ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.10.2016Справа №910/14466/16
За позовом: публічного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ"
до: житлово-будівельного кооперативу "ГІДРОПРИЛАД-1"
про: стягнення 302.385,88 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники:
позивача: Березова І.Г. - за довіреністю від 03.10.2016 № 198;
відповідача: не з'явилися.
Публічне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" звернулося до господарського суду із позовом до житлово-будівельного кооперативу "ГІДРОПРИЛАД-1" про стягнення з останнього 302.385,88 грн. заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив в повному обсязі розрахунок за надані послуги за договором на відпуск води та послуги каналізації від 29.01.1993 № 00997/4-05 в період з 01.08.2013 по 30.06.2016. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 302.385,88 грн., з яких: основна заборгованість складає 177.812,64 грн.; пеня в сумі - 3.085,36 грн. штраф в сумі - 35.562,53 грн., 3 % річних в сумі 7.501,70 грн. та інфляційні втрати в сумі 78.423,65 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/14466/16. Розгляд справи призначений на 12.09.2016.
В судових засіданнях 12.09.2016 та 19.09.2016 оголошено перерви до 19.09.2016 та 05.10.2016 відповідно, про що уповноважені представники сторін спору повідомлені безпосередньо в судових засіданнях під розписку.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням того, що відповідач, як юридична особа не є споживачем води та не веде жодної господарської діяльності, яка потребувала б послуг з водопостачання та водовідведення. Позивач, який є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення, повинен укладати прямі договори з власниками,орендарями чи квартиронаймачами багатоквартирного будинку відповідача, а договір на відпуск води та послуги каналізації від 29.01.1993 № 00997/4-05 суперечить законодавству. Також відповідач вказує на те, що останній має один присвоєний код відповідно до укладеного між сторонами спору договору, а саме: код 9-225, однак позивачем не вказано розшифровку кодів 9-225 та 9-50225. Оскільки у договорі відсутній обов'язок відповідача щодо сплати послуг з водопостачання питної води, яка використовується на приготування гарячої води та такі послуги не передбачені предметом договору, відповідач вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за такі послуги є безпідставними. Крім того, позивачем надаються письмові докази, якими підтверджуються здійснені розрахунки за гаряче водопостачання та підігрів холодної води через КП "ГІОЦ" на рахунок АЕК "КИЇВЕНЕРГО", які вказують на відсутність заборгованості відповідача, оскільки ними підтверджується те, що всі платежі за спожиту воду у спірний період сплачувались кінцевими споживачами-мешканцями кооперативного будинку, тобто фактично за послуги з водопостачання та водовідведення сплачують мешканці кооперативного будинку (кінцеві споживачі) самостійно через КП "ГІОЦ".
До господарського суду надійшло клопотання представника відповідача про витребування доказів, відповідно до яких останній просить суд витребувати у позивача відомості щодо призначення коду 9-50225, яким обліковується заборгованість відповідача.
Вказані клопотання представника відповідача судом відхилені, оскільки та обставина, що позивачем було відкрито інший код абонента немає жодного значення для даної справи, адже фактично загальний обсяг наданих позивачем послуг встановлюється одним водо лічильником, якому присвоєно код 9-225, а частина питної води, обсяг якої зафіксований вказаним водо лічильником йшла на підігрів і її обсяг повторно фіксувався водо лічильником з особовим рахунком 9-807-103 (код абонента).
До господарського суду надійшло клопотання представника відповідача про витребування із архіву господарського суду м. Києва справу № 5011-54/4167-2012 для дослідження в судовому засіданні.
Вказане клопотання представника відповідача судом відхилено, оскільки останнє не відповідає вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 05.10.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи уповноваженого представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,
Між державним комунальним об'єднанням "КИЇВВОДОКАНАЛ" в особі директора підприємства по експлуатації водомірного господарства та збуту води "ВОДОЗБУТ", яке в подальшому перетворено у відкрите акціонерне товариство "КИЇВВОДОКАНАЛ", яке в подальшому перейменоване в публічне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ", як постачальником, (далі - позивач) та житлово-будівельним кооперативом "ГІДРОПРИЛАД-1", як абонентом, (далі - відповідач) укладено договір на відпуск води та послуги каналізації від 29.01.1993 № 00997/4-05 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняття від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач сплатити за зазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та правилами користування комунальним водопроводом та каналізацією в м. Києві, затвердженими рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1986 № 24.
Правила користування комунальним водопроводом та каналізацією в м. Києві, затвердженими рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1986 № 24 втратили чинність 01.07.1994 у зв'язку з введенням і дію правил користування системами комунального водопостачання і містах і селищах України, затверджених наказом держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, які свою чергу, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.
Пунктами 2.1, 2.2 Договору визначено, що позивач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин. Відповідач, в свою чергу зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством України. У разі зміни тарифів сплата послуг відповідачем здійснюється згідно нових цін без зміни інших умов Договору.
Згідно п. 3.1 Договору, кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представниками відповідача.
Положенням пунктів 3.4, 3.5, 3.6, 3.7 Договору передбачено, що:
- кількість стічних вод, які надходять у каналізацією, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водо лічильника, а при його відсутності - за узгодженням з позивачем, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п. 2.2 Правил (п. 3.4 Договору);
- відповідач розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених позивачем у платіжній вимозі (п. 3.5 Договору);
- відповідач має право повністю або частково відмовитись від оплати платіжної вимоги, якщо позивачем пред'явлено платіжну вимогу на раніше оплачену продукцію, послуги (п. 3.6 Договору);
- відповідач зобов'язаний письмово повідомити позивача, якщо він повністю або частково відмовляється оплатити платіжну вимогу, а також додати обгрунтовуючі та таку відмову документи у триденний строк (п. 3.7 Договору).
У п. 4.2 Договору сторонами визначено, що за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % суми, від оплати якої він відмовився. Крім того, позивач має право до сплати відповідачем заборгованості припинити подачу води та приймання стоків.
Відповідно до п. 4.3 Договору за несвоєчасну оплату платіжної вимоги відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 1 % від суми платежу за кожен день прострочки.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.
Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Так, позивачем, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, надані відповідачу послуги з на відпуск води та послуги каналізації за період з 01.08.2013 по 30.06.2016 на суму 575.179,04 грн., що підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку, які підписані сторонами та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.
Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати послуг на відпуск води та послуги каналізації, відповідач вартість наданих послуг сплатив частково в сумі 397.366,40 грн., що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 177.812,64 грн.
Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді пені в розмірі 3.085,36 грн., штрафу в розмірі 35.562,53 грн., а також відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних в сумі 7.501,70 грн. та інфляційних втрат в сумі 78.423,65 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.
Приписами статті 2 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - Закон) встановлено, що дія цього Закону поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.
Частиною 2 статті 22 Закону встановлено, що споживачі питної води, зокрема, зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 177.812,64 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 177.812,64 грн.
З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3.085,36 грн. штрафу в сумі 35.562,53 грн., 3 % річних в сумі 7.501,70 грн. та інфляційних втрат в сумі 78.423,65 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.
Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов судом відхилені з огляду на наступне.
Позивач є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом).
Відповідно до ст. 4 Закону суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання серед інших є також і споживачі питної води.
Відповідно до ст. 1 Закону споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб. Зазначеною нормою встановлено лише перелік потреб де можливе використання питної води та не визначено, що питна вода, як товар, обов'язково має використовуватись безпосереднього споживачем. Таким чином, юридична особа, уклавши договір на водопостачання та водовідведення, не обов'язково є безпосереднім споживачем зазначених послуг, такими споживачами можуть бути, наприклад, мешканці будинку, що перебуває на балансі у вищезазначеної юридичної особи, однак в контексті ст.ст. 1,4, 19 Закону саме юридична особа, яка уклала договір з підприємством питного водопостачання, є споживачем за таким договором та зобов'язана виконувати його умови, в тому числі щодо оплати.
Відтак, відповідно до Закону юридичні особи можуть бути колективними споживачами послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладеного договору.
При цьому, відповідно до укладеного між сторонами спору Договору, позивач постачає питну воду лише до зовнішнього зрізу стіни будинку, тобто передає питну воду споживачу (відповідачу) на межі балансової належності елементів систем водопостачання та водовідведення відповідно до п. 1.3, 1.6, 1.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 та безпосередньо не використовує внутрішньобудинкові системи. Наведене також підтверджується актами про зняття показників з приладу обліку, що погоджені та підписані відповідачем. Відповідно до вказаних актів відповідач прийняв від позивача та затвердив своїм підписом саме той обсяг питної води, що був зафіксований загальнобудинковими засобами обліку і стягнення вартості якої вимагає позивач.
Також, статтею 20 Закону передбачено істотні умови Договору про надання послуг з питного водопостачання і, Договір, що було укладено між позивачем та відповідачем, відповідає даним істотним умовам у повному обсязі.
Таким чином, Законом передбачено право позивача та відповідача укладати договори про надання послуг з поставки питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі і таке право не скасовано по сьогоднішній день, тому Договір в повному обсязі відповідає вимогам Закону. Послуги, які надаються за таким договором не є комунальними, а тому правовідносини, то виникають при його виконанні не регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 № 1198-VІІ (далі - Закон № 1198-VІІ) позивача визнано виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів всіх форм власності.
У зв'язку з прийняттям Закону № 1198-VІІ, статтю 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" доповнено частиною сьомою, в якій зазначається, що договір на надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, який не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Проте, Законом № 1198-VІІ позивачу було лише надано право укладати договори безпосередньо з фізичними особами-мешканцями багатоквартирних будинків та залишено можливість споживачам (юридичним особам) отримувати послуги на підставі уже укладених договорів (як колективний споживач), тому внесення змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" автоматично не змінює та не скасовує ті договори (без відповідного волевиявлення самих сторін договору у передбаченому законами України порядку), що були укладені позивачем як виробником-ліцензіатом з юридичними особами.
Відтак, укладений між сторонами спору Договір в повному обсязі відповідає нормам Закону та не суперечить нормам Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
В Договорі не зазначено жодного коду абонента чи особового рахунку, а та обставина, що позивачем було відкрито інший код абонента немає жодного значення для даної справи, адже фактично загальний обсяг наданих позивачем послуг встановлювався одним водолічильником з особовим рахунком № 9-807-26, якому присвоєно код абонента 9-225, однак частина питної води, обсяг якої зафіксований вказаним водолічильником йшла на підігрів і її обсяг повторно фіксувався водолічильником з особовим рахунком 9-807-103 (код абонента 9-50225). Вказане підтверджується актами про зняття показників з приладу обліку за весь позовний період. Відтак, весь обсяг питної води, який заявлено до стягнення позивачем було зафіксовано одним водолічильником з особовим рахунком № 9-807-26 за кодом абонента 9-225, який визнається відповідачем.
КП "ГІОЦ" на виконання умов договору про надання послуг здійснює на замовлення відповідача обробку та розщеплення платежів споживачів житлово-комунальних послуг на складові по видам житлово-комунальних послуг та перераховує розщеплені кошти із транзитного рахунку КП "ГІОЦ" на рахунки виробників та виконавців житлово-комунальних послуг (відповідальність за достовірність інформації, наданої КП "ГІОЦ" несе відповідач). КП "ГІОЦ" проводило розщеплення платежів за послуги з постачання холодної та гарячої води та водовідведення, що надійшли від населення та зараховувало на рахунки позивача із наступним призначенням платежу: "холодна вода та водовідведення холодної води", "вода для підігріву" та "водовідведення гарячої води".
Отже, частина коштів, сплачених населенням за комунальну послугу «гаряча вода» з призначенням платежу "вода для підігріву" правомірно зараховується КП "ГІОЦ" на рахунки постачальника цієї води, а саме - позивача.
Твердження відповідача про відсутність у останнього обов'язку сплачувати за стоки гарячої води, оскільки вказаний обов'язок не передбачений законодавством та Договором судом відхилені з огляду на те, що відповідно до пункту 1.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 - абонент Водоканалу - юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації. Згідно цього ж пункту стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства (з урахуванням субабонентів).
Тобто, як вбачається з наведених норм, стічні води не розподіляються в залежності від їх походження (чи то стоки холодної води, чи то стоки гарячої води).
Пунктом 2.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у міністерстві юстиції України 26.04.2002 за N 403/6691 передбачено, що підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.
Разом з цим, Вищий господарський суд України у своїх постановах від 19.03.2014 у справі № 910/13220/13, від 17.04.2014 у справі № 910/13142/13, від 11.11.2015 у справі № 910/12476/13, від 12.01.2016 у справі № 910/10175/15, від 26.01.2016 у справі № 910/19808/15, від 24.05.2016 у справі № 910/19814/15, зазначає, що надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь Водоканалу (позивача).
Враховуючи викладене, позивачем доведено обсяг поставленої питної води, яка була використана для потреб гарячого водопостачання та доведено обсяг прийнятих стічних вод, які утворились від використання цієї води.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "ГІДРОПРИЛАД-1" (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 3; ідентифікаційний код 22933608, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь публічного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 177.812 (сто сімдесят сім тисяч вісімсот дванадцять) грн. 64 коп.; пеню в сумі 3.085 (три тисячі вісімдесят п'ять) грн. 36 коп.; штраф в сумі 35.562 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 53 коп.; 3 % річних в сумі 7.501 (сім тисяч п'ятсот одна) грн. 70 коп.; інфляційні втрати в сумі 78.423 (сімдесят вісім тисяч чотириста двадцять три) грн. 65 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 4.535 (чотири тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 79 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13 жовтня 2016 року
Суддя С.В. Балац