22 вересня 2016 рокусправа № 334/2095/16-а (2-а/334/135/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Богданенка І.Ю. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16 червня 2016 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського взводу роти ДПС ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта поліції Губи Олександра Володимировича про визнання дій поліцейського щодо складання постанови про адміністративне правопорушення незаконними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
У квітні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій поліцейського щодо складання постанови про адміністративне правопорушення незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2016 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив постанову суду скасувати винести нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши, в межах доводів апеляційні скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 24.03.2016р. ОСОБА_1 разом зі своєю матір'ю на автомобілі ВАЗ2107, д.н. НОМЕР_1, рухався по пр. Леніна в сторону Космічного мікрорайону, на перехресті біля автовокзалу в 10-45год., їх автомобіль зупинився, та до них підійшли працівники поліції які встановили в діях ОСОБА_1 порушення п.2.1 ПДР та склали постанову серії ПС2 №155310 від 24.03.2016р про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП з призначенням адміністративного штрафу в сумі 510грн. (керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом).
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 24.03.2016 року одночасно з правопорушення ч.2ст.126 КУпАП Украйни на позивача був складений адміністративний протокол за порушення П.2.5.ПДР за ст.130 ч.І КУпАП України. з яким позивач був згодний, оскільки дійсно перебував у стані алкогольного сп'яніння та пройшов перевірку спеціальним приладом «Драгер», про що свідчать його особисті пояснення в адмінпротоколі, та ознайомлення з правами передбаченими ст.268 КУпАП.
Крім того судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що інспектором під час складання протоколу та постанови не порушені процесуальні права позивача, оскільки він безперешкодно, власноруч виклав у протоколі всі пояснення, одразу, на місці зупинки, під особистий підпис отримав копію постанови про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510грн.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови в їх задоволенні.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16 червня 2016 р.- залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: О.М. Лукманова
Згідно з оригіналом
Помічник судді