ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.10.2016Справа №910/17299/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС ЕЛЕКТРИК»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №1»
про стягнення 40 645,09 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Шкурат В.М. - представник за довіреністю від 12.07.16;
від відповідача не з'явились
В судовому засіданні 12.10.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС ЕЛЕКТРИК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №1» про стягнення 40 645,09 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору підряду № 0708 від 07.08.13 не виконав свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду. Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 14249,13 грн. основного боргу, 13099,44 грн. пені, 12272,92 грн. збитків від інфляції, 1023,60 грн. - 3 % річних, всього 40645,09 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.16 порушено провадження у справі № 910/17299/16 та призначено її до розгляду на 12.10.16.
В судовому засіданні 12.10.16 представником позивача було надано документи на виконання вимог ухвали суду від 21.09.2016, пояснення по суті спору, позовні вимоги позивач підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 12.10.16. не явився, письмового відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103039274810.
З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
07 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДКС ЕЛЕКТРИК" (далі - позивач, субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЗЬКА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №1" (далі - відповідач, генпідрядник) було укладено Договір підряду № 0708 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) субпідрядник зобов'язується виконати роботи, зазначені в п. 1.2 цього договору, а генпідрядник - прийняти і оплатити такі роботи.
Найменування роботи: будівництво ЛЕП 10 кв та встановлення КТП потужністю 63 кв для електропостачання громадської будівлі та споруд на стадіоні «Лтава» в с. Крутий Берег про. Волочаївський, 4 в м. Полтава (п.1.2 договору).
Відповідно до п.1.3 договору обсяг (кількісні характеристики) виконуваних за цим договором робіт визначений в проектній та кошторисній документації, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п.3.1 договору ціна роботи за цим договором визначається згідно з кошторисною документацією, яка є додатками до цього договору.
Ціна цього договору з ПДВ становить 171930,00 грн. Договірна ціна робіт встановлюється твердою (п. 3.2, 3.3 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати, як здійснюється генпідрядником до початку виконання робіт в розмірі 171930,00 грн.; остаточного розрахунку, який проводиться генпідрядником протягом 5 банківських днів з моменту підписання акта здавання-приймання виконаних робіт.
Згідно з п.5.0 договору здавання-приймання виконаної роботи здійснюється спільно уповноваженими представниками сторін згідно з рафіком виконання робіт за актом здавання-приймання виконаних робіт, складеного за формою КБ-2в. Замовник розглядає та підписує акт здавання-приймання виконаних робіт протягом 5 робочих днів з моменту його отримання від субпідрядника. У випадку наявності у генпідрядника претензій до виконаної роботи, генпідрядник в строк, визначений для розгляду та підписання акту здавання-приймання виконаних робіт, повинен надати субпідряднику вмотивовану відмову від приймання робіт з переліком недоліків та зауважень до роботи. Строки усунення недоліків у виконаній роботі узгоджуються сторонами додатково в акті усунення недоліків у виконаній роботі і обов'язкові для дотримання субпідрядником.
Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін, і діє до 31.12.2014.
Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем робіт за Договором.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач своїм право на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідачем на виконання п. 4.1 договору перерахував позивачеві попередню оплату у розмірі 157680,87 грн. на закупку матеріалів та організацію початку робіт, що підтверджується виписками по рахунку за 09.08.2013, 17.09.2013, 23.09.2013, 16.10.2013, 09.12.2013, 27.01.2014.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач роботи за Договором виконав у повному обсязі на загальну суму 171930,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) № 4 за лютий 2014 року на суму 171 930,00 грн., актом передачі змонтованого обладнання на об'єкті та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2014 на суму 171930,00 грн, які містяться в матеріалах справи.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом враховано, що наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 171 930,00 грн відповідачем підписані без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно умов договору (п. 4.1) відповідач зобов'язався здійснити кінцевий розрахунок за виконані роботи протягом 5 банківських днів з дня підписання акту приймання виконаних робіт, тобто, враховуючи, що акт був підписаний сторонами 28.02.2014, свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт за договором відповідач повинен був виконати у строк до 07.03.2014 включно. Проте відповідач свого обов'язку по сплаті передбаченої Договором вартості виконаних робіт в терміни, визначені Договором, не виконав.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення основної заборгованості в сумі 14 249,13 грн обґрунтовані, підтверджується зібраними у справі доказами, відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 13 099,44 грн. пені, 12 272,92 грн. - інфляційних втрат та 1 023,60 грн. - 3% річних.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 023,60 грн. - 3% річних, 12 272,92 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про стягнення пені в сумі 13 099,44 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.
Оскільки, сторонами не було викладено в договорі про встановлення штрафних санкції у вигляді пені за порушення виконання зобов'язання щодо оплати за виконанні роботи, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 13 099,44 грн задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається пропорційно на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №1» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 12, кімната 24; ідентифікаційний код 35842232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС ЕЛЕКТРИК» (36004, м. Полтава, бульвар Б. Хмельницького, буд. 18/12, кв. 209; ідентифікаційний код 38324272) 14 249 (чотирнадцять тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 13 коп. - основного боргу, 12 272 (дванадцять тисяч двісті сімдесят дві) грн 92 коп. - інфляційних втрат; 1 023 (одну тисячу двадцять три) грн 60 коп. - 3% річних та 933 (дев'ятсот дев'яносто три) грн. 89 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В частині вимог про стягнення пені у розмірі 13 099,44 грн відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.10.2016
Суддя Пукшин Л.Г.