06.09.2016 року Справа № 904/9910/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.
представники сторін:
від позивача за первісним позовом: Короленко І.М. представник, довіреність №б/н від 14.12.2015 р.;
від відповідача-2 за первісним позовом: Кок С.А. представник, довіреність №34 від 31.12.2015 р.;
представник відповідача-1 за первісним позовом у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомленний належним чином
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файнешнл Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 року у справі № 904/9910/15
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файнешнл Україна", м. Київ
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА ІНВЕСТГРУП", м. Дніпропетровськ
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНО КАПІТАЛ", м. Дніпропетровськ
про солідарне стягнення 3 279 077 грн 26 коп, розірвання договору фінансового лізингу № UA128L-13-06 від 26.07.2013 та зобов'язання повернути обладнання
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНО КАПІТАЛ", м. Дніпропетровськ
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА ІНВЕСТГРУП", м. Дніпропетровськ
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файнешнл Україна", м. Київ
про визнання поруки за договором поруки № UA128L-13-06S1 від 26.07.2015 такою, що припинена з 24.03.2014 року,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 року у справі № 904/9910/15 (головуючий колегії: суддя Воронько В.Д., судді Кеся Н.Б., Юзіков С.Г.) позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файнешнл Україна" 37 775,05 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 5 952,01 грн. пені, 303,34 грн. 3% річних.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файнешнл Україна" заборгованість в сумі 241 543,62 грн., 86 855,72 грн. пені, 5 493,12 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору у сумі 31 958,84 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файнешнл Україна" витрати по сплаті судового збору у сумі 330,49 грн.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файнешнл Україна" бульдозер Caterpillar D6K XL, серійний номер CAT00D6KVFBH02727.
В решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено.
Провадження у справі за зустрічними позовними вимогами припинено.
Рішення мотивовано тим, що в порушення вимог ст.ст. 655, 692. 806 Цивільного кодексу України, умов договору фінансового лізингу № UА128L-13-06 від 26.07.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп" не виконувало належним чином зобов'язання зі сплати лізингових платежів, що призвело до утворення заборгованості.
У зв'язку з несплатою боржником лізінгового платежу за квітень 2014 року у позивача виникло право на відмову від договору. Ним він скористався 28.01.2015 року шляхом оформлення виконавчого напису нотаріуса, у зв'язку з чим в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 28.01.2015 року о 12:22:46 реєстратором Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України за заявою позивача було зареєстроване звернення стягнення за договором лізингу, про що отриманий витяг від 28.01.2015 року № 46197770.
Зазначена обставина, на думку суду, є підставою для відмови позивачу за первісним позовом в задоволенні вимог про розірвання договору фінансового лізингу.
Суд зазначив, що згідно ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України договір лізінгу є розірваним, а згідно ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України зобов'язання сторін є припиненими. Порука є припиненою відповідно до ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України. Тому, на думку суду, у позивача за первісним позовом відсутнє право вимагати оплату предмета лізингу на майбутнє, вимоги про розірвання договору фінансового лізінгу також є безпідставними.
Також судом зазначено, що оскільки право власності на предмет лізингу до лізингоодержувача не перейшло, у лізингодавця відсутні підстави вимагати стягнення такої частини лізингового платежу, як відшкодування вартості майна, що залишилося у власності позивача.
Задовольняючи вимоги первісного позивача в частині стягнення пені та 3% річних, суд першої інстанції послався на п.14.10 Загальних умов договору фінансового лізингу, зазначивши період стягнення вказаних сум - з 01.03.2014 року по 15.09.2015 року.
Задовольняючи вимоги первісного позивача до відповідача-2, суд послався на укладений між позивачем та відповідачем-2 договір поруки № UA128L-13-06S1 від 26.07.2015 року, положення ч.2 ст.554, ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України та зазначив, що оскільки позивач шляхом оформлення виконавчого напису нотаріуса відмовився від договору лізингу, така відмова є вчиненою з моменту отримання поштою на початку лютого 2015 року боржником Витягу від 28.01.2015 року № 46197770. У зв'язку з розірванням договору лізингу останнім лізинговим платежем (основним зобов'язанням) в межах дії договору лізингу, за належне виконання якого поручився поручитель, - є січень 2015 року, строк оплати якого встановлено до 01.02.2015 року.
У зв'язку з тим, що кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання за договором лізингу (обов'язку сплатити щомісячний лізинговий платіж) не пред'явив вимоги до поручителя, тому порука за договором поруки за лізинговими платежами до лютого 2015 року включно (шість місяців від дати звернення кредитора з вимогою до поручителя) - є припиненою.
Провадження у справі за зустрічним позовом 2-го відповідача суд першої інстанції припинив згідно з п.2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що вже є рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/9371/15 між тими ж сторонами про той же предмет спору.
Не погодившись з рішенням, ТОВ "Катерпіллар Файнешнл Україна" оскаржило його в апеляційному порядку. Просить вищезазначене рішення першої інстанції скасувати в частині стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файнешнл Україна" 37 775,05 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 5 952,01 грн. пені, 303,34 грн. 3% річних; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файнешнл Україна" заборгованість в сумі 241 543,62 грн., 86 855,72 грн. пені, 5 493,12 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору у сумі 31958,84 грн.; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал" іа користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файнешнл Україна" витрати по сплаті судового збору у сумі 330,49 грн.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неналежну оцінку доказів, відсутність розрахунку стягнутих сум, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 47, 33, 34, 43 ГПК України, ст. ст. 559, 599, 628, 653 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Апелянт зазначає, що суд:
- невірно встановив дату вчинення виконавчого напису нотаріуса, без відповідних доказів дійшов висновку про відмову позивача від договору в лютому 2015 року.
- безпідставно обмежив суми лізінгових платежів, що підлягають стягненню, курсом долара до гривні 8,138 грн. за долар США;
- неправильно застосував положення ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України.
Скаржник просить задовольнити апеляційну скаргу, у скасованій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 року у справі № 904/9910/15 прийняти нове рішення, яким:
- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файнешнл Україна" 3 279 077,26 грн., з яких 2 477 233,77 грн. заборгованість за лізинговими платежами, 757 087,10 грн. пеня, 44 756,39 грн. 3 % річних;
- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файнешнл Україна" 77 686,81 грн. судового збору.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Укртехно Капітал" вважає доводи апелянта безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідач-1 відзив на апеляційну скаргу не надав, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність встановлення господарським судом обставин справи та їх юридичну оцінку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в силу наступного:
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (лізингодавець) та відповідачем-1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп" (лізингоотримувач) 26.07.2013 року було укладено договір фінансового лізингу № UА128L-13-06 (том 1 а.с.17-65).
Відповідно до пункту 2.1 договору лізингу позивач зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку № 1 до даного договору і надати його відповідачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у зазначених у цьому Договорі й Загальних Умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до відповідача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами.
Пунктом 3.1 договору визначено поняття предмету лізингу. Характеристики й дані, які дозволяють визначити предмет лізингу, що передається лізингодавцем у лізинг лізингоодержувачу за цим договором, зазначені у Специфікації, що є Додатком №1 до цього договору.
Предметом лізингу за Договором лізингу є бульдозер "Сaterpillar", модель D6К ХL, серійний № САТ00D6KVFBH02727, що зазначено в технічній специфікації, яка є Додатком № 1 до договору лізингу (далі по тексту - предмет лізингу).
Пунктом 4.1 договору лізингу встановлено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з:
а) відшкодування вартості предмета лізингу (основа боргу лізингоодержувача);
б) процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4 договору лізингу.
Пунктом 4.4 договору сторони передбачили випадки та порядок збільшення розміру процентів.
Згідно з пунктом 4.5 договору лізингу відповідач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому Додатком № 3 до договору лізингу, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. За 5 банківських днів до кінцевої дати сплати лізингових платежів у відповідному періоді нарахування позивач надсилає відповідачеві рахунок-фактуру електронною поштою або факсимільним зв'язком.
На виконання умов договору лізингу 16.08.2013 року позивач передав відповідачу предмет лізингу бульдозер "Сaterpillar", модель D6К ХL, серійний № САТ00D6KVFBH02727, що підтверджується долученим до матеріалів справи актом прийому-передачі обладнання № 167 від 16.08.2013 року, який складено на підставі:
- договору № UА128L-13-06 від 26.07.2013;
- видаткової накладної № 167 від 16.08.2013;
- договору №CL0670 від 26.07.2013.
Вартість предмета лізингу згідно вказаної видаткової накладної становить 1 818 843,00 грн. (том 1 а.с.66-84).
Обладнання належить позивачу на праві власності, підтвердженням чого є Свідоцтво про державну реєстрацію обладнання серія LA № 056767 ( том 1 а.с.68).
В якості Додатку №2 до договору лізингу між сторонами підписано графік авансових лізингових платежів та комісійної винагороди, а саме авансовий лізинговий платіж - 67 050,00 доларів США, в тому числі ПДВ, що станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 545 652,90 грн., в тому числі ПДВ.
Комісійна винагорода - 1 564,50 доларів США, в тому числі ПДВ, що станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 12 731,90 грн.
Суми до сплати розраховані на дату укладання угоди та підлягають перерахунку згідно умов пункту 4.2 та пункту 4.3 договору.
В якості Додатку №3 між сторонами узгоджено загальний графік лізингових платежів.
16.08.2013 року між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Договору лізингу з Уточненим Загальним Графіком Платежів, а 24.03.2014 року між позивачем та відповідачем-1 була укладена Додаткова угода № 2 до Договору лізингу, яка містить чинний на сьогоднішній день Уточнений Загальний Графік Платежів.
Згідно з п. 4.4. Договору лізингу та Додатковою угодою №2 суми лізингових платежів не є фіксованими, оскільки проценти, що підлягають сплаті у складі поточного лізингового платежу, збільшуються на погоджені сторонами коефіцієнти.
Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 перед позивачем між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал" укладено договір поруки № UA128L-13-06S1 від 26.07.2013 року (том 1 а.с.85-91).
Відповідно до умов договору поруки відповідач-2 поручився за виконання зобов'язань відповідача-1 перед позивачем за договором лізингу в повному обсязі - зі сплати лізингових платежів та штрафних санкцій за порушення зобов'язання.
Звернувшись до суду, позивач просив стягнути з відповідача-1 та поручителя за договором фінансового лізингу - відповідача-2 заборгованість за лізинговими платежами у сумі 2 477 233,77 грн., пеню у сумі 757 087,10 грн. та 3% річних у сумі 44 756,39 грн. та зазначав на неналежне виконання відповідачем-1 умов договору, наявність заборгованості за період з квітня 2014 року по серпень 2015 року. Також позивач просив суд розірвати договір на підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України та зобов'язати ТОВ "Ліга Інвестгруп" повернути бульдозер Caterpillar D6K XL, серійний номер CAT00D6KVFBH02727 ТОВ "Катерпіллар Файнешнл Україна".
Відповідно до положень ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Аналогічне визначення договору лізингу міститься у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".
За приписами ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, у зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.
Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач-1 на виконання умов договору лізингу повністю виконав зобов'язання щодо сплати 7 лізингових платежів по березень 2014 року включно, що сторонами не заперечується та підтверджується наявними у справі актами надання послуг (том 1 а.с. 129-144).
Несплаченими є платежі з квітня 2014 року по серпень 2015 року і саме цей період стягнення зазначено у позовній заяві.
Згідно розрахунку позивача сума заборгованості відповідача-1 зі сплати лізингових платежів за вказаний період станом на 22 вересня 2015 року становить 2 477 233,77 грн.
Однак такий розмір заборгованості не доведено позивачем, а враховуючи обставини, встановлені при розгляді справи, суд першої інстанції задовольнив вимоги частково з урахуванням наступного:
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
У даному випадку з 31.05.2014 року у позивача виникло право на відмову від договору лізингу, оскільки встановлено, що з квітня 2014 року відповідач-1 має прострочку зі сплати лізингових платежів.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення па предмет обтяження.
Наявними доказами підтверджується та правильно встановлено судом першої інстанції, що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 28.01.2015 року 12:22:46 рєєстратором Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України за заявою позивача було зареєстроване звернення стягнення за Договором лізингу, про що отриманий Витяг від 28.01.2015 року № 46197770 (том 2 а.с.27).
На підставі встановлених обставин суд вірно зазначив, що з 28.01.2015 року зобов'язання сторін за договором припинені.
Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. А згідно із частиною 4 статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.
Враховуючи, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними.
Отже, позивач безпідставно просить стягнути з відповідачів відшкодування вартості предмета лізингу у складі лізингових платежів, задоволенню підлягають лише вимоги про стягнення комісії, про що зазначено судом і проведено розрахунок заборгованості.
Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.
Договір лізингу забезпечений порукою відповідача-2.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
24.03.2014 року між позивачем та відповідачем -1 була укладена додаткова угода № 2 до договору лізингу, яка містить чинний на сьогоднішній день Уточнений Загальний Графік Платежів, що передбачає сплату лізингових платежів щомісячно окремими платежами до 01 числа наступного місяця.
Умовами п.14.10. Загальних Умов договорів фінансового лізингу № UA128L-13 встановлена відповідальність за порушення строків сплати щомісячних лізингових платежів, встановлених Загальним Графіком Платежів.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Оскільки умовами договору лізингу передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок лізингоодержувача сплатити лізингові платежі частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право лізингодавця вважається порушеним з моменту недотримання лізингоодержувачем строку погашення кожного чергового платежу.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник.
Згідно п. 2 договору поруки позивач поручився за виконання зобов'язань боржника за договором лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржника, передбачених умовами договору лізингу.
Письмова вимога кредитора за вих. №245/09 від 15.09.2015 до поручителя про здійснення лізингових платежів за квітень 2014 року - серпень 2015 року за договором лізингу направлена на адресу поручителя листом з описом вкладення 15.09.2015 року.
Згідно ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк, згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України).
Положеннями ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. В договорі поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами п.16.1 цього договору встановлено, що договір діє до дати надання кредитором поручителеві письмового підтвердження про виконання всіх зобов'язань боржника за договором, що не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки,
Згідно ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
У разі пред'явлення лізингодавцем вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється в частині певних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
У зв'язку з розірванням договору лізингу останнім лізинговим платежем (основним зобов'язанням) в межах дії договору лізингу, за належне виконання якого поручився поручитель, - є січень 2015 року, строк оплати якого встановлено до 01.02.2015 року.
Кредитор у встановлений ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України шестимісячний строк, тобто до 01.07.2015 року, з вимогою про сплату лізингового платежу за січень 2015 року, так саме як і за попередні місяці, починаючи з квітня 2014 року, до поручителя не звернувся.
З позовною заявою до поручителя кредитор звернувся до господарського суду Дніпропетровської області у жовтні 2015 року.
Враховуючи те, що у справі відсутні документи, які б свідчили про повернення відповідачем-1 позивачу предмета лізингу, то проценти за користування предметом лізингу мають бути сплачені по серпень 2015 року, як це заявлено в позовній заяві. Тому відповідач -2 має солідарно з відповідачем -1 відповідати за сплату комісії за період з березня по серпень 2015 року.
Відповідно до п.4.5 договору лізингу боржник сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком № 3 до цього договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4. цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. За змістом п. 4.4. договору лізингу суми лізингових платежів, виражені в доларах США є незмінними, а суми платежів в гривні не є фіксованими та за загальним змістом збільшуються пропорційно збільшенню курсу долара США на дату зарахування на банківський рахунок кредитора відповідних платежів від боржника.
Пунктом 3.5. договору поруки передбачено, що поручитель сплачує всі платежі, зазначені в цьому договорі поруки, у національній валюті України. Сума, що підлягає до сплати, визначатиметься за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору.
Максимальний курс продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення Договору поруки, тобто на 25.07.2013 , складав 8,138 грн. за 1 долар США .
Таким чином для поручителя договором передбачені обмеження його відповідальності перед кредитором.
Судом здійснено власний розрахунок заборгованості зі сплати комісії за користування предметом лізингу, розмір якої визначений з урахуванням курсу долара США на Міжбанківській валютній біржі на день, що передує даті кожного платежу, та складає 279318,67 грн. Також здійснено розрахунок пені та 3% річних за прострочку сплати процентів за користування предметом лізингу за кожним простроченим платежем окремо.
Розмір пені за загальний період прострочення з 01.03.2014 року по 15.09.2015 рік складає 92807,73 грн., 3% річних 5796,46 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 14.10 Загальних умов договору фінансового лізингу передбачено, що у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувач зобов'язаний заплатити пеню за період з дати оплати платежу по дату фактичної сплати. На підставі цього позивач нарахував пеню за весь період прострочення платежів, що приймається судом, пеня підлягає стягненню за весь період прострочки.
Таким чином з боржника та поручителя підлягає стягненню солідарно заборгованість зі сплати лізингових платежів в сумі 37775,05 грн., 5952,01 грн. пені та 303,34 грн. 3% річних.
Заборгованість в сумі 241543,62 грн., 86855,72 грн. пені, 5493,12 грн. 3% річних належно стягнута судом відповідача -1.
Щодо зустрічного позову, то суд встановив, що аналогічні вимоги про припинення договору поруки розглядались судом, є відповідне рішення, тому на підставі з п.2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження за зустрічним позовом слід припинити.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є не доведеною, задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 року у справі № 904/9910/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: Л.М. Білецька
Суддя: Ю.Б. Парусніков
Підписано в повному обсязі 18.10.2016 року.