Справа: № 826/5232/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М., Суддя-доповідач: Бабенко К.А
Іменем України
12 жовтня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., секретаря Поправки К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньйон Фінанс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» та форми «П», -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2016 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, про що складено відповідний Акт від 19 жовтня 2015 року №498/26-59-22-03/37026574 (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (Т. 1, а.с.42-74).
Перевіркою встановлено порушення Позивачем п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування у сумі 36319351,00 грн., у тому числі за 2013 рік - на суму 7393115,00 грн., за 2014 рік - на суму 28926236,00 грн.; п. 181.1 ст. 181, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 805376,00 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 805376,00 грн.; п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходу нерезидента за 4 квартал 2014 року на суму 72797,00 грн.
На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2015 року форми «Р» №№0009422204, 0009452203, копії яких також наявні в матеріалах справи (Т.1, а.с.97,101), якими збільшено на 90996,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, у тому числі на 72797,00 грн. за основним платежем та на 18199,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); визначено на 1006720,00 грн. суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 805376,00 грн. за основним платежем та на 201344,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, форми «П» №0009442203, копія якої наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.99), якою завищено на 36319351,00 грн. суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, з яких за 2013 рік - на 7393115,00 грн., за 2014 рік - на 28926236,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем, як Кредитором, та ТОВ КУА "Прімоколект-Капітал", ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", ТОВ "Кредекс Фінанс", ТОВ "Росвен Інвест Україна", як Новими Кредиторами, укладено Договори відступлення права вимоги, за умовами яких Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості).
Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України, з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами. При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону. Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку. Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.
Згідно з п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
У зв'язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що Позивачем правомірно сформовано витрати, пов'язані з першим відступленням права вимоги у сумі заборгованості за даними бухгалтерського обліку у 2013 році у сумі 7393115,00 грн. (р. 06.4.20 додатку IB до рядка 06.4 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік) (а.с.110-120) та у 2014 році у сумі 28926236,00 грн. (р. 06.4.22 додатку IB до рядка 06.4 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік), а також правомірно сформовано дохід у сумі отриманих Позивачем грошових коштів від контрагентів за договорами відступлення права вимоги у 2013 році у сумі 1089696,00 грн. (р. 03.5 додатку ІД до рядка 03 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік) та у 2014 році у сумі 5320576,00 грн. (р. 03.5 додатку ІД до рядка 03 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік), тому оскаржене податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2015 року форми «П» №0009442203 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо оскарженого Позивачем податкового повідомлення-рішення від 06 листопада 2015 року форми «Р» № 0009452203, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 року № 2664-III, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.
Згідно з пп. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
А згідно з пп. 196.1.5 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг платіжних організацій платіжних систем, пов'язаних з переказом коштів, з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.
У зв'язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що отримана Позивачем комісія за операції з видачі, обслуговування та погашення кредиту не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, тому нарахування Відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість за 2014 рік є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2015 року форми «Р» № 0009452203 є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що проведеною за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року перевіркою встановлено здійснення виплати нерезиденту доходу джерелом походження з України у вигляді процентів.
Відповідно до п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Згідно з п.п. 103.2, 103.4, 103.5 ст. 103 Податкового кодексу України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті. Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Відповідно до частин першої та другої ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 08.11.2012 року, проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.
Позивачем надано копію Свідоцтва Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 12 березня 2015 року (а.с.178-180), з якого вбачається, що RAMELGON INVESTMENS LIMITED, Компанія заснована та зареєстрована в Республіці Кіпр, є резидентом Кіпру та її прибуток, отриманий у будь-якій частині світу за 2014 рік оподатковується відповідно до Закону Республіки Кіпр "Про податок на прибуток".
Отже, Позивачем правомірно застосовано зменшену ставку під час виплати доходу нерезиденту за 2014 рік, а доводи Відповідача про необхідність застосування ставки у розмірі 15% є необґрунтованими.
У зв'язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене Позивачем податкове повідомлення-рішення Відповідача від 06 листопада 2015 року форми «Р» №0009422204 є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.
Згідно зі ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року у даній справі, зокрема відстрочено Державній фіскальній інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві сплату судового збору до закінчення перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI (надалі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1) п. 3 частини другої ст. 4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову, майнового характеру, який подано, зокрема юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. Мінімальну заробітну плату встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», яка на перше січня 2016 року становить 1378 грн.
А відповідно до пп. 2) п. 3 частини другої ст. 4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги, зокрема на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні, зокрема позовної заяви.
Предметом адміністративного позову є скасування податкових повідомлень-рішень Відповідача від 06 листопада 2015 року форми «Р» №№0009422204, 0009452203, копії яких також наявні в матеріалах справи (Т.1, а.с.97,101), якими Позивачу збільшено на 90996,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, у тому числі на 72797,00 грн. за основним платежем та на 18199,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); визначено Позивачу на 1006720,00 грн. суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 805376,00 грн. за основним платежем та на 201344,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, форми «П» №0009442203, копія якої наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.99), яким Позивачу завищено на 36319351,00 грн. суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, з яких за 2013 рік - на суму 7393115,00 грн., за 2014 рік - 28926236,00 грн., у зв'язку з чим за подачу апеляційної скарги Відповідач мав сплатити судовий збір у сумі 617381,61 грн. ((90996,00 грн. + 1006720,00 грн. + 36319351,00 грн.) х 1,5% х 110%).
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2016 року - без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код за ЄДРПОУ 39561761) в дохід Державного бюджету України 617381 (шістсот сімнадцять тисяч триста вісімдесят одну) грн. 61 коп. суми судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалу складено у повному обсязі 12.10.2016 року.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Кузьменко В.В.
Степанюк А.Г.
Головуючий суддя Бабенко К.А
Судді: Кузьменко В. В.
Степанюк А.Г.