Справа № 495/6044/16-ц
10 жовтня 2016 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Мишко В.В.
при секретарі судового засідання: Левченко А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/6044/16-ц
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання права власності на спадкове майно
04.08.2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про визнання права власності на спадкове майно (а.с.2-4).
Так, позивач просить суд:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на: 12/400 часток домоволодіння за номером АДРЕСА_1, що складається у цілому з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 85,9 кв.м., житловою площею 47,5 кв.м., житлового будинку літ. «Б», загальною площею 139,7 кв.м., житловою площею 77,0 кв.м., сараїв літ. «Г», «В», «К», «М», «Н», навісу літ. «И», гаражів літ. «Ж», «Л», споруд №1-4;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на гараж, що розташований в АДРЕСА_2
Позивач - ОСОБА_1, в судове засідання не з'явилася, але подала до суду заяву, згідно з якою заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити та розглянути справу за її відсутністю (а.с.39).
Відповідач - ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилася, але подала до суду заяву, згідно з якою заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити та розглянути справу за її відсутністю (а.с.34).
Враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.
У відповідності до ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис за № 101 (а.с.7).
За твердженням позивача, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 відкрилась спадщина, зокрема у вигляді:
- 12/400 часток домоволодіння за АДРЕСА_1 що складається у цілому з: житлового будинку літ. «Б», загальною площею 139,7 кв.м., житловою площею 77,0 кв.м., сараїв літ. «Г», «В», «К», «М», «Н», навісу літ. «И», гаражів літ. «Ж», «Л», споруд №1-4, що належали спадкодавцю згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 05.03.2007 року виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області;
- гаражу, що розташований в АДРЕСА_3 що підтверджується довідкою голови ГСК «Лиман» (а.с.15).
ОСОБА_3 (померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 року) являється батьком ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим 09.03.1988 року міським відділом РАГС м. Магадан, актовий запис за № 498 (а.с.8)
01.09.2007 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4, та після укладення шлюбу взяла прізвище «ОСОБА_1», що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 28 січня 2016 року, актовий запис №294, з якого вбачається, що прізвище ОСОБА_1 до державної реєстрації шлюбу - «ОСОБА_1» (а.с.9).
На підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеській області №2- 5029 від 02.09.2010 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був розірваний.
12.12.2012 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_6 та після укладення шлюбу взяла прізвище «ОСОБА_1», що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного Стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 28 січня 2016 року, актовий запис № 354 (а.с.10).
На підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеській області №495/5655/13-ц від 06.12.2013 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був розірваний.
12.07.2014 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_8, та після укладення шлюбу взяла прізвище «ОСОБА_1». що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 28 січня 2016 року, актовий запис № 248 (а.с.11).
При зверненні до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори щодо видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на частку домоволодіння та гараж після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 (спадкова справа № 61/2016), ОСОБА_1 було відмовлено у зв'язку із тим, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на 12/400 часток домоволодіння під АДРЕСА_1 не можливо в зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу па частку домоволодіння;видати свідоцтво про право на спадщину за законом на гараж, що розташований в АДРЕСА_4 не можливо в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на гараж та не зареєстровано право власності на гараж. Рекомендовано звернутись до суду (а.с.22).
Дані обставини і стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із відповідною позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України «Про нотаріат», «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.
Статтею 1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст.1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно із ст.1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Відповідно до ст. ст. 1261, 1262 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця та той з подружжя, який його пережив, а в другу чергу - рідні брати та сестри спадкодавця.
Як вбачається з матеріалів справи, спадкоємцем ОСОБА_3 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року) є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Положеннями ст.328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а спадкування за законом є однією з підстав набуття права власності, зокрема правочинів; право власності вважається набуте правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або законність набуття права власності не встановлено судом.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на майно, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.
Довідка голови ГСК «Лиман» не являється правовстановлюючим документом на гараж та не є підтвердженням того, що за життя ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на даний гараж.
Отже, в даному випадку за відсутності правовстановлюючого документу на нерухоме майно на ім'я спадкодавця немає правової підстави визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж, а тому позовна заява в даній частині не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 57-58 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст.212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.213 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 328, 1216, 1217, 1233, 1234, 1236, 1261 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 157, 169, 197, 208, 209, 212-215, 218, 234, 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на спадкове майно, а саме на: 12/400 часток домоволодіння за номером АДРЕСА_1, що складається у цілому з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 85,9 кв.м., житловою площею 47,5 кв.м., житлового будинку літ. «Б», загальною площею 139,7 кв.м., житловою площею 77,0 кв.м., сараїв літ. «Г», «В», «К», «М», «Н», навісу літ. «И», гаражів літ. «Ж», «Л», споруд №1-4.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Мишко