Справа: № 760/7769/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Українець В. В.
Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
13 жовтня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Грибан І. О., Губська О. А.
за участю секретаря: Присяжної Д. В.
позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 29 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про стягнення недоплаченої пенсії у розмірі 369021, 36 грн., моральної шкоди та коштів на поновлення втраченого зору у розмірі 395640, 00 грн.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 червня 2016 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 11.11.2011 р. перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності як інвалід 1 групи по зору, захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків на ЧАЕС.
21.11.2012 р. позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва з заявою про перерахунок пенсії у відповідності до постанови КМ України від 23.11.2011 р. № 1210, зареєстрованою пенсійним органом за № 157/12590.
На підставі вказаної заяви позивачу з 01.12.2012 р. призначено пенсію по інвалідності, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
В подальшому, позивач надав пенсійному органу довідку ПАТ «Київметробуд» від 09.01.2013 р. № 282, згідно якої сума фактичної заробітної плати ОСОБА_5 (прізвище, по батькові змінені на «ОСОБА_5», «ОСОБА_5» на підставі свідоцтва від 13.02.1996 р.) за період роботи в м. Чорнобиль складає 907, 98 крб., в тому числі: премія 60% - 159, 75 крб., премія згідно наказу № 500-к та постанови № 207-7 - 300, 00 крб. (а. с. 16).
За результатами отриманої заяви позивача повідомлено пенсійним органом про необхідність проведення перевірки відомостей, зазначених у довідці.
11.06.2014 р. позивач звернувся з черговою заявою про перерахунок пенсії з включенням фактично отриманих сум у спірний період у повному обсязі при обрахунку пенсії.
Листом від 25.06.2014 р. пенсійний орган відмовив позивачу у проведенні перерахунку, обґрунтовуючи свою відмову постановою КМ України від 23.11.2011 р. № 1210 (а. с. 34).
До початку розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання про дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду з відповідним позовом.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період: 2012 рік - березень 2016 року.
Натомість, у відповідності до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 25.03.2016 р.
Довідку № 282 від 09.01.2013 р. для перерахунку пенсії позивачем було подано до пенсійного органу в той же день, таким чином, про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися, отримавши першу пенсійну виплату, обраховану згідно постанови КМ України від 23.11.2011 р. № 1210 після подання цієї довідки.
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем, починаючи з 2013 року, конкретна відповідь про відмову у здійсненні перерахунку чи його здійсненні позивачу не надавалась. Натомість, повідомлялося позивача про проведення перевірки відомостей, зазначених у довідці.
Лише внаслідок чергового звернення позивача до відповідача ним було отримано відповідь від 25.06.2014 р. № 8852/09/0-683.
Після отримання вказаної відповіді позивач знову неодноразово звертався до відповідача.
Натомість, необґрунтовані відповіді пенсійного органу позбавляли позивача можливості звернутися до суду за захистом своїх прав через неможливість спростування доводів відповідача, які неможливо було встановити з листів відповідача.
В подальшому, позивач направив листа на адресу Мінсоцполітики з проханням роз'яснити підстави для відмови пенсійного органу.
15.01.2016 р. Мінсоцполітики надало вичерпну відповідь з обґрунтуванням підстав для відмови у перерахунку пенсії, що дало змогу позивачу звернутися з даним позовом 25.03.2016 р., тобто в межах строку звернення, передбаченого ст. 99 КАС України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
У відповідності до п. 4 ч. 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої постановою КМ України від 23.11.2011 р. № 1210 (далі - Порядок № 1210) у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.
Згідно з ч. 6 Порядку № 1210 в усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7 (не більш як 400 карбованців на місяць, далі - Постанова № 207-7), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі наказу Міністерства транспортного будівництва від 28.05.1986 р. № 500-к премійований грошовою премією у розмірі 300 крб. (а. с. 9).
Нарахування позивачу вказаної суми підтверджується довідкою ПАТ «Київметробуд» від 09.01.2013 р. № 282.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача наявне право на здійснення обрахунку його пенсії з врахуванням отриманої премії у розмірі 300 крб.
В частині права позивача на включення при обрахунку пенсії премії у розмірі 60 % колегія суддів зазначає наступне.
Підпунктом 4 пункту 1 вищезазначеної Постанови № 207-7 (втратив чинність на підставі розпорядження РМ УРСР № 199-рс від 27.04.1988 р.) було встановлено працівникам підприємств, організацій та установ, виконуючих роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища, максимальний розмір премії - 60 % тарифної ставки (окладу) за місяць.
Таким чином, вказану премію було дозволено встановлювати працівникам підприємств, організацій та установ, виконуючих роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища.
Як встановлено колегією суддів, у відповідності до Переліку місць за межами зони відчуження, де за урядовими завданнями у 1986-1987 роках виконувались роботи в особливо шкідливих умовах (за радіаційним фактором), пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1996 р. № 1391, Київметробуд віднесено до пунктів дезактивації та станцій знебруднення авіаційного, автомобільного, залізничного, річкового транспорту, будівельної, гірничої, дорожньої та іншої техніки, що використовувалась на різних роботах у зоні відчуження.
З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання такої премії, як працівника вказаного підприємства.
В той же час, в листі Мінсоцполітики від 15.01.2016 року № 247/039/161-16 зазначено дві підстави, з яких пенсійний орган відмовив пенсіонеру у перерахунку його пенсії:
1) відсутнє положення про преміювання на підприємстві;
2) премія є одноразовою виплатою, через що не може бути врахованою при обчисленні пенсії.
Інші підстави в межах даного спору для відмови у перерахунку пенсії відсутні.
В свою чергу, колегією суддів встановлено, що згідно листа ВАТ «Київметробуд» від 31.03.2003 р. № 425 керівництво автобази підтвердило, що в 1986 р. в автобазі діяло положення про поточне щомісячне преміювання робітників у розмірі 60 %.
Нарахування позивачу вказаної суми підтверджується довідкою ПАТ «Київметробуд» від 09.01.2013 р. № 282.
Однак, у відповідності до законодавства про зберігання документів, у 1990 році первинні документи зі строком зберігання 3 роки, в тому числі і положення, були знищені.
Первинним документом, що підтверджує нарахування позивачу спірних премій є книга № 2 розрахунків заробітної плати працівників автобази в 1986 р. (а. с. 27 - 31).
Крім того, колегія суддів зауважує, що робота по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження сама по собі не може носити постійного характеру через високий радіаційний фон (позивач внаслідок участі протягом 7 днів в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС став інвалідом І групи по зору із втратою 95 % зору, що підтверджено довідкою МСЕК (а. с. 8)).
Саме з цією метою було розроблено Порядок № 1210, який стосується фактично відпрацьованого часу.
Відтак, на переконання колегії суддів, поняття «одноразовість» не може бути правозастосовуваним до оплати тих видів робіт, які також носять одноразовий характер в розрізі спірних відносин.
Доказів, що позивач працював в інші періоди при ідентичних умовах, однак, без отримання вищевказаних премій, відповідач не надав.
В той же час, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на те, що матеріали справи не містять суперечливих даних про нарахування позивачу спірних премій, а відповідачем не доведено відсутності такого нарахування, колегія суддів трактує відсутність первинної документації, знищеної в законному порядку не з вини позивача, на користь останнього.
Доводи відповідача про дотримання вимог Порядку № 1210 не відповідають дійсним обставинам справи, позаяк, як випливає з ч. 9 Порядку № 1210, коефіцієнт заробітної плати визначається за формулою: Кз = Зв/Зсм, де Зв - сума заробітної плати за роботу в зоні відчуження за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, за період 1986 - 1990 років.
Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що доводи позивача ґрунтуються на припущеннях, не узгоджується з матеріалами адміністративної справи.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в Україні діє принцип верховенства права, закріплений у ст. 8 Конституції України.
У відповідності до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до преамбули Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що внаслідок участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач зазнав тяжких наслідків у вигляді втрати зору.
Відтак, дефекти первинної документації у вигляді часткової їх відсутності не можуть бути протиставлені гарантіям з боку держави щодо забезпечення соціального захисту особи, що постраждала від Чорнобильської катастрофи.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії.
В той же час, у своїх позовних вимогах позивач ставить питання про стягнення з відповідача 369021, 36 грн.
Колегія суддів вважає цю позовну вимогу такою, що заявлена передчасно, позаяк, стягненню з пенсійного органу можуть підлягати нараховані, але не виплачені кошти.
Зважаючи на те, що пенсійним органом не було здійснено відповідного перерахунку, колегія суддів вважає, що позовна вимога позивача підлягає частковому задоволенню шляхом зобов'язання пенсійного органу здійснити відповідний перерахунок та виплату перерахованої пенсії.
В той же час, у позові позивач не просить про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, натомість, в ході розгляду справи колегією суддів встановлено, що така відмова є протиправною, відтак, в порядку ст. 11 КАС України колегія суддів приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог в цій частині.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 395640, 00 грн.
Відповідно до постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Однак, з адміністративного позову не вбачається доказів існування у позивача фізичних та/або моральних страждань внаслідок відмови у здійсненні перерахунку пенсії.
Невиплата відповідачем певної суми коштів, так само як і потреба позивача в коштах на проведення операції, носить майновий характер та не охоплюється поняттям моральної шкоди.
Також, з адміністративного позову вбачається, що позивач просить задовольнити позовні вимог з 01.01.2012 р.
Однак, у відповідності до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки:
- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
З огляду на дану норму, колегія суддів приходить до висновку про те, що підставою для перерахунку пенсії позивачу, є подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви з усіма необхідними документами.
Останній необхідний документ для перерахунку пенсії - довідку № 282 позивачем було подано 09.01.2013 р.
За таких обставин, пенсія позивача підлягає перерахунку з 01.01.2013 р., а не з 01.01.2012 р., як просить позивач.
З огляду на це, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з 01.01.2013 р.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом частково приймаються в якості належних.
У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 196, 198, 202, 206, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 29 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 29 червня 2016 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки публічного акціонерного товариства «Київметробуд» від 09 січня 2013 року № 282.
Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки публічного акціонерного товариства «Київметробуд» від 09 січня 2013 року № 282 з урахуванням усіх її складових, починаючи з 01 січня 2013 року.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя О. А. Губська
(Повний текст постанови виготовлено 13.10.2016 р.)
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.