61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02
06.10.2016р. Справа № 905/2886/15
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М.
за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу на дії органу виконання судових рішень щодо виконання рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2015 року у справі №905/2886/15
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Науково-дослідний проектний територіальний інститут “Донбасцивільпроект” імені ОСОБА_1”, м. Донецьк
до відповідача: Відділу освіти Тельманівської районної державної адміністрації, смт. Тельманове, Донецька область
про стягнення 454816,35 грн.
за участю представників сторін:
від стягувача: не з'явився
від боржника: не з'явився
від Казначейства: не з'явився
22.08.2016року Приватне акціонерне товариство “Науково-дослідний проектний територіальний інститут “Донбасцивільпроект” ім. М.О. Травкіна” (далі - ПрАТ "НД ПТІ “Донбасцивільпроект” ім. М.О.Травкіна”) звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою на дії органу виконання судових рішень - головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (далі - ГУ ДКС України у Донецькій області), а саме, просить суд визнати незаконними дії ГУ ДКС України у Донецькій області, які полягають у відмові виконати рішення господарського суду Донецької області № 905/2886/15 від 03.12.2015року та у поверненні без виконання наказу господарського суду Донецької області № 905/2886/15 від 21.12.2015року; зобов'язати ГУ ДКС України у Донецькій області прийняти до виконання рішення господарського суду Донецької області № 905/2886/15 від 03.12.2015року на підставі наказу господарського суду Донецької області №905/2886/15 від 21.12.2015 р.; зобов'язати ГУ ДКС України у Донецькій області вжити всіх передбачених законодавством заходів до виконання рішення господарського суду Донецької області № 906/2886/15 від 03.12.2015 року на підставі наказу господарського суду Донецької області № 905/2886/15 від 21.12.2015 року.
Автоматизованою системою документообігу господарського суду зазначена скарга 22.08.2016року передана на розгляд судді Осадчій А.М. внаслідок знаходження судді Овсяннікової О.В. у відпустці.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.08.2016року призначено до розгляду питання щодо поновлення строку на звернення з скаргою.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.09.2016 року причину пропуску строку на оскарження дій ГУ ДКС України у Донецькій області визнано поважною, поновлено пропущений ПрАТ "НД ПТІ "Донбасцивільпроект" ім. М.О. Травкіна" м. Донецьк строк для подання скарги на дії органу виконання судових рішень, скаргу призначено до розгляду на 20.09.2016року, розгляд скарги відкладався.
У змісті скарги ПрАТ “НД ПТІ “Донбасцивільпроект” ім. М.О.Травкіна” вимоги обґрунтовані тим, що 21.12.2015року на виконання рішення господарським судом Донецької області, що набрало законної сили, видано наказ про стягнення з Відділу освіти Тельманівської районної державної адміністрації на користь ПрАТ “Науково-дослідний проектний територіальний інститут “Донбасцивільпроект” імені ОСОБА_1”: 249980,00грн. заборгованості, 13601,65грн. річних, 191234,70грн. інфляційних втрат та відшкодування судового збору в сумі 6822,25грн. На підставі судового наказу 28.12.2015року, а потім, у зв'язку з безпідставною відмовою, 26.02.2016 року та 20.05.2016року стягувач повторно надсилав вказаний наказ господарського суду Донецької області для виконання ГУ ДКС України у Донецькій області. Листами №09.2-08/126 від 18.01.2016року, №09.2-08/858 від 25.03.2016року, №09.2-08/1721 від 06.06.2016року ГУ ДКС України у Донецькій області повернуто наказ без виконання. Такі дії органу виконання судових рішень скаржник вважає неправомірними, оскільки вони суперечать вимогам частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України та пунктів 3, 25, 27, 28 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників стягнення, якими встановлено безспірне списання коштів з рахунка боржника в першочерговому порядку на підставі рішення суду органом казначейства. При розгляді звернення стягувача суб'єктом оскарження проігноровано положення Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, яким встановлено процедуру та гарантування виконання рішень судів боржниками, якими є державні органи, підприємства, установи та організації, а також юридичні особи, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства. Прийняте органом казначейства рішення про відмову з тієї причини, що відділ освіти Тельманівської районної державної адміністрації не є клієнтом і не обслуговується в ГУ ДКС України в Донецькій області, не відповідає підставам повернення виконавчого документів стягувачеві, встановленим в підпункті 1 пункту 9 Порядку. Територіальний орган Державної казначейської служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, отримавши заяву про виконання рішення суду, на думку скаржника, має визначити належного виконавця такого виконавчого документу та в межах повноважень переадресувати її для виконання компетентному органу казначейської служби. Суб'єктом оскарження проігноровано принцип пріоритетності норм Конституції України (статті 8, 19,124) над Законами України, а їх над підзаконними актами, зокрема, Тимчасовим порядком фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Кабінетом Міністрів України № 595 від 07.11.2014 року. Наведений Тимчасовий порядок не може застосовуватись всупереч Конституції України, законам України. Виконання рішення господарського суду має відбутись за процедурою, встановленою Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, а у разі неможливості виконати рішення суду шляхом списання коштів з рахунку боржника у зв'язку з відсутністю в останнього відповідних бюджетних призначень, виконання судового рішення має відбутись у порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Застосування ГУ ДКС України у Донецькій області при прийнятті рішення про повернення судового наказу положень підпункту 2 наведеного Тимчасового порядку, яким визначена тимчасова заборона на здійснення видатків з бюджету, є необґрунтованим у світлі конституційного принципу обов'язковості виконання рішення суду та приписів ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України. Скаржник вважає, що дії територіального органу Державної казначейської служби України були направлені не на виконання рішення суду, а на безпідставну відмову у прийняті виконавчого документу для виконання. Такі дії суб'єкту владних повноважень також не узгоджуються з міжнародною судовою практикою.
На підтвердження доводів скарги надав належним чином засвідчені копії листів №34/12 від 28.12.2015року, б/н від 26.02.2016року, №5-905/2886.3/15 від 20.05.2016року, №09.2-08/126 від 18.01.2016року, №09.2-08/858 від 25.03.2016року, №09.2-08/1721 від 06.06.2016року, рішення господарського суду Донецької області № 905/2886/15 від 03.12.2015року, наказу господарського суду Донецької області №905/2886/15 від 21.12.2015року, постанови Вищого господарського суду України від 08.04.2015року у справі №42/87- 09.
ГУ ДКС України у Донецькій області, не погоджуючись з доводами скарги, у письмовому запереченні від 14.09.2016року послалось на те, що у відповідності до вимог статті 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” виконання судових рішень та виконавчих документів органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється в межах бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу. Відділ освіти Тельманівської районної державної адміністрації не перебуває та ніколи не перебував безпосередньо на обслуговуванні саме в головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2004 року № 595 “Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей” передбачено, що казначейське обслуговування установ, які знаходяться на території, що не контролюється українською владою, здійснюється лише після повернення такої території під контроль української влади або переміщення на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Відділ освіти Тельманівської районної державної адміністрації на теперішній час взагалі відсутній в мережі розпорядників бюджетних коштів, які обслуговує органи Державної казначейської служби України. Окрім того, ГУ ДКС України у Донецькій області безпосередньо ніколи не здійснювало обслуговування рахунків боржника. Виконання зазначеного рішення суду, на думку представника суб'єкту владних повноважень, можливе тільки після переміщення боржника на підконтрольну органам державної влади України територію та поновлення в установленому законодавством порядку своїх рахунків в органі казначейства. За таких обставин законні підстави для визнання дій ГУ ДКС України у Донецькій області щодо повернення виконавчого документа відсутні, тому у задоволенні скарги просить відмовити.
У судове засідання 06.10.2016року уповноважені представники сторін та ГУ ДКС України у Донецькій області, не з'явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені у спосіб, що передбачений нормами діючого процесуального законодавства. Зокрема, боржник повідомлений у спосіб передбачений рекомендаціями, що надані у п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" № 01-06/2052/14 від 01.12.2014, яким передбачено особливості повідомлення сторін судового процесу, у разі знаходження підприємства на території проведення АТО.
Скаржник та ГУ ДКС України у Донецькій області звернулись до суду з клопотаннями про розгляд скарги за відсутності уповноваженого представника. Дані клопотання судом задоволені.
Відповідно до ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка представників сторін не є перешкодою для розгляду скарги по суті. В даному випадку, всі заінтересовані особи були належним чином повідомлені про дату та час судових засідань і мали реальну можливість забезпечити явку своїх представників до суду та надати відповідні пояснення та заперечення.
Вивчивши пояснення і аргументи скаржника і ГУ ДКС України у Донецькій області, що викладені у письмових поясненнях, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги, зважаючи на таке.
Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами від імені України і є обов'язковими для виконання на всій території України. Обов'язковість рішення суду, як одна з засад судочинства також встановлена нормами Конституції України, які є нормами прямої дії. Недотримання цього принципу порушує правовий порядок, встановлений державою.
Статтею 4-5 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення та постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов, господарських судів тягне відповідальність, встановлену ГПК України та іншими законами України.
Положеннями статті 115 ГПК України закріплено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановлено Законом України “Про виконавче провадження”.
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій (стаття 116 ГПК України).
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.12.2012року по справі №905/2886/15 (суддя Овсяннікова О.В.) задоволено позовні вимоги ПрАТ "НД ПТІ “Донбасцивільпроек” ім. М.О.Травкіна”, стягнуто на користь позивача з Відділу освіти Тельманівської районної адміністрації 249980,00 грн. заборгованості; 13601,65 грн. річних, 191234,70 грн. інфляційних втрат, 6822,5 грн. судового збору.
Судове рішення набрало законноъ сили 19.12.2015року і на його виконання 21.12.2015року господарським судом Донецької області видано наказ про примусове виконання рішення суду.
Відповідно до частин першої і другої статті 2 Закону України “Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на час спірних правовідносин) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України “Про державну виконавчу службу (далі - державні виконавці).
Частиною другою статті 3 цього Закону передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до п. 15 Постанови Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011р. "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.
При цьому, у даній нормі права не вказано до якого суду оскаржуються дії органів Казначейства та не визначено порядок такого оскарження. Оскарження дій чи бездіяльності органу казначейства господарським процесуальним законодавством України не визначено.
Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 4 ГПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У відповідності з приписами ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Оскільки орган державної казначейської служби, виконуючи рішення суду, діє в межах Закону України "Про виконавче провадження", з особливостями, визначеними Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а відтак скарги на дії органу державної казначейської служби підлягають розгляду в межах господарського процесу, тому господарських суд вважає за необхідне застосувати до скарги на дії ГУ ДКС України у Донецькій області за аналогією закону положення статті 121-2 ГПК України, яка визначає порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвал, постанов господарських судів.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” встановлено, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів XI, XII, XII- 1 ГПК тощо.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 24.09.2013 р. у справі № 32/37-10.
Листами №34/12 від 28.12.2015року, б/н від 26.02.2016року, №5-905/2886.3/15 від 20.05.2016року ПрАТ "НД ПТІ “Донбасцивільпроек” ім. М.О.Травкіна” направлявся для виконання ГУ ДКС України у Донецькій області наказ господарського суду Донецької області №905/2886/15 від 21.12.2015 року.
Листами №09.2-08/126 від 18.01.2016року, №09.2-08/858 від 25.03.2016року, №09.2-08/1721 від 06.06.2016року ГУ ДКС України у Донецькій області означений наказ повернуто без виконання з посиланням на приписи п.п.9, 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011року (далі - Порядок) та Постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам та організаціям Донецької та Луганської області» №595 від 07.11.2014року.
В обґрунтування відмови у прийнятті наказу до виконання ГУ ДКС України у Донецькій області вказує:
- Відділ освіти Тельманівської районної державної адміністрації (боржник) не перебуває та ніколи не перебував безпосередньо на обслуговуванні саме в головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області;
- Відділ освіти Тельманівської районної державної адміністрації на теперішній час взагалі відсутній в мережі розпорядників бюджетних коштів, які обслуговують органи Державної казначейської служби України, а казначейське обслуговування установ, які знаходяться на території, що не контролюється українською владою, здійснюється лише після повернення такої території під контроль української влади або переміщення на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, тому, оскільки боржник, місцезнаходження не змінив, виконання зазначеного рішення суду, на думку представника суб'єкту владних повноважень, можливе тільки після переміщення боржника на підконтрольну органам державної влади України територію та поновлення в установленому законодавством порядку своїх рахунків в органі казначейства.
Скаржник вважає, що дїї ГУ ДКС України у Донецькій області, які полягають поверненні без виконання наказу господарського суду Донецької області № 905/2886/15 від 21.12. 2015 року свідчать про відмову у виконанні рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2015 року по справі № 905/2886/15 та є неправомірними.
Приписами статті 2 Закону України від 05.06.2012року № 4901-VI “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” унормовано, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
Згідно зданими, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців боржник у справі №905/2886/15 - Відділ освіти Тельманівської районної державної адміністрації Донецької області є державною організацією (установа, заклад), який зареєстрований за адресою: 87100, Донецька область, смт. Бойківське, вул. Леніна, 148. Відомості щодо перереєстрації юридичної особи відсутні.
Враховуючи викладене, суд, з огляду на статус боржника, визнає, що на спірні правовідносини розповсюджуються приписи Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.
Відповідно до вимог частей першої та другої статті 3 Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України “Про виконавче провадження”, із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державну казначейську службу України» №215 від 15.04.2015року, є Державна казначейська служба України.
Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 9 постанови).
Відповідно до абз. 2 пп. 1 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року, встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
На виконання ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" і п. 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2011року № 845 затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
Згідно з п. 3 цього Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до п. 24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Згідно з п. 6 Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Дослідивши звернення стягувача до ГУ ДКС України у Донецькій області судом встановлено відповідність подання пакету документів вимогам п.6 Порядку.
За правилами п.8 Порядку органи казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку, в тому числі, здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів.
Згідно з п.11 Порядку відкладення безспірного списання коштів здійснюється у разі, зокрема, необхідності отримання від стягувача додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів.
Підпунктом 1 пункту 9 Порядку визначено, що орган Державної казначейської служби України повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли:
- виконавчий документ не підлягає виконанню органом державної казначейської служби, його подано особою, що не має відповідних повноважень, пред'явлено до виконання з пропущенням встановленого строку, видано або оформлено з порушенням встановлених вимог;
- рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;
- суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуто стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;
- відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем;
- стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;
- наявні інші передбачені законом випадки.
При цьому, наявність інших визначених законом підстав для повернення органом Державної казначейської служби України виконавчого документа стягувачу має бути чітко встановлена правовою нормою.
Такі підстави підлягають обмеженому (вузькому), а не розширеному тлумаченню, оскільки відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.10.2014 у справі №916/885/13.
Натомість, в якості підстави повернення наказу без виконання,ГУ ДКС України у Донецькій області зазначено, що Відділ освіти Тельманівської районної державної адміністрації на теперішній час взагалі відсутній в мережі розпорядників бюджетних коштів, які обслуговує органи Державної казначейської служби України, місцезнаходження установи не змінено, а казначейське обслуговування установ, які знаходяться на території, що не контролюється українською владою, здійснюється лише після повернення такої території під контроль української влади або переміщення на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, тому виконання зазначеного рішення суду можливе тільки після переміщення боржника на підконтрольну органам державної влади України територію та поновлення в установленому законодавством порядку своїх рахунків в органі казначейства.
Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” запроваджено антитерористичну операцію на території України.
Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
На час розгляду справи антитерористична операція триває.
У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (у редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.05.2015р. №428-р) визначено, що смт.Тельманово входить до означеного переліку. Незважаючи на це, всі без виключення населені пункти, які увійшли в зону проведення антитерористичної операції, є територією України.
Вищезазначені положення законодавства не передбачають, що знаходження боржника на території проведення антитерористичної операції є обставиною, яка виключає здійснення виконання судових актів органами, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів, та є підставою для відмови у їх виконанні або перенесення виконання на будь-які строки ( до переміщення боржника на іншу территорію або закінчення АТО).
Законодавчі акти, якими регулюються правовідносини та особливості застосування законодавства в зоні проведення антитерористичної операції також не містять заборони, щодо виконання рішень судів по відношенню до боржників, які мають реєстрацію на території, яка наразі знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції. Законодавець запровадив мораторій на примусову реалізацію предметів іпотеки, розташованих на території проведення антитерористичної операції (ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»), проте інших заборон, пов'язаних із виконанням зобов'язань та проведенням дій направлених на виконання рішення суду не встановлено.
Здійснивши системний аналіз ст.ст.20, 21 та п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» подання виконавчого документу до органу, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів, територіальна юрисдикція якого розповсюджується на пункт, в якому розташований боржник, є підставою для відкриття та виконання судового акту.
Посилання ГУ ДКС України у Донецькій області, що Відділ освіти Тельманівської районної державної адміністрації (боржник) не перебуває та ніколи не перебував безпосередньо на обслуговуванні саме в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області, що унеможливлює прийняття наказу до виконання спростовується приписами вищенаведеними приписами законодавства.
Крім того, у разі, якщо даний орган безпосередньо не здійснює виконання рішення суду, ГУ ДКС України у Донецькій області повинен був направити до виконання цей документ до відповідного підзвітного йому територіального органу Казначейства, яке повинно його виконувати, або зазначити при поверненні наказу до якого саме іншого територіального органу Казначейства слід звернутись стягувачу.
Згідно до вимог частей першої та другої статті 4 Закону “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Таким чином, у разі відсутності у органах Казначейства рахунку, який й би належав боржнику, відповідних асигнувань на ньому, майна боржника, стягнення коштів повинно відбуватись у порядку, що зазначений вище.
Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава, за змістом ч.4 ст.13 Конституції України, прийняла на себе зобов'язання, через свої органи, забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, встановивши рівність всіх суб'єктів власності перед законом.
Згідно ст.129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
За вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування. Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні. (абз. 1,3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України выд 22.04.2016року № 01-06/1444/16 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини" ).
Суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції», згідно якого Європейський суд наголосив, що, «відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Європейський суд також зазначив, що «адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету».
Аналогічні за змістом висновки містяться в інших рішеннях Європейського суду з прав людини, а саме у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (від 21 лютого 1975 року) та у вищенаведеній «Шмалько проти України».
Враховуючи конституційний принцип доступність до правосуддя всіх осіб, незалежно від міста їх реєстрації (знаходження), застосовану у цій справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень, яка є обов'язковою для національних судів згідно Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», враховуючи також справедливий баланс інтересів стягувача та боржника, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати спірний виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню органом Казначейства за означених головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області обставин.
Відтак, дії ГУ ДКС України у Донецькій області щодо повернення за наведеної підстави без виконання наказу господарського суду Донецької області №905/2886/15 від 21.12.2015року є неправомірними та незаконними, ГУ ДКС України у Донецькій області зобов'язано прийняти до виконання наказ господарського суду Донецької області №905/2886/15 від 21.12.2015 року.
Згідно п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012 року господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Оскільки вчинення органом виконання судового рішення будь-яких виконавчих дій віднесено до виключної компетенції такого органу, внаслідок чого у суду відсутнє право зобов'язати ГУ ДКС України у Донецькій області вжити всіх передбачених законодавством заходів до виконання рішення господарського суду Донецької області № 906/2886/15 від 03.12.2015 року на підставі наказу господарського суду Донецької області № 905/2886/15 від 21.12.2015року.
Керуючись статями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний проектний територіальний інститут "Донбасцивільпроект" імені ОСОБА_1" м. Донецьк на дії органу виконання судових рішень - Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області у справі №905/2886/15 частково.
Визнати незаконними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області повернення без виконання наказу господарського суду Донецької області №905/2886/15 від 21.12.2015року є неправомірними та незаконними та зобов'язати ГУ ДКС України у Донецькій області прийняти до виконання наказ господарського суду Донецької області №905/2886/15 від 21.12.2015року.
У задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Дана ухвала набирає чинності в день її оголошення (06.10.2016 року).
Ухвалу суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя А.М. Осадча