ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.10.2016Справа №910/16117/16
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп" про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп" (відповідача) в якому просить суд:
- розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.11.2013 № 6654, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп";
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп" повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву державне нерухоме майно, частину внутрішньої поверхні стіни нежитлового приміщення загальною площею 2,16 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 14, на 2-му поверсі учбового корпусу № 5, що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спору України.
Також Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву разом з позовом було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2016 порушено провадження по справі № 910/16117/16, відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі та призначено дану справу до розгляду на 22.09.2016.
В судове засідання 22.09.2016 з'явився представник позивача.
Представник відповідача 22.09.2016 не з'явився, витребуваних судом відзиву на позов та документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 відкладено розгляд справи на 11.10.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судове засідання 11.10.2016 представники сторін не з'явились.
У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а відтак, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 11.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
15.11.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Гарант холдинг груп" (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6654 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину внутрішньої поверхні стіни нежитлового приміщення загальною площею 2.16 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 14, на 2-му поверсі учбового корпусу № 5, що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.05.2013 і становить 8860,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 1.2 Договору, майно передається в оренду з метою розміщення носіїв соціальної та комерційної реклами, без права виробництва реклами на площах, що орендуються.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1. Договору).
15.11.2013 згідно із актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: 03680, м. Київ, вул. Димитрова, 14, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно, частину внутрішньої поверхні стіни нежитлового приміщення загальною площею 2.16 кв.м., на 2-му поверсі учбового корпусу № 5, що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України.
Відповідно до п. 3.1 договору оренди № 6654, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - травень 2013 р. 110,75 грн.
Відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.6 Договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установленого Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п.3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується "призначення платежу" за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди) (п.5.3 Договору).
У п.10.1 Договору встановлено, що цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 15.11.2013 р. до 15.10.2016 р. включно.
Згідно з п.10.6 Договору його чинність припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду.
Відповідно до п. 10.7 Договору сторони погоджуються, що цей Договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема, систематично (більше трьох разів) порушує терміни здійснення будь - яких платежів за цим договором та не надав платіжні доручення до регіонального відділення.
У разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом 3 робочих днів повертається орендарем орендодавцю (балансоутримувачу) (п.10.9 Договору).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оренди, у період з лютого 2015 року по березень 2016 року не здійснив орендну плату в розмірі 1332,22 грн., чим порушив умови договору.
Також, внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання з орендної плати, відповідачу нараховано пеню у розмірі 210,23 грн., інфляційні втрати у розмірі 79,84 грн. та штраф на підставі п. 3.8. договору у сумі 39,97 грн.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить суд, у зв'язку з несвоєчасною та неповною сплатою відповідачем орендних платежів, розірвати договір оренди та виселити відповідача з нерухомого майна.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Приписами ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
За умовами ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статтею 782 Цивільного кодексу України визначено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Тобто, ст.782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування об'єктом оренди протягом трьох місяців. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 08.05.2012 року Верхового Суду України у справі №3-26гс12 та у постанові від 12.06.2007 року Верховного суду України у справі № 24/272.
Відповідно до п.5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" №12 від 29.05.2013 року, у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі, протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково.
Положеннями частин 2, 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України унормовано, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Водночас, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Як було встановлено судом, 15 листопада 2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп" укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6654, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину внутрішньої поверхні стін нежилих приміщень в учбовому корпусі № 5, загальною площею 2.16 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 14, на 2 поверсі, що перебуває на балансі Київського Національного університету фізичного виховання і спорту, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.05.2013 року і становить 8860,00 грн.
Матеріалами справи встановлено, що 15 листопада 2013 року між сторонами було підписано акт приймання - передавання орендованого майна, відповідно до якого орендодавець, згідно з Договором оренди нерухомого майна № 6654 від 15.11.2013 передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину внутрішньої поверхні стіни, загальною площею 2.16 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 14, на 2 поверсі учбового корпусу № 5, що перебуває на балансі Київського Національного університету фізичного виховання і спорту.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди майна, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з лютого 2015 року по березень 2016 року в розмірі 1 662,26 грн., що підтверджується розрахунком, наявним у матеріалах справи.
Таким чином, не виконавши своїх зобов'язань зі сплати орендної плати, відповідач істотно порушив умови договору оренди, оскільки таке порушення призвело до позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні договору оренди, а саме, отримання грошових коштів за користування відповідачем нерухомим майном.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, враховуючи порушення відповідачем істотних умов договору оренди та позбавлення позивача таким порушенням того, на що він розраховував при його укладенні, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача в частині розірвання договору оренди № 6654 нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.11.2013.
За приписами ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини (ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Відповідно до п. 10.9. договору, у разі припинення або розірвання договору майно протягом 3 робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.
Оскільки суд дійшов висновку про розірвання договору, то у відповідача виник обов'язок, в силу закону, повернути позивачу орендоване майно, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо зобов'язання відповідача повернути державне нерухоме майно - частину внутрішньої поверхні стіни нежилого приміщення, загальною площею 2.16 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 14, на 2-му поверсі учбового корпусу № 5.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву підлягають задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат за розгляд даної справи, суд зазначає наступне.
Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2016 судом було відстрочено Фонду державного майна України сплату судового збору за подання позовної заяви.
Пунктами 3.3., 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 роз'яснено, що якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.
Оскільки, судом було відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у даній справі, проте, станом на час прийняття рішення сплата судового збору позивачем не здійснена, то судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.11.2013 № 6654, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-Г, код 19030825) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг груп" (03049, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, офіс 920, код 37982944).
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг груп" (03049, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, офіс 920, код 37982944) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-Г, код 19030825) державне нерухоме майно - частину внутрішньої поверхні стіни нежитлового приміщення, загальною площею 2.16 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 14, на 2-му поверсі учбового корпусу № 5, що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг груп" (03049, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, офіс 920, код 37982944) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2756,00 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2016.
Суддя С.О. Турчин