про повернення позовної заяви
17.10.16р. Справа № 904/9182/16
Суддя Рудь І.А. , розглянувши матеріали
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький завод» Прогрес», м. Київ
третя особа - Міністерство оборони України, м. Київ
про визнання договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння
Стаття 63 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.
Суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог.
Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам статей 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 65 Кодексу визначає дії судді з підготовки справи до розгляду, які полягають у здійсненні певних заходів і процесуальних дій, спрямованих на правильне і своєчасне вирішення спору.
Суддя самостійно на власний розсуд визначає, які саме дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, а також тих клопотань, що подані позивачем разом із позовною заявою.
Статтею 38 Кодексу визначено обов'язок суду витребувати документи і матеріали, які є необхідними для вирішення спору.
Позовна заява № 3768 від 10.10.2016р. підлягає поверненню без розгляду з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 54, ч. 3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України позовна заява підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником на підставі довіреності або іншого документу, що підтверджує повноваження представника.
Вказана позовна заява подана Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська та підписана начальником КЕВ м. Дніпропетровська підполковником ОСОБА_1, але до позовної заяви не надано доказів на підтвердження повноважень начальника КЕВ ОСОБА_1, а саме наказу про призначення на посаду тощо.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу до позовної заяви додаються документи на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015р. № 484-VІІІ) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір” (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015р. № 484-VІІІ) встановлені ставки судового збору, а саме: за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Як вбачається з прохальної частини поданої позовної заяви, позивач просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13.09.2006р., укладеного між Державою в особі Верховної Ради України в особі Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луцький завод» Прогрес», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 2812;
- витребувати з чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький завод» Прогрес» будівлі та споруди за реєстраційним номером у державному реєстрі речових прав № 13404940 та повернути у власність Держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська будівлі військового містечка № 1, що знаходяться на балансі КЕВ м. Дніпропетровська та розташовані за адресою: м. Дніпро, вул.. Наримська, 96-к.
За приписами п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р., судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
З наданої позивачем копії довідки від 28.09.2016р. № 3537 вбачається, що балансова (залишкова) вартість спірних будівель та споруд складає 161 619 грн. 00 коп., тобто судовий збір за вимогою про витребування майна з чудово незаконного володіння повинен бути сплачений позивачем в сумі 2 424 грн. 29 коп.; судовий збір з немайновою вимогою про визнання договору недійсним - 1 378 грн. 00 коп.
Відповідно до п.2.10 названої постанови, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з п. 3 ст. 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Проте, згідно наданого позивачем платіжного доручення № 2252 від 28.09.2016р., судовий збір сплачений лише в розмірі 2 425 грн. 00 коп.
Таким чином, позивачем за заявленим вимогами судовий збір сплачений не у повному обсязі, а вказане платіжне доручення не може бути прийняте судом як належний доказ на підтвердження сплати судового збору у встановленому розмірі.
Відповідно до п. п. 1, 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Виходячи з викладеного позовна заява з доданими матеріалами підлягає поверненню без розгляду.
Керуючись п. п. 1, 4 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Додаток: позовна заява з додатком на 94 арк., в тому числі платіжне доручення від 28.09.2016р. № 2252.
Суддя ОСОБА_3