17.10.2016 р. Справа№ 914/2646/16
Суддя Трускавецький В.П., розглянув матеріали справи
за позовом:
Фермерського господарства «Обрій-С»,
с. Смолин, Яворівського р-ну., Львівської обл.,
до відповідача:
Смолинської сільської ради Яворівського району Львівської області,
про:
визнання недійсним свідоцтв про право комунальної власності територіальної громади та скасування державної реєстрації.
На розгляд Господарського суду Львівської області Фермерського господарства «Обрій-С» до Смолинської сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання недійсним свідоцтв про право комунальної власності територіальної громади та скасування державної реєстрації.
Вказана позовна заява не відповідає вимогам розділ VIII Господарського процесуального кодексу України щодо подання позову.
Згідно з частиною другою статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до положень статей 1 та 2 Закону України «Про судовий збір» судовим визнається збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Як убачається з матеріалів справи, позивач у позові просить, зокрема:
- визнати недійсним свідоцтво про право комунальної власності територіальної громади в особі Смолинської сільської ради на нерухоме майно будівлю літ. «Б-1» загальною площею 20,3 кв.м., за адресою Львівська обл., Яворівський р-н., с. Смолин, вул. Без назви, буд. 4, видане 17.05.2011 року;
- скасувати державну реєстрацію в державному реєстрі прав власності на зазначене вище нерухоме майно, Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №29983567 від 17.05.2011 року;
- визнати недійсним свідоцтво про право комунальної власності Смолинської сільської ради на об'єкт нерухомого майна будівлі, насосної та водонапірної башти, що знаходиться за адресою Львівська обл., Яворівський р-н., с. Смолин, вул. Крушельницької Соломії, буд. 2а, загальною площею 5,1 кв.м. видане 21.11.2013 року;
- скасувати державну реєстрацію в державному реєстрі прав власності на зазначене вище нерухоме майно, Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №13188574 від 21.11.2013 року.
Частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 р. № 928-VIII станом на перше січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1.378,00 грн.
Як вбачається з позовних матеріалів, заявник звернувся до суду з чотирма немайновими вимогами, однак сплатив за подання до суду такої позовної заяви лише 1.378,00 грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
З наведеного вбачається, що заявником при зверненні до суду не додержано вимог процесуального закону щодо подання позову, не подано суду доказів підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Таким чином, відповідно до пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Таким доказом надіслання є оригінал поштової квитанції з описом вкладення про надсилання відповідачеві рекомендованою поштою копії позовної заяви та доданих до неї документів, які додаються до позову. Згідно з «Правилами надання послуг поштового зв'язку», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, належним доказом направлення саме копії позовної заяви стороні у справі є опис вкладення, який згідно пункту 61 Правил заповнюється відправником у 2-х примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Як вбачається з поданих до суду матеріалів, заявником долучено до позовних матеріалів опис вкладення, з якого вбачається, що позивачем надіслано відповідачу лише позовну заяву на 2 аркушах.
Вказані обставини підтверджують неналежне виконання заявником свого обов'язку щодо відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів, передбаченого ст. 57 ГПК України.
З наведеного вище вбачається, що заявником не виконано обов'язку направлення копії позовної заяви з усіма додатками відповідачу, що підтверджується поданими до суду документами, та тягне передбачені законом наслідки щодо повернення позовної заяви та доданих до неї документів.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Відтак, у суду відсутні підстави для прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі, передбачені статтями 61, 64 Господарського процесуального кодексу України.
Також, суд звертає увагу заявника на те, що форма і зміст документів, які подаються до господарського суду, повинні відповідати вимогам, установленим чинним законодавством для цих документів. Якщо законодавством установлено вимоги до певних документів, то документи повинні відповідати цим вимогам. Зокрема, відповідно до частини другої статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Пунктом 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55, а в разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.
Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, при цьому засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи. Проте заявником у порушення зазначених вище правових норм, було проставлено лише відтиск печатки, без зазначення решти відомостей, що спричинило подання до суду позовної заяви з додатками засвідченими не належним чином.
Проаналізувавши подані матеріали, суд вважає за необхідне позовну заяву та додані до неї документи повернути заявнику без розгляду відповідно до пункту 4 та 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 57, пунктом 4 та 6 частини 1 статті 63, статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути без розгляду позовну заяву та додані до неї документи Фермерському господарству «Обрій-С».
Додаток: - позовна заява з додатками, в тому числі оригінал квитанції про оплату судового збору в розмірі 1.378,00 грн. №60 від 13.10.2016 р. - на 32 аркушах.
Суддя Трускавецький В.П.