79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" жовтня 2016 р. Справа № 914/730/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Малех І.Б.
суддів Костів Т.С.
Марко Р.І.
при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Жовківське лісове господарство", вих.№09-19/640
на рішення господарського суду Львівської області від 12.07.2016 року, суддів Іванчук С.В., Горецька З.В. та Блавацька-Калінська О.М.
у справі № 914/730/16
за позовом: Керівника Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Зіболківської сільської ради Жовківського району Львівської області, с.Зіболки Жовківського району Львівської області
до відповідача: Державного підприємства "Жовківське лісове господарство", м.Жовква Львівської області
про стягнення 137159 грн. 56 коп.
за участю представників:
від прокуратури - Рогожнікова Н.Б.
від позивача - не з'явився
від відповідача (скаржника) - Станько Ю.П.
рішенням господарського суду Львівської області від 12.07.2016 року в справі №914/730/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Жовківське лісове господарство" з одночасним автоматичним розподілом коштів: 30 відсотків - на рахунок спеціального фонду державного бюджету, що становить 41147грн. 87коп.; 20 відсотків - на рахунок спеціального фонду Львівського обласного бюджету, що становить 27431грн. 91коп.; та 50 відсотків - на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Зіболківської сільської ради Жовківського району Львівської області, що становить 68579грн. 78коп. на рахунок 33113331700322 Зіболківської сільської ради Жовківського району Львівської області 137 159грн. 56коп. шкоди, завданої державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Суд першої інстанції в своєму рішенні вказав, що беручи до уваги, встановлені вироком Жовківського районного суду Львівської області від 15.01.2015 року у справі №444/22/15-к обставини справи, в тому числі факт спричинення шкоди державі, її розмір, особу, яка винна в такому спричиненні та те, що вказана особа (ОСОБА_4.), станом на час вчинення кримінально караного діяння перебував у трудових відносинах із відповідачем, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі позивача є обґрунтованими та мотивованими, підлягають до задоволення в повному обсязі
.
В апеляційній скарзі (враховуючи уточнення) та доповненнях до неї, відповідач, просить рішення господарського суду Львівської області 12.07.2016 року в справі №914/730/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. При цьому відповідач вказує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального та матеріального права. Зокрема, відповідач зазначає, що судом першої інстанції безпідставно прийнято позовну заяву, за відсутності сплати судового збору за подання останьої. Окрім того, відповідач вказує, що позовні вимоги є безпідставними, так як на думку відповідача, із матеріалів справи не вбачається та не підтверджено доданими до неї документами, завдання саме ДП "Жовківський лісгосп" шкоди лісовому господарству, оскільки ним не було порушено приписів Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007р. №761, який визначає умови та порядок заготівлі деревини під час проведення рубок лісу, що доводить відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та збитками, завданими незаконною порубкою дерев невстановленими особами. Окрім того, відповідач вказує на те, що додатком 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. №665 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконного вирубування та пошкодження дерев підприємствами, установами, організаціями та безпосередньо громадянами, а не внаслідок неналежного виконання працівниками постійних лісокористувачів службових обов'язків по охороні та захисту лісів, не передбачає відповідальності за незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень. Отже, на думку відповідача, вказані такси можуть застосовуватися до лісових господарств лише в разі вчинення їх працівниками незаконної рубки, тобто рубки дерев, з порушенням Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.05.2007р. №761. Відтак, на думку відповідача, позивачем не доведено наявність обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини безпосередньо ДП "Жовківський лісгосп". Також відповідач звернув увагу, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 15.10.2015р.у цивільній справі №444/1046/15-ц, позов ДП "Жовківський лісгосп" до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь ДП "Жовківський лісгосп" 6879,40 грн. Також, відповідач вказує на те, що в даному випадку відсутні підстави для здійснення представництва прокуратурою в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Зіболківської сільської ради Жовківського району Львівської області.
У відзиві на апеляційну скаргу, прокурор просив рішення господарського суду Львівської області 12.07.2016 року в справі №914/730/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому заперечив доводи, викладені в апеляційній скарзі, зазначив, що погоджується з рішенням суду першої інстанції та наведеними в ньому доводами .
Представник позивача в судове засідання не з'явився , причини неявки, суд, не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому його неявку, суд, розцінює як без поважних причин і вважає за можливе розглянути спір за наявних в справі доказів про права і обов'язки сторін.
Представник відповідача в судовому засіданні просив рішення господарського суду Львівської області 12.07.2016 року в справі №914/730/16 скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити, при цьому наводив доводи, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та поясненнях.
Прокурор в судовому засідання просив рішення господарського суду залишити без змін, при цьому заперечив доводи апеляційної скарги, вказав, що суд першої інстанції в своєму рішенні дійшов вірних висновків.
Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Жовківського районного суду Львівської області від 15.01.2015 року у справі №444/22/15-к встановлено, що ОСОБА_4, перебуваючи на посаді майстра лісу майстерської дільниці № 1 Зіболківського лісництва ДП "Жовківський лісгосп", будучи зобов'язаним у відповідності до п.п. 5,10 розділу II, п.п. 4, 5 розділу III посадової інструкції, затвердженої директором ДП "Жовківський лісгосп" 03 січня 2008 року, ст.ст. 86, 89 Лісового кодексу України вживати заходів і дій щодо недопущення самовільних рубок лісу та інших обов'язків, пов'язаних з доглядом і охороною ввірених лісових угідь, являючись матеріально-відповідальною особою, в весняно - осінній період 2014 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, допустив самовільну рубку 39 дерев, з них 3 дерева породи береза та 36 дерев породи сосна загальною кубомасою 34,16 м. куб. на загальну суму 137 159, 56 грн. в кварталах № 5, 9, 10 Зіболківського лісництва ДП "Жовківський лісгосп", внаслідок чого було заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом державних інтересам в особі Зіболківського лісництва ДП "Жовківський лісгосп" та навколишньому природному середовищу на території Жовківського району.
Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 15.01.2015 року у справі №444/22/15-к, який набрав законної сили 17.02.2015р., ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого 1.2 ст.367 КК України та визначено йому міру покарання.
Доказів повного чи часткового відшкодування шкоди державі сторонами станом на час розгляду справи по суті суду не подано.
Приписами ч.4 ст.35 ГПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Обставини, щодо заподіяння шкоди, розмір шкоди, обставини наявності станом на час вчинення кримінально караного діяння трудових відносин між ОСОБА_4, (обвинуваченим у справі №444/22/15-к) та ДП "Жовківське лісове господарство", вина, визначені вироком Жовківського районного суду Львівської області від 15.01.2015 року у справі №444/22/15-к, а також підтверджується відповідачем, зокрема у відзиві на позовну заяву, а також копіями акту раптової ревізії №2 від 17.11.2014р. лісового обходу №1 Зіболківського лісництва ДП "Жовківський лісгосп" та польовою відомістю самовільно зрубаної деревини на майстерській дільниці №1 кв.5, кв.9, кв.10. Відповідач не спростував наведених обставин та не довів відсутність вини в діях своїх працівників у заподіянні шкоди.
Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України та спеціальними нормативно-правовими актами у сфері природоохоронного законодавства. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.
Частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Глава 82 Цивільного кодексу України присвячена деліктним зобов'язанням, тобто зобов'язанням з відшкодування шкоди. Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв'язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
При встановленні наявності чи відсутності у діях відповідача протиправної поведінки (дії або бездіяльності) суд враховує таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Статтею 63 Лісового Кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до вимог статтей 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.
Факт незаконної вирубки дерев на земельній ділянці підтверджено актом раптової ревізії №2 від 17.11.2014р. лісового обходу №1 Зіболківського лісництва ДП "Жовківський лісгосп" та польовою відомістю самовільно зрубаної деревини на майстерській дільниці №1 кв.5, кв.9, кв.10. Зазначений факт встановлено також і у вироку Жовківського районного суду Львівської області від 15.01.2015 року у справі №444/22/15-к.
Відповідач в порушення норм ст.ст. 19, 63, п. 5 ст. 64, ст.ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев в кількості 39 шт. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також докази відсутності його вини у протиправній бездіяльності.
Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. До посадових обов'язків лісника належить здійснення контролю за охороною і захистом лісу на закріплених лісогосподарських дільницях.
Факт виявлення незаконної рубки лісу з однієї сторони та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.
У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів (пункт 6.1.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища"). Аналогічної позиції дотримується ВГС України у постанові від 12.11.2014 р. №914/1138/14.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Відповідачем як лісокористувачем не забезпечено охорону і збереження закріплених лісів та допущено їх вирубування, як і не надано суду жодних доказів вчинення ним дій щодо збереження та охорони лісів та недопущення самовільного вирубування лісу невідомими особами.
Відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив, самовільне вирубування, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для вирубування дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконного вирубування, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення. Таким чином, відповідно до вимог статей 19, 63, 64, 67, 69, 105, 107 Лісового кодексу України, статей 16, 20, 42, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, встановивши факт вини відповідальної особи, неналежного виконання службових обов'язків з порушенням вимог посадової інструкції, що призвело до незаконного вирубування дерев невстановленими особами, відповідачем порушено вимоги природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду, що не спростовано відповідачем.
Відповідно до ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст.69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
З огляду на викладене, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев, а відтак, відповідач на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну, внаслідок допущення ним незаконного вирубування дерев, у зв'язку з чим обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 137 159грн. 56коп. шкоди.
За загальним правилом застосування як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами ч. 2 статті 614, ч. 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, встановлюється презумпція вини правопорушника, втім, відповідач під час розгляду справи не довів, що він на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконного вирубування, не надав належних і допустимих доказів щодо відсутності його вини.
Відповідно до стаття 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Судом встановлено, що працівник відповідача, внаслідок службового недбальства допустив незаконну рубку лісу, яке, в свою чергу, спричинило шкоду навколишньому природному середовищу, що є підставою для стягнення з відповідача цієї шкоди (збитків).
Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України на відповідача не надав жодних доказів, які підтверджували б правомірність дій відповідача, пов'язаних з незаконною рубкою дерев.
При стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, слід врахувати приписи статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та вимоги пункту 7 частини третьої статті 29, пункту 4 частини першої статті 691 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Як зазначено в пункті 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7 (із змінами та доповненнями) у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору: якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується; у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору. Підставою для звільнення від сплати судового збору є положення пункту 6 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", в якому зазначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих, внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача (пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України.
В апеляційній скарзі відповідач вказує, що на його думку в даному випадку відсутні підстави для здійснення представництва прокуратурою в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Зіболківської сільської ради Жовківського району Львівської області. Щодо цього, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно статті 21 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладено на органи прокуратури України.
Приписами ч.2 ст.2 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено Керівником Червоноградської місцевої прокуратури в межах наданих йому законодавством повноважень, в інтересах держави в особі Зіболківської сільської ради Жовківського району Львівської області, на яку державою покладено обов'язок, щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Лісовим кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а тому колегія суддів вважає, що Прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.
Щодо заперечень апелянта, про несплату судового збору за подання позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В даному випадку, прокурор, відповідно до ст. 29 ГПК України, звільняється від сплати судового збору, оскільки предметом спор є шкода, завдана державі, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а саме неналежного виконання службовими особами відповідача вимог природоохоронного законодавства, що призвело до незаконної рубки лісу.
Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 12.07.2016 року в справі №914/730/16 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Жовківське лісове господарство" залишити без задоволення.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений 17.10.2016 р.
Головуючий -суддя Малех І. Б.
Суддя Костів Т. С.
Суддя Марко Р.І.