Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"15" вересня 2016 р. Справа № 911/1004/16
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Вовченко А. В.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_1 (паспорт серії СК № 077460, виданий Міським відділом № 2 Білоцерківського МУ ГУ МВС України в Київській області від 08.12.1995 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 26.04.2016 р.);
від третьої особи: ОСОБА_3 (довіреність № 12 від 25.04.2016 р.);
розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква
до Комунального підприємства Кагарлицької міської ради „Кагарлицький міський ринок”, м. Кагарлик
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Підприємства споживчої кооперації „Кагарлицький ринок Київської регіональної спілки споживчої кооперації”, м. Кагарлик
про зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні підприємницької діяльності та стягнення 11 895, 92 грн
ФОП ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Київської області із позовом до КП Кагарлицької міської ради „Кагарлицький міський ринок” про зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні підприємницької діяльності - шляхом демонтажу безхозного кіоску з торгового місця № 176 та встановлення його кіоску і стягнення 11 895, 92 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем безпідставним створенням відповідачем перешкод у здійсненні позивачем підприємницької діяльності, а саме демонтажем його кіоску з торгового місця № 176.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.2016 р. порушено провадження у справі № 911/1004/16 за позовом ФОП ОСОБА_1 до КП Кагарлицької міської ради „Кагарлицький міський ринок” про зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні підприємницької діяльності та стягнення 11 895, 92 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 13.04.2016 р. Також, даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Підприємство споживчої кооперації „Кагарлицький ринок Київської регіональної спілки споживчої кооперації”.
13.04.2016 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н б/д на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
13.04.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 27.04.2016 р.
27.04.2016 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від третьої особи надійшов відзив № 20-юр від 27.04.2016 р. на позовну заяву, у якому він просить суд задовольнити позов позивача повністю.
27.04.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 11.05.2016 р.
11.05.2016 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від третьої особи надійшли пояснення б/н від 10.05.2016 р., що долучені судом до матеріалів справи.
11.05.2016 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 25.05.2016 р.
25.05.2016 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 08.06.2016 р.
08.06.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 29.06.2016 р.
29.06.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 20.07.2016 р.
08.07.2016 р. до канцелярії суду на відповідний запит суду від Кагарлицького відділення поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області надійши оригінали матеріалів кримінального провадження № 42014110190000006 від 05.03.2014 р. за ст. 356 КК України по факту вчинення ОСОБА_4 самоправства щодо майна ОСОБА_1, матеріалів ЖЕО № 488 від 20.02.2014 р., ЖЕО № 4265 від 05.11.2015 р., ЖЕО № НОМЕР_1 від 10.11.2015 р.
20.07.2016 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 03.08.2016 р.
03.08.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 15.09.2016 р.
15.09.2016 р. у судовому засіданні позивач надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
25.02.2014 р. між позивачем та третьою особою було укладено договір № 7/14 про надання місця для торгівлі на Кагарлицькому ринку Київської регіонспоживспілки, згідно з умовами пунктів 1.1., 1.2. якого підприємство надає, а підприємець отримує торгове місце під № 176, загальною площею 18, 55 кв.м. на Кагарлицькому ринку за адресою: м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-а. На торговому місці розміщується металевий контейнер, тимчасова металева споруда, палатка підприємця, які є його власністю. Торгове місце надається для здійснення роздрібної торгівлі продовольчими або непродовольчими товарами.
Відповідно до п. 2.1. договору торгове місце передається на такий термін: із 25.02.2014 р. по 24.02.2015 р.
25.02.2015 р. між позивачем та третьою особою було укладено договір № 7/15 про надання місця для торгівлі на Кагарлицькому ринку Київської регіонспоживспілки, згідно з умовами пунктів 1.1., 1.2. якого підприємство надає, а підприємець отримує торгове місце під № 176, загальною площею 18, 55 кв.м. на Кагарлицькому ринку за адресою: м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-а. На торговому місці розміщується металевий контейнер, тимчасова металева споруда, палатка підприємця, які є його власністю. Торгове місце надається для здійснення роздрібної торгівлі продовольчими або непродовольчими товарами.
Відповідно до п. 2.1. договору торгове місце передається на такий термін: із 25.02.2015 р. по 24.02.2016 р.
25.02.2016 р. між позивачем та третьою особою було укладено договір № 12/15 на обслуговування торгового місця ПСК „Кагарлицький ринок” Київської регіонспоживспілки, згідно з умовами пунктів 1.1., 1.2. якого підприємство надає, а підприємець отримує торгове місце під № 176, загальною площею 18, 55 кв.м. на Кагарлицькому ринку за адресою: м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-а. На торговому місці розміщується металевий контейнер, тимчасова металева споруда, палатка підприємця, які є його власністю. Торгове місце надається для здійснення роздрібної торгівлі продовольчими або непродовольчими товарами.
Відповідно до п. 2.1. договору торгове місце передається на такий термін: із 25.02.2016 р. по 24.02.2017 р.
Рішенням сесії Кагарлицької міської ради від 24.04.2014 р. „Про розгляд клопотання директора КП Кагарлицький ринок” надано Комунальному підприємству Кагарлицької міської ради „Кагарлицький міський ринок” дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки загальною площею до 1, 85 га в м. Кагарлик, вул. Червоноармійська, в районі буд. 1 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.
Рішенням сесії від 16.05.2014 року „Про розгляд клопотання директора КП Кагарлицький ринок” прийнято рішення, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки загальною площею до 1, 8315 га. в м. Кагарлик, вул. Червоноармійська, в районі буд. 1 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури Комунальному підприємству Кагарлицької міської ради „Кагарлицький міський ринок” та передано цю земельну ділянку (кадастровий номер 3222210100:01:435:0008) в постійне користування вказаному Комунальному підприємству.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 04.11.2014 р. у справі № 368/1191/14-ц за позовом ОСОБА_5 до Кагарлицької міської ради за участю третьої особи КП Кагарлицької міської ради „Кагарлицький міський ринок” про визнання недійсними двох рішень сесії міської ради відмовлено у задоволенні позову повністю.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 21.01.2015 р. рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04.11.2014 р. у справі № 368/1191/14-ц скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено та вирішено визнати недійсним Рішення XLIX сесії VI скликання Кагарлицької міської ради від 24.04.2014 року № 419 - XLIX-VI „Про розгляд клопотання директора КП Кагарлицький міський ринок”; недійсним Рішення L сесії VI скликання Кагарлицької міської ради від 16.05.2014 року № 419 - XLIX-VI „Про розгляд клопотання директора КП Кагарлицький міський ринок”.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 27.05.2015 р. рішення Апеляційного суду Київської області від 21.01.2015 р. у справі № 368/1191/14-ц залишено без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені рішенням Апеляційного суду Київської області від 21.01.2015 р. у справі № 368/1191/14-ц за позовом ОСОБА_5 до Кагарлицької міської ради за участю третьої особи КП Кагарлицької міської ради „Кагарлицький міський ринок” про визнання недійсними двох рішень сесії міської ради.
Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із витягу № 2251271 від 26.05.2014 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, наявного у матеріалах справи, та із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на час розгляду справи за відповідачем зареєстровано право користування земельною ділянкою площею 1, 8315 га, реєстраційний номер № 369320232222, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Червоноармійська.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 27.02.2014 р. на території Кагарлицького ринку у м. Кагарлик по вул. Незалежності, 15а, колишнім директором КП Кагарлицької міської ради „Кагарлицький міський ринок” ОСОБА_4 своїми протиправними діями, які виразились у тому, що він самовільно, всупереч установленому законом порядку, вчинив за допомогою найнятого ним автокрану переустановку (демонтаж) торгового кіоску ОСОБА_1 з торгового місця, спричинивши при цьому механічні пошкодження кіоску та бетонної площадки під ним, що підтверджується матеріалами кримінального провадження № 42014110190000006 від 05.03.2014 р. за ст. 356 КК України по факту вчинення ОСОБА_4 самоправства щодо майна ОСОБА_1, наявними у матеріалах справи.
Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні ним підприємницької діяльності - шляхом демонтажу безхозного кіоску з торгового місця № 176 та встановлення його кіоску.
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Згідно з ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 125 цього ж кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.
Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 386 цього ж кодексу держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Статтею 391 цього ж кодексу передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Пунктом 7. ОСОБА_6 арбітражного суду України № 01-8/98 від 31.01.2001 р. „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” передбачено, що відповідно до пунктів 2 і 5 статті 48 Закону власник може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права, не пов'язаних з неправомірним позбавленням володіння (негаторний позов). Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки. Достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними. Позовна давність до відповідних вимог не застосовується, оскільки правопорушення триває у часі. Якщо ж на момент подання позову воно припинилося, то підстав для задоволення позову немає.
Захист прав і охоронюваних законом інтересів підприємств і організацій за негаторним позовом надається арбітражним судом у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права. Якщо негаторний позов визнано обгрунтованим, у резолютивній частині рішення необхідно чітко визначити дії, які повинен вчинити відповідач щодо усунення порушень права власника, і строк виконання цих дій. У разі невиконання такого рішення арбітражний суд видає наказ на примусове виконання рішення.
Пунктом 9 цього ж листа передбачено, що вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 6/5.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували факти наявності перешкод у здійсненні позивачем саме підприємницької діяльності в цілому; створення таких перешкод саме відповідачем і наявність протиправного характеру дій відповідача у створенні таких перешкод у здійсненні позивачем саме підприємницької діяльності в цілому; наявність у третьої особи права власності чи користування земельною ділянкою Кагарлицького ринку за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-а; наявність правових підстав для встановлення кіоску позивача на території Кагарлицького ринку за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-а; а також правомірність встановлення, володіння і користування позивачем металевим кіоском на торгівельному місці № 176 Кагарлицького ринку за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-а.
Докази, додані позивачем до позовної заяви та надані ним і третьою особою у процесі розгляду справи, на підтвердження наявності у третьої особи права власності чи користування земельною ділянкою Кагарлицького ринку за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-а, а саме рішення господарського суду Київської області від 21.02.2011 р. у справі № 259/16-2005/5/13 не є належним доказом, що підтверджує наявність у третьої особи права на земельну ділянку Кагарлицького ринку за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-а, а є доказом, що підтверджує наявність у Київської регіональної спілки споживчої кооперації права власності на об'єкти нерухомого майна цілісного майнового комплексу Кагарлицького ринку за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-а.
Докази, додані позивачем до позовної заяви та надані у процесі розгляду справи, на підтвердження правомірності встановлення, володіння і користування металевим кіоском на торгівельному місці № 176 Кагарлицького ринку за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-а, а саме договір № 7/14 про надання місця для торгівлі на Кагарлицькому ринку Київської регіонспоживспілки від 25.02.2014 р., договір № 7/15 про надання місця для торгівлі на Кагарлицькому ринку Київської регіонспоживспілки від 25.02.2015 р., договір № 12/15 на обслуговування торгового місця ПСК „Кагарлицький ринок” Київської регіонспоживспілки від 25.02.2016 р. без наявності у третьої особи - Підприємства споживчої кооперації „Кагарлицький ринок Київської регіональної спілки споживчої кооперації” зареєстрованого у встановленому порядку права на земельну ділянку Кагарлицького ринку за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-а, не є належними доказами, що підтверджують правомірність встановлення, володіння і користування позивачем металевим кіоском на торгівельному місці № 176 Кагарлицького ринку за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-а.
Оскільки, враховуючи те, що як було встановлено судом у процесі розгляду справи, недоведеними є факти наявності перешкод у здійсненні позивачем саме підприємницької діяльності в цілому; створення таких перешкод саме відповідачем і наявність протиправного характеру дій відповідача у створенні таких перешкод у здійсненні позивачем саме підприємницької діяльності в цілому; наявності у третьої особи права на земельну ділянку Кагарлицького ринку за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-а; наявності правових підстав для встановлення кіоску позивача на території Кагарлицького ринку за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-а; а також правомірність встановлення, володіння і користування позивачем металевим кіоском на торгівельному місці № 176 Кагарлицького ринку за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-а, а тому позовна вимога позивача до відповідача про усунення перешкод у здійсненні підприємницької діяльності - шляхом демонтажу безхозного кіоску з торгового місця № 176 та встановлення власного кіоску, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині
Крім того, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9 821, 92 грн збитків, понесених позивачем на оплату торгового місця у період з 01.09.2014 р. по 01.02.2016 р., та 2 074, 00 грн збитків, понесених позивачем на оплату єдиного податку у період з 01.09.2014 р. по 01.02.2016 р.
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У процесі розгляду справи, позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме факт заподіяння відповідачем вказаних збитків позивачу - його відповідну протиправну поведінку; самі збитки та їх заявлений розмір; наявність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача.
Докази, додані позивачем до позовної заяви при зверненні в суд та надані ним у процесі розгляду справи і наявні у матеріалах справи, а саме довідка № 2 від 31.01.2016 р. Підприємства споживчої кооперації „Кагарлицький ринок Київської регіональної спілки споживчої кооперації”, довідка № 19398/14/17-01 від 03.12.2015 р. Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, розрахунок ціни позову, та інші документи достовірно не підтверджують факт заподіяння відповідачем вказаних збитків позивачу, самі збитки, їх обов'язковий характер та їх заявлений розмір, а також достовірно не підтверджують наявність будь-якого причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача.
Оскільки, враховуючи те, що як було встановлено судом у процесі розгляду справи, недоведеними є факти заподіяння відповідачем вказаних збитків позивачу, їх розмір, наявність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача, то у суду відсутні правові підстави для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків, через відсутність всього складу цивільного правопорушення, а тому позовна вимога позивача про стягнення із відповідача 11 895, 92 грн збитків - витрат на оплату торгового місця та на оплату єдиного податку, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення підписаний
10 жовтня 2016 р.