ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.10.2016Справа №910/16252/16
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» про відшкодування шкоди в порядку регресу 3 170, 28 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Беляєв Ю.Л. (довіреність № 176/16 від 30.12.2015);
від відповідача: Саєць П.А. (довіреність № 06-5/751 від 16.09.2016),
У вересні 2016 року товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 3 170, 28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.09.2016.
26.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 06.09.2016.
26.09.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна, однак, як зазначає відповідач, матеріали справи не містять договору, укладеного між суб'єктом оціночної діяльності та замовником оцінки майна. Крім того, відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутній акт огляду пошкодженого транспортного засобу.
Також відповідач зазначив, що в порушення ст.ст. 7 та 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» позивачем визначено розмір страхового відшкодування не на підставі звіту про оцінку майна, а на підставі ремонтної калькуляції, яка не є підставою для визначення розміру та виплати страхового відшкодування.
З огляду на викладене, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі тому та зазначив, що у позивача були відсутні підстави сплачувати страхове відшкодування особі, потерпілій у ДТП.
Крім того, відповідач повідомив, що копія претензії, доданої до позовної заяви не може бути доказом досудового врегулювання спору, оскільки датована 04.04.2013, в той час як ДТП сталася 08.07.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 розгляд справи відкладено на 10.10.2016.
10.10.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких позивач підтримав заявлені позовні вимоги, а також документи для долучення до матеріалів справи.
У судове засідання, призначене на 10.10.2016 представники сторін з'явилися та надали пояснення по суті спору.
Представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав позицію, викладену в відзиві та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У судовому засіданні 10.10.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважних представників сторін, судом встановлено таке.
14.03.2014 між товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (надалі - позивач, страховик, ТДВ «Експрес Страхування») та громадянкою ОСОБА_3 (надалі - страхувальник), був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202.14.2220303 (надалі - договір), відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах даного договору ТЗ та/або ДО (п. 3.1. частини Б договору).
Строк дії договору встановлений з 15.03.2014 по 14.03.2015 (п. 9 частини А договору).
За умовами договору транспортний засіб застраховано, в тому числі, на випадок дорожньо-транспортної пригоди (п. 7 частини А договору).
08.07.2014 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача транспортного засобу ЗАЗ 698, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, що належить ОСОБА_3 та транспортного засобу ЛАЗ Тролейбус, державний реєстраційний номер 3901, під керуванням ОСОБА_5, що належить комунальному підприємству «Київпастранс».
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.12.2014 у справі № 761/32470/14-п ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, через пошкодження внаслідок ДТП застрахованого транспортного засобу у позивача виник обов'язок виплатити страхове відшкодування згідно з умовами договору.
Згідно ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.
Відповідно до п. 9.1. частини Б договору при настанні страхового випадку страховик визначає розмір збитку згідно з умовами договору.
Згідно п. 9.7. частини Б договору розмір завданих збитків визначається та страхове відшкодування виплачується страховиком або уповноваженим представником страховика на підставі:
- у випадку обрання страхувальником опції «пріоритет експертизи» - акту товарознавчої експертизи (висновку експертного дослідження з оцінки ТЗ), проведеної експертом-автотоварознавцем (суб'єктом оціночної діяльності). Вибір експертної організації та/або експерта здійснюється страховиком. Для розрахунку розміру збитків застосовується середня по регіону, в якому зареєстровано ТЗ, вартість деталей, що замінюються, у офіційного імпортера, якщо інше не передбачено договором;
- у випадку обрання страхувальником опції «пріоритет СТО» - за умови перерахування коштів на СТО для здійснення відновлювального ремонту ТЗ або перерахування страхувальнику та/або вигодо набувачу, якщо роботи по відновленню ТЗ вже оплачені - кошторису ремонтних робіт, рахунків-фактур, нарядів-замовлень, актів виконаних робіт та інших документів, які підтверджують вартість та факт виконання відновлювального ремонту на СТО, що підтримує гарантійні зобов'язання виробника (імпортера/офіційного дилера) застрахованого ТЗ та яка письмово вказується (погоджується) страховиком страхувальнику. При цьому, перерахування проводиться безготівково на рахунок СТО, що надала рахунок, або по факту виконання робіт - на підставі акту виконаних робіт та квитанції про сплату - на рахунок страхувальника та/або вигодо набувача. Якщо страхувальник бажає отримати страхове відшкодування особисто або на рахунок СТО, що не підтримує гарантійні зобов'язання виробника (імпортера/офіційного дилера) застрахованого ТЗ, розмір страхового відшкодування обраховується як для опції «пріоритет експертизи». У разі незгоди страховка щодо зазначених у калькуляції СТО цін на запасні частини, витратні матеріали та вартість робіт з відновлювального ремонту, а також щодо обсягів ремонту за страховиком залишається право замовити та оплатити за власний рахунок послуги експерта у цілях визначення прямого збитку страхувальника;
- за погодженням між страховиком та страхувальником - калькуляції щодо вартості відновлювального ремонту ТЗ, складеної з застосуванням програмного комплексу AUDATEX аварійним комісаром, обраним страховиком, або акту виконаних робіт та закритого наряду-замовлення з квитанціями про сплату коштів. Зазначені документи щодо вартості відновлювального ремонту ТЗ можуть бути взяті страховиком до уваги під час розрахунку розміру страхового відшкодування тільки у разі, якщо їх складено з дотриманням вимог законодавства, і не містять позицій щодо вартості деталей та ремонтних робіт, що є явно завищеними порівняно з фактично діючими цінами на момент складання таких документів.
Згідно з п. 9.10. частини Б договору у разі, якщо страхувальник при укладанні договору обере опцію «фізичний знос не вираховується», то розрахунок виплати страхового відшкодування буде проводитися без вирахування коефіцієнту фізичного зносу на запасні частини.
Пунктом 9.11. частини Б договору встановлено, що у разі, якщо страхувальник при укладанні договору обере опцію «фізичний знос вираховується», то розрахунок виплати страхового відшкодування буде проводитись з вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу на запасні частини відповідно до формул:
Ез=1-С/Цн, де С - вартість ТЗ на момент настання страхової події, Цн - вартість нового аналогічного ТЗ на момент настання страхової події.
Сврз=Ср+См+Сс*(1-Ез), де Ср - вартість робіт, См - вартість матеріалів, Сс - вартість запасних частин.
Як вбачається з п. 14 частини А договору страхувальником обрано опцію «фізичний знос вираховується», а тому сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті страховиком страхувальнику повинна здійснюватись з вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
У відповідності до п. 8.3.15 частини Б договору страхувальник після виплати страхового відшкодування (самостійного здійснення страхувальником відновлювального ремонту ТЗ після відмови у виплаті страхового відшкодування, повідомлення по телефону про отримання пошкоджень без поданої письмової заяви про випадок) зобов'язаний надати відремонтований ТЗ та/або ДО для огляду представнику страховика у світлий час доби у присутності свого представника, про що складається акт огляду ТЗ, який додається до документів про виплату страхового відшкодування. При невиконанні цієї умови страхувальник втрачає в повному обсязі право на одержання в майбутньому вплати страхового відшкодування при пошкодженні частин ТЗ, за якими уже було здійснено страхове відшкодування та/або на яких було зафіксовано пошкодження при попередніх оглядах ТЗ або згідно з повідомленням страховика.
Після виплати страхового відшкодування до страховика в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (п. 14.1 частини Б договору).
Згідно додатку до справи від 24.07.2014 № 3.14.1769 коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу становить 0, 2868.
28.07.2014, за результатами огляду пошкодженого транспортного засобу, за участю представників страхувальника та відповідача по справі, був складений протокол огляду транспортного засобу.
Згідно з калькуляцією фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 від 30.07.2014 № КА-1401218 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 4 608, 08 грн.
У відповідності до страхового акту від 18.08.2014 № 3.14.1769-1 сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті потерпілій особі, за вирахуванням франшизи та коефіцієнту фізичного зносу, становить 3 170, 28 грн.
На підставі заяви страхувальника від 25.07.2015 та страхового акту від 18.08.2014 № 3.14.1769-1 на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 перераховано 3 170, 28 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08.09.2014 № 12622, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання страховика за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів перед страхувальником у повному обсязі.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги щодо сплати шкоди в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 3 170, 28 грн до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Наявність вини ОСОБА_5 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження застрахованого транспортного засобу, підтверджена постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.12.2014.
Законом України «Про страхування» передбачено, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів підлягає обов'язковому страхуванню (ст. 7 Закону)
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (абзац 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди».
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з відповідачем.
Таким чином, на підставі встановлених судом обставин, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування».
Щодо відзиву відповідача суд зазначає таке.
Як зазначено в преамбулі, вказаний Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Розділ ІІІ Закону, яким передбачено порядок здійснення страхового відшкодування, регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком. Проте для позивача відповідач у справі не є страховиком у розумінні Закону, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
З правового аналізу норм ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" слідує, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі фактично виплаченого відшкодування (у розмірі понесених витрат), що виключає будь-яку залежність вказаного розміру від оцінки відновлювального ремонту та коефіцієнту зносу. Крім того, п. 7 частини 1 договору, при виконанні якого у позивача виник обов'язок виплатити страхувальнику страхове відшкодування, встановлено, що при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається без урахування експлуатаційного зносу.
Крім того, Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Судом установлено факт сплати позивачем за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу в сумі 13 588, 00 грн, виходячи з фактичної вартості ремонту, визначеної особою, яка здійснювала відновлювальний ремонт автомобіля.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 за заявою приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.12.2014 у справі № 910/7163/14.
Отже, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги, а розмір відшкодування, право вимоги виплати якого виникло у позивача до відповідача, обмежений лише фактичними витратами (платежами) страховика (позивача), здійсненими на користь страхувальника, за вирахуванням встановленої полісом франшизи.
Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься протокол огляду пошкодженого транспортного засобу за участю, зокрема, уповноваженого представника відповідача, а також відповідні сертифікат та кваліфікаційне свідоцтво суб'єкта оціночної діяльності.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування шкоди в розмірі 3 170, 28 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» задовольнити повністю.
2. Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, ідентифікаційний номер 36086124, на будь-який його рахунок, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) суму страхового відшкодування в розмірі 3 170 (три тисячі сто сімдесят) гривень 28 копійок, а також судовий збір в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Повне рішення складено 13 жовтня 2016 року.
Суддя Я.А. Карабань