверджували б факт належного виконання ним умов Заявки - договору "На організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом" №3 від 02 лютого 2016 року, укладеного між сторонами, в частині доставки товару обумовленій особі (вантажоотримувачу) - ТОВ "Вілсон Агро".
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.
Згідно з частинами 1-3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ "Горизонт-СМ" було укладено заявку-договір №3 від 02 лютого 2016 року на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, згідно якої вартість перевезення становить 26000,00 грн. без ПДВ.
Однак, вказаною заявкою-договором передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється на протязі 14 банківських днів після отримання оригіналів документів.
Наявні в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 15/ та копія журналу реєстрації вихідної кореспонденції /а.с. 16/ не можуть бути доказами належного виконання позивачем умов заявки-договору щодо надсилання оригіналів документів.
З огляду на невиконання позивачем вказаної вимоги заявки-договору №3 від 02 лютого 2016 року на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом стосовно надання відповідачу оригіналів документів, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання зобов'язань з оплати послуг по перевезенню не настав.
Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.
Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
Рішення господарського суду Рівненської області від 20.07.16 року у справі №918/426/16 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "Горизонт - СМ" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу № 918/426/16 повернути господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Саврій В.А.