Справа: № 810/2742/16 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.
12 жовтня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кобаля М.І.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.
при секретарі: Хмарській К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним наказу, зобов'язання вчинити дії, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
27.08.2016 ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Відповідач, ГУНП в Київській області) у якому просив:
- поновити строк звернення до суду;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ МВС України в Київській області від 08.10.2015 №540 о/с;
- поновити на посаді старшого інспектора взводу №1 роти №2 полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» ГУНП в Київській області, чи на рівнозначній посаді відповідного встановленого штатно-посадового розкладу, який діє на момент прийняття рішення;
- стягнути з ГУНП в Київській області середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 08.10.2015 по день винесення рішення суду та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.;
- витребувати у відповідача довідку про середній заробіток;
- зобов'язати відповідача внести зміни до трудової книжки із зазначенням «запис вважати недійсним».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та залишено без розгляду зазначений адміністративний позов.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду першої інстанції про залишення без розгляду адміністративного позову скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши позивача та його представника, які прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов подано після закінчення строків, встановлених ст. 99 КАС України, підстав для поновлення строку з наданих до суду документів не вбачається, а тому відповідно до ст. 100 КАС України позовну заяву залишено без розгляду.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом ГУНП в Київській області від 08.10.2015 №540о/с (далі по тексту - спірний наказ) ОСОБА_2 було звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а саме: за порушення трудової дисципліни.
Між тим, як стверджує позивач та вбачається зі змісту позовних вимог, про спірний наказ, останньому стало відомо 30.06.2016 року під час отримання витягу з наказу ГУНП в Київській області від 08.10.2015 №540 о/с та копії висновку службового розслідування щодо нього від 10.09.2015.
Крім того, апелянтом зазначено, що на момент прийняття спірного наказу він перебував на лікарняному, на підтвердження чого останнім долучено до позовної заяви копії довідок про тимчасову непрацездатність №167 від 24.09.2015 та №181 від 21.10.2015.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів подавши позовну заяву 27.08.2016, що підтверджується штампом Укрпошти на конверті, який міститься в матеріалах справи (а.с.9).
Як вбачається з матеріалів справи, разом з позовною заявою ОСОБА_2 було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду у зв'язку з поважністю причин пропуску строку звернення до суду.
На підтвердження вищезазначених обставин, позивачем надано довідку непрацездатності №1 від 22.07.2016, відповідно до якої ОСОБА_2 звільняється від роботи на період з 22.07.2016 по 27.08.2016 включно.
Відмовляючи позивачу в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду у зв'язку з поважністю причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, оскільки позивачем не наведено будь-яких обґрунтувань щодо своєї необізнаності про існування спірного наказу у період з 01.11.2015 по 30.06.2016, приймаючи до уваги те, що цим наказом ОСОБА_2 був звільнений з органів внутрішніх справ та, відповідно, не виконував своїх посадових обов'язків, а отже, не міг не знати про своє звільнення.
Для поновлення строку звернення до суду - судом вбачаються підстави виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву (клопотання). Незнання про порушення через байдужість до своїх прав, або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Водночас, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
В даному випадку, позивачем не надано обґрунтованих пояснень та не долучено до позовної заяви належних та допустимих доказів, які передбачені ст.ст. 69-70 КАС України, на підтвердження поважності причин пропуску ним строку звернення до суду з позовною заявою, а тому клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли в даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 ЦК України). Основний акцент робиться на юридичному факті, тобто дії чи події, які набувають юридичного значення зі спливом строку.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Строк звернення до суду є матеріально-правовим, а не процесуальним. Правова природа цього строку є аналогічною до строку позовної давності у цивільних правовідносинах.
В силу вимог ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Доказами, які свідчать про день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, є розписка про одержання рішення, докази відправки та отримання кореспонденції, акт про відмову одержати документ (надати пояснення), довідки, складені особами, у випадках, передбачених законом.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
В даному випадку строк є спеціальним, а відтак він складає один місяць для звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду відповідно до правових положень адміністративного судочинства та відсутність законних підстав для його поновлення.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя М.І. Кобаль
судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова
Головуючий суддя Кобаль М.І.
Судді: Карпушова О.В.
Епель О.В.