Справа № 492/1309/16-ц
про залишення заяви без руху
13 жовтня 2016 року м. Арциз
Суддя Арцизького районного суду Одеської області Борисова С.П.,
розглянувши заяву ОСОБА_1, за участю заінтересованої особи: Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
встановив:
Заявниця звернулася до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт належності їй державного акту на право власності на землю серії ІV-ОД № 041788 від 18.06.2003р., розташовану на території Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області, посилаючись на те, що вона є власником зазначеної земельної ділянки та при виготовленні державного акту на право власності на земельну ділянку при написанні її прізвища допущена описка, а саме її прізвище зазначено «Куцарєва», а згідно паспорту громадянина України її прізвище, зазначено українською мовою «Куцарева». Зібравши всі необхідні документи, заявниця звернулася до Реєстраційної служби Арцизького районного управління юстиції Одеської області з метою реєстрації права власності на земельну ділянку, але їй було роз'яснено, що неможливо провести реєстрацію так як встановлені розбіжності в написанні прізвища заявниці в вищезазначеному державному акті у зв'язку з чим змушена звернутися до суду.
Розглянувши заяву ОСОБА_1, а також матеріали, додані до неї, проходжу до висновку, що заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України. Суд, вважає за необхідне застосувати саме цю норму ЦПК України при вирішенні питання про залишення заяви ОСОБА_1 без руху, оскільки в силу положень ч. 3 ст. 235 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цивільно-процесуальним кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Також суд бере до уваги пункт 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», яким судам надані роз'яснення про те, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Тому зазначена заява у відповідності до ч. 1 ст. 121 ЦПК України підлягає залишенню без руху, оскільки вона подана з порушенням ст. 119 ЦПК України.
Так, із заяви заявниці вбачається, що вона просить встановити факт приналежності їй державного акту про право власності на земельну ділянку через розбіжності в написанні її прізвища в паспорті громадянина України та державному акті про право власності на земельну ділянку, тобто із заяви вбачається, що в державному акті наявна орфографічна помилка в написанні прізвища власника земельної ділянки.
У 2013 році у зв'язку із набранням чинності законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у новій редакції) та «Про Державний земельний кадастр» припинено посвідчення прав державними актами на право власності на земельну ділянку і, натомість, запроваджена видача власникам земельних ділянок при первинному виникненні права власності відповідних свідоцтв про право власності на нерухоме майно.
На сьогодні запроваджена процедура видачі свідоцтва про право власності взамін втрачених/зіпсованих державних актів на землю та свідоцтв про право власності. Зокрема абз. 1 п. 37 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (далі - Порядок), визначено, що у разі втрати, пошкодження чи зіпсування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а також свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав, за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, оформляє свідоцтво, якому присвоюється індексний номер, фіксується дата та час його формування. Для формування та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно замість виданого органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав, державний реєстратор вносить до Державного реєстру прав такі відомості: номер запису про право власності та суб'єкта цього права або про інші речові права та суб'єкта цих прав Державного реєстру прав, який внесено на підставі втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа; прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; найменування органу державної реєстрації прав; номер та серія бланка свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Зважаючи на зазначене, суддя приходить до висновку, що в порушення п.п. 5, 6 ч.2 ст.119 ЦПК України заявниця в поданій до суду заяві не викладає обставин з яких причин неможливо одержати документ (свідоцтво про право власності) замість зіпсованого державного акту в наслідок неправильного написання прізвища власника та не зазначає доказів цих обставин (звернення до відповідного органу (відповідної реєстраційної служби), або відмову у здійсненні дії у відповідності до положень згаданого вище Порядку.
А в порушення п. 7 ч. 2 ст. 119 ЦПК України заява, подана ОСОБА_1 не містить переліку документів, що додаються до заяви.
Крім того, у заяві не зазначено, яким чином заінтересована Новоіванівська сільська рада Арцизького району Одеської області в результатах розгляду справи, а рішення у справі вплине на права і обов'язки цієї заінтересованої особи.
Також в порушення ч. 5 ст. 119 ЦПК України заявницею до позовної заяви не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі визначеному Законом України «Про судовий збір» і нею не заявлено клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, як то передбачено ст. 82 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 01.01.2016 р. мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1 378,00 гривень, від розміру якої й має справлятися судовий збір.
П/п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставки судового збору за подання заяви у спавах окремого провадження фізичною особою встановлюються у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, а отже виходячи з того що заявницею подано заяву у порядку окремого провадження, то нею судовий збір має бути сплаченим у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 275,60 грн. Проте, до заяви заявницею додано платіжний документ, згідно якого нею сплачено судовий збір у розмірі 121,80 грн., що є меншим від розміру, який встановлено згаданою вище нормою ЗУ «Про судовий збір», тому заявницею не доплачено суму судового збору у розмірі 153,80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 119, 120 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
П.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз'яснено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків.
Таким чином, враховуючи викладене, вважаю, що заява ОСОБА_1, за участю заінтересованої особи: Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, вказаних вище.
Крім того, вважаю за необхідне попередити заявницю, що в разі не усунення порушень закону, допущенних при подачі заяви до встановленого законом строку, заява буде вважатися не поданою та повернута заявниці.
Спосіб усунення недоліків заяви полягає в поданні заяви у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в наявній ухвалі суду та наданні документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 153,80 грн.
Також вважаю за необхідне роз'яснити заявниці, що термін «зазначення доказів» слід розуміти як робити якусь позначку; позначати, записувати з метою указати, пишучи, указувати, висловлювати думку, звертати увагу на що-небудь, та в жодному разі не слід розуміти як «надання доказів», оскільки надання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, про що також зазначив Пленум Верховного суду України в своїй Постанові від 12 червня 2009 року № 2.
Керуючись ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1, за участю заінтересованої особи: Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - залишити без руху.
Повідомити заявницю про необхідність виправити недоліки заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії наявної ухвали.
Роз'яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Арцизького районного суду ОСОБА_2