ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.10.2016Справа №910/14528/16
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖРЕГІОНАЛЬНА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ОМЕГА"
до: УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ПЕЧЕРСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА
про: стягнення 1.488,48 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники:
позивача: Грищенко О.М. - за довіреністю від 14.07.2016 № б/н;
відповідача: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЖРЕГІОНАЛЬНА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ОМЕГА" звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ПЕЧЕРСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА про стягнення 1.488,48 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві рішення господарського суду Київської області від 21.07.2015 у справі № 911/2280/15, що призвело до завданих позивачу збитків у розмірі 1.488,48 грн., з яких: 348,74 - 3 % річних та 1.139,74 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.08.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/14528/16.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням того, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення то до них не можуть бути застосовані норми, які передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання.
В судовому засіданні 03.10.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,
Рішенням господарського суду Київської області від 21.07.2015 у справі № 911/2280/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖРЕГІОНАЛЬНА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ОМЕГА" до товариства з обмеженою відповідальністю "КАЗУС-ПРО" та товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАРКЕТ ЗАРІНА" про стягнення 10.316,44 грн. позовні вимоги задоволено повністю, на виконання якого видано наказ від 25.08.2015 про:
- стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "КАЗУС-ПРО" та товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАРКЕТ ЗАРІНА" на користь позивача 2.389,95 грн. - 3 % річних, 7.926,49 грн. - інфляційних втрат, 1.827,00 грн. - судового збору та 800,00 грн. - витрат з оплати послуг адвоката.
Постановою відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 04.09.2015 ВП № 48599111 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 25.08.2015 у справі № 911/2280/15.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2016 у справі № 911/2280/15 скаргу позивача на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві у виконавчому провадженні № 48599111 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 25.08.2015 у справі № 911/2280/15 задоволено, визнано бездіяльність відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві в період з 12.09.2015 по 19.02.2016 незаконною та протиправною.
Спір між сторонами судового процесу виник, на думку позивача, внаслідок неналежного виконання відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві рішення господарського суду Київської області від 21.07.2015 у справі № 911/2280/15, що призвело до завданих позивачу збитків (втрат від знецінення грошових коштів), які виразились у неотриманні в строки позивачем грошових коштів у виконавчому провадженні № 48599111.
За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду з метою захисту свого порушеного права шляхом стягнення з державного бюджету України через управління державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва грошових коштів у вигляді збитків в сумі 1.488,48 грн., з яких: 348,74 - 3 % річних та 1.139,74 грн. - інфляційні втрати.
За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
У вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.
Аналогічних правових висновків дійшов Вищий арбітражний суд України у п.п. 6, 9 Роз'яснення "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 № 02-5/215 в редакції від 29.12.2007.
Однак, позивачем не надано суду жодного доказу в підтвердження того, що рішення господарського суду Київської області від 21.07.2015 у справі № 911/2280/15 могло бути фактично виконаним, зокрема, не надано доказів наявності у боржника майна, достатнього для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначених у ньому.
Ухвала господарського суду Київської області від 03.03.2016 у справі № 911/2280/15, якою визнано бездіяльність відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві у виконавчому провадженні № 48599111 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 25.08.2015 у справі № 911/2280/15 протиправною та незаконною, мотивована порушенням визначеного законом порядку вчинення виконавчих дій, при цьому, будь-яких вказівок на наявність у боржника майна в обсязі, достатньому для задоволення вимог стягувача, вказана ухвала не містить.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
У відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) розміру збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Проте, позивачем не вказано фактичних наслідків неможливості невиконання рішення господарського суду Київської області від 21.07.2015 у справі № 911/2280/15 та не подано жодних доказів, підтверджуючих завдання та розміру збитків в результаті такого невиконання (як обов'язкової складової цивільного правопорушення та підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків).
За таких обставин, вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 1.488,48 грн. є безпідставною.
Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, норма статті 625 Цивільного кодексу України встановлює правило, за яким прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, є підставою для сплати за вимогою кредитора суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що орган державної виконавчої служби не є боржником у відносинах щодо виконання зобов'язання зі сплати коштів, що виникли на підставі рішення господарського суду Київської області від 21.07.2015 у справі № 911/2280/15, оскільки орган державної виконавчої служби не має обов'язку з особистого виконання грошового зобов'язання перед кредитором, а лише сприяння у такому виконанні шляхом застосуванням відповідних передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусу, у випадку відмови боржника від добровільного виконання рішення.
Згідно з п. 38, 39 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.
Таким чином, відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, відбувається шляхом стягнення з державного бюджету відповідної суми відшкодування, а не з рахунку органу державної казначейської служби України.
За таких обставин, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, фактично є лише виконавцем судового рішення про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.
Суд зазначає, що позовні вимоги у даній справі про стягнення шкоди обґрунтовано незаконною бездіяльністю відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, що мала наслідком невиконання рішення суду. При цьому, будь-яких доводів щодо дій або бездіяльності саме управління державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, до якої позивачем заявлено позов та яку позивач визначив відповідачем у даній справі, позивачем суду не подано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності у нього порушених відповідачем прав.
Керуючись статтями 33, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13 жовтня 2016 року
Суддя С.В. Балац