Справа № 727/7326/16-к
Провадження № 1-кп/727/338/16
11 жовтня 2016 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
за участю учасників судового процесу:
- прокурора ОСОБА_3
- обвинуваченого ОСОБА_4 і в його інтересах адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці справу за кримінальним провадженням №12016260040002339 від 25.08.2016р. по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого раніше неодноразово судимого: остання судимість - 27.09. 2012 року Сокирянським районним судом Чернівецької області за ст.. 185 ч.3 КК України до 3 - х років 6 місяців позбавлення волі, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України ВСТАНОВИВ:
В період не погашеної і не знятої судимості, обвинувачений ОСОБА_4 24.08. 2016 року о 23 годині діючи умисно, протиправно, повторно, з корисливих мотивів маючи на меті таємне викрадення чужого майна для особистого збагачення, зайшовши на територію Української Православної Свято - Петропавлівської церкви розташованої в м. Чернівці по вул.. Сторожинецькій 25 м. Чернівці де за допомогою знайденого каменю розбив склопакет одного з метало - пластикових вікон, проник всередину приміщення церкви, де після відшукування речей віднайшов древ'яну скриню для пожертвування прихожан, з якої викрав грошові кошти в сумі 994 грн., однак, на місці вчинення злочину спрацювала сигналізація і він був виявлений працівниками поліції, внаслідок чого злочин не закінчив з причин які не залежали від його волі.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення визнав повністю і суду в порядку вимог 351 КПК України надав показання про те, що дійсно він 24.08. 2016 року, зранку заходив до церкви Української Православної Свято - Петропавлівської церкви розташованої в м. Чернівці по вул.. Сторожинецькій, 25 м. Чернівці, запалював свічки, після чого він вжив 4 пляшки пива та 150 гр. горілки та увечері цього ж дня, біля 23 години знову зайшов на територію даної церкви щоб переночувати, однак на місці вирішив проникнути всередину церкви, і з цією метою він каменем що підняв з землі, розбив скло вікна, заліз всередину приміщення церкви, де знайшов скриню для пожертвувань та забрав із неї грошові кошти, які не перераховував, поклавши їх до кишені штанів, після чого в церкві спрацювала сигналізація, він втекти не встиг і був затриманий на місці працівниками поліції; просить його суворо не карати; у вчиненому щиросердечно розкаявся.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював фактичних обставин справи, повністю визнав свою вину, в скоєному розкаявся і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст обставин ч.3 ст. 349 КПК України, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позицій, заслухавши думку прокурора, думку захисника та роз'яснивши зміст і правові наслідки застосування вимог ст. 349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі, крім тих, що характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, аналізуючи докази в їх сукупності, суд вважає доведеним вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, направленого на заволодіння чужим майном, а саме закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку) за кваліфікуючою ознакою - повторно; поєднаного з проникненням в інше приміщення; дії обвинуваченого вірно кваліфікує за ст. ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, у відповідності до вимог ст. 65ч.3 КК України, якою передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що обтяжують і пом”якшують його покарання.
Згідно ст. 12 КК України, вчинене кримінальне правопорушення обвинуваченим, передбачене ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Обставинами, що в силу вимог ст. 66 КК України пом”якшують покарання обвинуваченого, судом визнається повне визнання ОСОБА_4 вини у пред'явленому обвинуваченні, його щире каяття у вчиненому, сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом визнається вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, виходячи з наведеного вище, із врахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_4 зокрема те, що останній неодноразово раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних корисливих злочинів, про що свідчить довідка ІЦ при ГУНП України в Чернівецькій області та копій вироків; вину у вчиненому визнає повністю, розкаюється, має зареєстроване постійне місця проживання за яким посередньо характеризується; не працює, є особою молодого віку; завдану злочином матеріальну шкоду відшкодовано; з наданої до суду заяви представником потерпілої сторони ОСОБА_6 про розгляд справи у його відсутність, останній чітко вказав, що претензії матеріального характеру до обвинуваченого немає, з врахуванням і думки останнього щодо застосування до обвинуваченого покарання, відношення обвинуваченого до скоєного, зокрема його сприяння у розкритті кримінального правопорушення, із врахуванням і того, що ОСОБА_4 перебуває з червня 2016 року на обліку в наркологічному диспансері - діагнозом гостра алкогольна інтоксікація та не перебуває на обліку в психіатричній лікарні; однак, за даними проведеної судової - психіатричної експертизи страждає на розумову відсталість, разом з цим, в момент скоєння злочину розумів значення своїх дій та міг віддавати звіт своїм діям; кримінальне правопорушення вчинив у період не погашеної і не знятої судимості, а тому, суд крім вищеозначеного, з врахуванням обставин, що пом'якщують і обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 вважає за можливе призначити покарання останньому в межах санкції ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, а його виправлення і перевиховання на думку суду є не можливим без ізоляції від суспільства.
На підставі ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення. За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином, призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 з врахуванням вищенаведеного, на думку суду є такими, що відповідають принципу необхідності й достатності, є справедливим для його виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
По справі цивільного позову не заявлено. Речові докази в рамках кримінального провадження №12016260040002339 від 25.08.2016р. підлягають вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Питання про судові витрати підлягають вирішенню, відповідно до вимог ст. 124 КПК України, зокрема з ОСОБА_4 підлягають стягненню понесені судові витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи на уму 330.15 грн. в дохід держави.
Крім наведеного, в судовому засіданні прокурором заявлено про зарахування, на підставі ч.5 ст. 72 КК України, Закону України № 838-УІІІ від 26.11. 2015 року, який набрав чинності з 24.12. 2015 року «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», ОСОБА_4 строк попереднього його ув'язнення в строк призначеного покарання до набрання чинності вироком суду, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Проти заявленого в засіданні прокурором питання обвинуваченим, в його інтересах захисником не заперечувалося.
Керуючись ст.ст. 368 - 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання за даною статтею у вигляді трьох років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити обрану у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з 24 серпня 2016 року. На підставі п.5 ст. 72 КК України, Закону України № 838-УІІІ від 26.11. 2015 року, який набрав чинності з 24.12. 2015 року «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», зарахувати засудженому ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення, початок строку - 24.08.2016р. до набрання чинності даним вироком суду, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь держави судові витрат за проведення судових експертиз на загальну суму 330 грн. 15 коп. (довідка про витрати т.2 а.с. .
Речовий доказ, за постановою слідчого від 25.08. 2016 року - цеглу та пару чоловічих туфель що були виявлені під час огляду місця подій - знищити.
Речові докази, за постановою слідчого від 11.09. 2016 року (т.2 а.с. 72 - 73) описані в п. 1, та п. 3 постанови, зокрема - монету номіналом одна гривня, тринадцять грошових купюр номіналом одна гривня за номерами: ПВ 5751265, НЖ 7804483, ПГ 0782084, ГШ 7463725, УК 0210696, ПИ 1987286, МИ 7159548, НИ 6341596, ПВ 2911969, НЛ 1440629, КГ 2973723, ТЖ 0406925, РИ 6926595, п'ятнадцять грошових купюр номіналом дві гривні за наступними номерами: ПВ 6025850, СИ 9644689, СД 2116586, РЖ 9153327, ТЖ 9210815, СБ 6493026, СА 8192545, ПА 5503822, ПИ 3206442, РК 6616300, ПЗ 9271224, ПС 1963929, ПА 1679409, МЖ 1789682, ПИ 3206441, шістнадцять грошових купюр номіналом п'ять гривень за наступними номерами: СЕ 2667842, СЕ 6754909, РБ 9303726, НИ 4496932, РЕ 0710183, МГ 5329605, МД 0618028, СД 4024365, СД 2216819, РА 9550434, ПЕ 1834861, КА 5419718, СД 4792861, РЕ 0801762, ПВ 5739693, НЗ 4862265, дев'ять грошових купюр номіналом десять гривень за наступними номерами: ПГ 8824089, КС 5725777, МЖ 0567619, ПЗ 1223954, МД 5983157, ИБ 0970137, ХА 6144612, НБ 7284786, СД 3083073, чотирнадцять грошових купюр номіналом двадцять гривень за наступними номерами: СЖ 4954502, СЗ 9128216, ПИ 4185079, ПБ 5461548, ПИ 5669005, ТВ 7931445, ПВ 4800035, ПЗ 4450854, МЖ 1663855, ПД 7445348, КЛ 0935706, СД 8633481, ПЗ 3822330, МЖ 2819388, шість грошових купюр номіналом п'ятдесят гривень за наступними номерами: СЕ 9671139, ТД 8128367, СЄ 3790882, РВ 2861842, СГ 7705318, КЦ 9034290, дві грошові купюри номіналом сто гривень за наступними номерами: ЕЖ 4463079, БЛ 3848457, які передані представнику потерпілого ОСОБА_6 повернути останньому.
Речові докази, за постановою слідчого від 11.09. 2016 року (т.2 а.с. 72 - 73) описані в п. 2 постанови, зокрема сонцезахисні окуляри чорного кольору із металічною основою, зігнуту свічу коричневого кольору, ланцюжок сірого кольору із жовтим відтінком, що відображує собою частковим покриттям корозії, довжиною приблизно 46 см., зігнутий натільний хрестик жовтого кольору із потертостями сірого кольору, зім'яту паперово-ламіновану іконку в нижній частині якої наявний надпис «Св. ВМЧ Іоан Сучавський», пошкоджену (зігнута по діагоналі) паперову іконку із зображенням «Божої Матері та Ісуса Христа» яка наклеєна на пошкоджений фрагмент пластмаси чорного кольору, здати на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Шевченківського ВП ЧВП ГУНП в Чернівецькій області повернути засудженому ОСОБА_4 .
Вирок суду може бути оскаржено протягом 30 діб з дня його проголошення до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці; копія вироку підлягає врученню в порядку ч. 6 ст. 376 КПК України процесуальному прокурору, засудженому, потерпілому
Суддя ОСОБА_1 .