ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.10.2016Справа №910/16103/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "ОТІС"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з
обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.
Києва"
про стягнення 26 382,60 грн.
Суддя: Домнічева І.О
Представники сторін:
від позивача: Самойленко М.Л. - за дов.;
від відповідача: Гришковець Л.І.- за дов.;
Приватне акціонерне товариство "ОТІС" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" про стягнення 26 382,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору на виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфта D2 4T № 251 від 30.10.13р.
Ухвалою від 05.09.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.09.2016 р.
23.09.16р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.
26.09.16р. через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому просив розстрочити виконання рішення.
Судове засідання 28.09.2016 р. не відбулося.
Наступне судове засідання призначено на 11.10.16р.
В судовому засіданні 11.10.16 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у справі матеріали,заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.10.13. між позивачем (далі - Підрядник) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № D2 4Т 251 на капітальний ремонт ліфта (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе обов'язки щодо виконання ремонту ліфта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бубнова, 13 (3підїзд.) реєстр № 12216, придбання необхідних матеріалів для виконання робіт за рахунок коштів комунального підприємства, а Замовник зобов'язується сплатити Підряднику вартість робіт, матеріалів і послуг, які визначені в кошторисній документації.
Положеннями п. 2.1 Договору встановлено, що вартість робіт за Договором складає: 26 382,60 грн. з ПДВ.
Згідно з п. 2.2 Договору виконання робіт оформлюється актом за формою КБ-2В та довідкою за формою КБ-3 не пізніше останнього дня звітного місяця.
Пунктом 2.3 Договору встановлено, що оплата вартості ремонту здійснюється Замовником протягом п'яти робочих днів з дня підписання акту виконаних робіт та довідки.
Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем робіт за Договором.
Строк дії Договору сторонами погоджено п. 5.1 з моменту підписання обома сторонами (30.10.13.) і діє до 31.12.13р., а в частині розрахунків - до повного виконання.
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач роботи за Договором виконав у повному обсязі на загальну суму 26 382,60 грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року від 30.10.13., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, які містяться в матеріалах справи.
Проте відповідач свого обов'язку по сплаті передбаченої Договором вартості виконаних робіт в терміни, визначені Договором, не виконав, строк оплати є таким, що настав.
У відзиві на позовну заву відповідач просить суд розстрочити виконання рішення про стягнення грошових коштів та обґрунтовує його відсутністю грошових коштів. Існує дебіторська заборгованість споживачів за надані відповідачем послуги у розмірі 18 060 203,35 грн., крім того, у відповідача існує заборгованість за минулий період, також на даний час чисельність працівників відповідача налічує 809 осіб та фонд заробітної плати складає більше 4 млн. грн.
У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Ухвала про розстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.
При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Згідно з вказівками, що містяться в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.
Проте, відповідачем не подано суду жодних належних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин відсутності у нього грошових коштів та того, що вони з'являться протягом року, та що розстрочення наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення в даній справі і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення без створення ризику визнання його банкрутом.
Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що розстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості продовження господарської діяльності заявника, так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем, та не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього, а тому заява є такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» (03039, м. Київ, прост. Голосіївський, буд. 17-б; ідентифікаційний код 32375554) на користь Приватного акціонерного товариства «Отіс» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, б. 32; ідентифікаційний код 14357579) 26 382 (двадцять шість тисяч триста вісімдесят дві) грн. 60 коп. та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.10.2016р.
Суддя І.О.Домнічева