Справа № 495/6165/16-ц
13 жовтня 2016 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Мишко В.В.
при секретарі судового засідання: Корженко Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/6165/16-ц
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
за участю третьої особи Білгород-Дністровського РВ ГУДМС України в Одеській області
про визнання особи, такою що втратила право користування житловим приміщенням
09.08.2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2(далі по тексту - відповідач) за участю третьої особи Білгород-Дністровського РВ ГУДМС України в Одеській області (далі по тексту - третя особа) про визнання особи, такою що втратила право користування житловим приміщенням(а.с.2-4).
Так, позивач просить суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_6 в наслідок відсутності понад встановлений законом строк.
Позивач - ОСОБА_1, в судове засідання не з'явився, але його представник - ОСОБА_3, подав до суду заяву, відповідно до якої заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.49).
Представник третьої особи - Білгород-Дністровського РВ ГУ ДМС України в Одеській області, в судове засідання не з'явився, але від заступника начальника відділу надійшли до суду листи, згідно з якими останній просив розглянути справу без участі їх представника, зауважень та заперечень не має (а.с.21).
Відповідач - ОСОБА_2, відзив або заперечення на позов ОСОБА_1 до суду не надав та в судові засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.
Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було надіслано запит до Білгород-Дністровського РВ ГУ ДМС щодо доступу до персональних даних ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2(а.с.6).
Згідно відповіді № 5118/6713, що надійшла від Білгород-Дністровського РВ ГУ ДМС, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7(а.с.38-39).
Відповідно до ч.5 ст.74 Цивільного процесуального кодексу України, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Згідно із ч.1 ст.77 Цивільного процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну місця свого проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про місце проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Так, ухвала суду про призначення слухання справи, судові повістки, а також копія позовної заяви ОСОБА_1 з додатками до неї були надіслані на адресу ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), яка наявна в матеріалах справи та за якою він зареєстрований. Усі документи з зазначеної адреси були повернуті до суду без вручення адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.22-37, 47-48).
Згідно із ч.2 ст.77 Цивільного процесуального кодексу, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч.4 ст.169 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно із ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно із ст.157 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більше як на п'ятнадцять днів.
Враховуючи викладені обставини, норми чинного законодавства та ті факти, що відповідач в жодне судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, представник позивача в судові засідання не з'явився, але просив розглянути справу без його присутності та проти винесення заочного рішення не заперечував, строк розгляду справи, відповідно до ст.157 Цивільного процесуального кодексу України, закінчився і ніхто із сторін не заявив клопотання про його подовження, суд вважає за можливе і необхідне, у відповідності до ч.4 ст.169, ч. 1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України, розглянути справу без участі сторін або їх представників, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.
У відповідності до ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 05 березня 1983 року відповідно до ордеру № 218 серії СФ дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_4, було надано ордер виконавчим комітетом Білгород-Дністровської ради народних депутатів міста Білгород-Дністровський на право заняття двох кімнатної квартири загальною площею 30,92 кв.м. в квартирі АДРЕСА_3. Вказаний ордер було видано на підставі рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської ради народних депутатів міста Білгород-Дністровський № 125 від 25.02.1983 року (а.с.7).
ІНФОРМАЦІЯ_10 року дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, про що в книзі реєстрації смертей ІНФОРМАЦІЯ_8 року зроблено відповідний актовий запис № 38 (а.с.9).
Станом на сьогоднішній час у вказаній квартирі по АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, але останній не мешкає за вказаною адресою з 2007 року, що підтверджується актом КП «ЖЕО-1» від 03.06.2016 року та підтверджується сусідами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.33)
За твердженням позивача, з 1989 року по даний час ОСОБА_1 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, та постійно користується та розпоряджається квартирою, утримує її у належному стані, здійснює в ній капітальний та поточний ремонт.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2012 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_9, третя особа ВІГРФО Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України про визнання втративши право користування жилим приміщенням було задоволено. Визнано ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_4. Зобов'язано відділ державного департаменту громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб в Білгород-Дністровському МВ ГУМВС України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.06.2013 року заяву ОСОБА_1 було задоволено. Встановлено факт того, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, з 1989 року по ІНФОРМАЦІЯ_10 року, проживав однією сім'єю, без реєстрації шлюбу, з ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 року (а.с.11-12).
Відповідно до складеного 12.09.2016 року комісією КП «ЖЕО № 1» Акту, наймачем квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 була ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 року. По даній адресі зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка не проживає там з 2007 року. Сусідами (ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8.) було також підтверджено той факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не мешкає за вищевказаною адресою з 2007 року. На теперішній час місце знаходження ОСОБА_2 невідоме (а.с.53).
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 41 Конституції України закріплює право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися свою власністю.
Відповідно до статей 316-317 Цивільного кодексу України право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежного від волі інших осіб. Власнику надається право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник вправі вимагати усунення будь-яких порушень своїх прав, навіть якщо вони не поєднані з позбавленням права володіння (ст.391 ЦК України).
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із статтею 71 Житлового кодексу України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст.72 ЖК України).
Відповідно до ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно із пунктом 11 Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року, суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї зазначеної позивачем підстави, передбаченої ст.71 або ст.107 ЖК України.
Статтею 405 Цивільного кодексу України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. З даних положень вбачається, що судове рішення, яке набрало законної сили, є самостійною підставою для зняття з реєстрації.
Враховуючи вищевикладені обставини, норми чинного законодавства та той факт, що ОСОБА_2 фактично не мешкає в житловому приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, суд дійшов до висновку, що вимоги ОСОБА_1, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 316-317, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 71, 72 Житлового кодексу України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 64, 157, 169, 197, 208, 209, 212-215, 218, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи - Білгород-Дністровського РВ ГУДМС України в Одеській області про визнання особи, такою що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_5, в наслідок його відсутності понад встановлений законом строк.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В.В. Мишко