61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
06.10.2016 Справа № 905/2242/16
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Бокової Ю.В.,
при секретарі судового засідання Степаненко Д.І.
розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 РОЗВИТКУ”, м. Київ
до відповідача: Приватного підприємства “БЭЛЬ”, м. Маріуполь
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ
про стягнення заборгованості в сумі 46122609,17 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 23.12.2015р.;
від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю 03/16 від 16.01.2016р.;
від третьої особи: не з'явився
Позивач, Публічне акціонерне товариство “ОСОБА_1 РОЗВИТКУ”, м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства “БЭЛЬ”, м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 46122609,17 грн. за кредитним договором № KKPOG.4209.037 від 12.12.2013 р., з яких 15750000,00 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 18500000,00 грн. - сума поточної заборгованості за тілом кредиту, 11776871,67 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 95737,50 грн. - сума поточної заборгованості за процентами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № KKPOG.4209.037 від 12.12.2013.
Ухвалою суду від 05.09.2016р. залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. В судовому засіданні 06.10.2016р. представник позивача наголосив на тому, що у період дії кредитного договору № KKPOG.4209.037 від 12.12.2013р. нарахування процентів банком здійснювалося наступним чином: за строковою заборгованістю відповідно д п. 1.1.3. кредитного договору у розмірі 20,7 процентів річних на суму строкової заборгованості; за простроченою заборгованістю відповідно до п. 6.2. кредитного договору у розмірі 30,7 процентів річних на суму простроченої заборгованості. Крім того, розмір процентної ставки за вказаним кредитним договором не змінювався.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував. 05.09.2016р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
По-перше, згідно п. 1.1.3. кредитного договору вид процентної ставки - фіксована, а отже, застосування банком процентної ставки у розмірі 30.7 % є незаконним, зміні в односторонньому порядку не підлягає.
По-друге, якщо під збільшенням процентів в п. 6.2. кредитного договору розуміється збільшення процентів як штрафна або будь-яка інша санкція, то до правовідносин застосовуються положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а проценти підлягають перерахунку за ставкою, не більшою ніж визначена пунктом 1.1.3. договору.
Також зазначив про те, що до моменту перерахунку нарахованих та сплачених процентів за кредитним договором неможливе визначення точної суми будь-яких зобов'язань ПП «БЭЛЬ» перед банком, а також суми позовних вимог ПАТ «ВБР». Крім того, через канцелярію суду надав клопотання, в якому просив позов повернути без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України, посилаючись на відсутність доказів сплати позивачем судового збору за подання вказаної позовної заяви. Судом в задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено у зв'язку з безпідставністю.
Ухвалою суду від 03.10.2016 р. було відмовлено в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі через непідсудність справи господарському суду Донецької області.
Ухвалою суду від 03.10.2016р. було відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді.
03.10.2016р. представник відповідача через канцелярію суду надав додатковий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. За твердженням відповідача, у банку не виникло право на дострокову вимогу, оскільки відповідно доп. 1.1.2. кредитного договору термін користування кредитом - до 11.12.2016р. Також зазначив, що оскільки з 22.12.2015р. ліцензія ПАТ «ВБР» на здійснення банківської діяльності відкликана, нарахування позивачем будь-яких процентів з вказаної дати є незаконним.
06.10.2016р. представник відповідача через канцелярію суду надав заяву про зупинення провадження у справі № 905/2242/16 до розгляду господарським судом м. Києва справи за позовом ПП «БЭЛЬ» до ПАТ «ОСОБА_1 РОЗВИТКУ» про визнання кредитного договору KKPOG.4209.037 від 12.12.2013р. недійсним. Суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання, в зв'язку з безпідставністю.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -
12.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 РОЗВИТКУ», м. Київ (далі позивач або банк) та Приватним підприэмством «БЭЛЬ», м. Маріуполь (далі позичальник або відповідач) був укладений кредитний договір № KKPOG.4209.037 (далі - договір).
Згідно п. 1.1. договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти, надалі по тексту - «кредит» на умовах, визначених цим договором. Сторони встановлюють, що зобов'язання банку з надання кредиту не є безвідкличними.
Відповідно до п. 1.1.1. договору кредит надається у розмірі 34900000,00 (тридцять чотири мільйони дев'ятсот тисяч грн. 00 коп.) грн.
Термін користування кредитом до « 11» грудня 2016 року включно (п. 1.1.2. договору).
Згідно п. 1.1.3. процентна ставка за користування кредитом: 20,7 % (двадцять цілих сім десятих) процентів річних. Тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п. 2.1. договору видача кредиту здійснюється виключно після підписання договорів, які забезпечують виконання зобов'язань за цим договором на підставі заяви позичальника та платіжного доручення.
Згідно п. 2.7. договору розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
Згідно п. 2.4. договору (в редакції додаткової угоди №10 від 21.10.2015р. до кредитного договору № KKPOG.4209.037 від 12.12.2013р.) період сплати процентів: з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця. Заборгованість за процентами погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць. При несплаті процентів та комісії у зазначений строк вони вважаються простроченими.
Сплата процентів нарахованих за період з «01» грудня 2014 року по « 30» вересня 2015 року (включно), здійснюється до « 28» жовтня 2015 року, включно.
З « 29» жовтня 2015 року період сплати процентів: з 1-го по 5-те число кожного поточного місяця. Заборгованість за процентами погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць. При несплаті процентів та комісії у зазначений строк вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 2.8. договору нарахування процентів здійснюється щоденно, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не включається.
Згідно п. 2.9. договору (в редакції додаткової угоди №6 від 06.03.2015р. до кредитного договору № KKPOG.4209.037 від 12.12.2013р.) погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості:
- в першу чергу - витрати банку, пов'язані з отриманням виконання по цьому договору (витрати, пов'язані з реалізацією заставного майна, витрати на сплату судового збору та інших обов'язкових платежів, витрати на юридичну допомогу, витрати пов'язані зі зверненням стягнення на заставне майно тощо);
- в другу чергу - прострочена заборгованість за процентами;
- в третю чергу - прострочена заборгованість за комісією;
- в четверту чергу - прострочена заборгованість за основною сумою боргу;
- в п'яту чергу - нараховані проценти;
- в шосту чергу - нараховані комісії;
- в сьому чергу - основна сума боргу, строк сплати якої настав;
- в восьму чергу - основна сума боргу, строк сплати якої не настав;
- в дев'яту чергу - штрафи, пені та витрати банку, які виникли при супроводі кредиту, передбачені умовам даного договору (якщо такі мають місце).
Банк може змінити порядок погашення заборгованості на власний розсуд.
Відповідно до п. 2.9.1. договору у разі дострокового часткового погашення кредиту погашається основна сума боргу при відсутності поточної та простроченої заборгованості за цим договором.
Банк має право достроково стягнути кредит та проценти в порядку, передбаченому п. п. 2.10,2.11, 3.1.5, 3.1.6., а також шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п. 6.1.(п. 3.1.9. договору).
Згідно п. 6.2. договору за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику проценти в розмірі 30,7 % (тридцять цілих сім десятих) процентів річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.
Нарахування процентів здійснюється щоденно, виходячи з 360 днів у році. Строк сплати даних процентів - у день їх нарахування.
Відповідно до п. 4.2.1. позичальник зобов'язується здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти та комісії за фактичний строк користування кредитом, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.
Згідно п 2.5. договору (в редакції додаткової угоди №10 від 21.10.2015р. до кредитного договору № KKPOG.4209.037 від 12.12.2013р.) сторони встановили графік погашення кредитної заборгованості з грудня 2013 року по 11.12.2016р.
При не виконанні графіка зменшення ліміту в зазначений строк, починоючи з наступного дня після дати закінчення строку дії ліміту, сума зменшення ліміту вважається простроченою. При цьому банк призупиняє подальше надання кредиту згідно п. 3.1.10.
Згідно п. 6.1. договору, зокрема у разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами даного договору, у т.ч. при порушенні цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали в зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк користування ним, повністю виконати інші зобов'язання за договором. При цьому така дата, зазначена в повідомленні, в яку позичальник повинен повернути суму кредиту і процентів, не повинна наступити раніше 14 днів з дати отримання позичальником такого повідомлення.
Кредитний договір № KKPOG.4209.037 від 12.12.2013р. та додаткові угоди до нього підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
ОСОБА_2 сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав. В підтвердження надав виписки з рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, відкритих для відображення заборгованості відповідача за кредитним договором, з яких вбачається надання кредитних коштів на поточний рахунок позичальника та часткове виконання відповідачем зобов'язань за договором, копії меморіальних ордерів, з яких вбачається перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача.
Всупереч приписам закону та умовам договору, позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, графік сплати порушував, отримані кошти у встановлені строки не повертав, плату за кредит своєчасно та в повному обсязі не сплачував, та до теперішнього часу так і не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості.
Зі змісту документів, які надані позивачем в обґрунтування позову, відповідач прийняв на себе зобов'язання повертати кредит частинами. Проте, як свідчать матеріали справи, зобов'язання в цій частині відповідачем виконані не в повному обсязі. Враховуючи викладене, приписи ст. ст. 1050, 1054 ЦК України, п.3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів” № 1 від 24.11.2014 року, вимоги позивача щодо дострокового стягнення всієї заборгованості за кредитом є правомірними.
Як зазначає позивач, позичальником не здійснено погашення заборгованості згідно графіка, який встановлений кредитним договором та додатковими угодами до нього, та починаючи з 29.10.2015р. у позичальника виникла прострочена заборгованість по тілу кредиту, яка станом на 10.06.2016р. становить 15 750 000,00 (п'ятнадцять мільйонів сімсот п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп., та сума поточної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18 500 000,00 грн. (вісімнадцять мільйонів п'ятсот тисяч гривень) 00 копійок.
У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, на його адресу були направлені повідомлення (вимоги) за вих. № 6233 від 30.03.2016р. та за вих. № 6232 від 30.03.2016р. з вимогою про необхідність здійснення погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 44 336 532,01 грн., яка виникла станом на 25.03.2016р. строком до 08.04.2016р., але не пізніше 30 календарних днів з дати отримання цього повідомлення.
Разом із тим, вимоги банку (кредитора) зазначені у повідомленнях (вимогах), відповідач не виконав на день подачі позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором ані частково, ані в повному обсязі Приватним підприємством «БЭЛЬ» не виконані.
Як стверджує відповідач, ПП «БЭЛЬ» листами № 27-03/п/16 від 15.03.2016р. та №29-04/п/16 від 29.04.2016р. зверталось до позивача з вимогою прийняти у виконання кредитних зобов'язань від ПП «БЭЛЬ» грошові кошти в сумі 4 476 634,11 грн.
В матеріалах справи наявний лист ПАТ «ОСОБА_1 РОЗВИТКУ» вих, № 10375 від 15.05.2016р., в якому банк повідомив ПП «БЭЛЬ», що кошти з мультивалютного поточного рахунку 2600.9.019544380 та рахунків 2600.8.188718822, 2600.2.019543526 на загальну суму 4476634,11 грн., відповідно до заяв ПП «БЭЛЬ» вих. № 01-30/12-15 від 30.12.2015р. (зареєстровано банком за № 398/1 від 30.12.2015р.) та № 27-03/п/16 від 15.03.2016р. (зареєстровано банком за № 3600/1 від 15.03.2016р.) буде направлено в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами. Також повідомив, що вимога ПП «БЭЛЬ» включена до сьомої черги. Крім того, 21.04.2016р. банком прийнято рішення щодо зміни порядку погашення заборгованості за кредитним договором, встановивши пріоритет погашення основного боргу, одноразово з метою здійснення зарахування зустрічних вимог. Порядок буде змінено за умови погашення позичальником заборгованості у розмірі не менше, ніж 10% від балансової вартості кредиту станом на 21.04.2016р. (сума основного боргу, простроченого основного боргу, відсотків та прострочених відсотків) за вирахуванням суми грошових коштів, на яку буде здійснено зарахування зустрічних вимог.
Відповідачем запропоновані йому умови виконані не були. На підставі зазначеного судом було встановлено про відсутність зарахування зустрічних вимог за кредитним договором № KKPOG.4209.037 від 12.12.2013 р.
Відповідачем до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим господарський суд Донецької області дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 15750000,00 грн. простроченої заборгованості по тілу кредиту, та 18500000,00 грн. поточної заборгованості за тілом кредиту.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість за процентами в сумі 11776871,67 грн., нарахованої за період з 10.12.2014р. по 10.06.2016р., та поточну заборгованість за процентами в сумі 95737,50 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позивач під час розгляду справи по суті надав документи (виписки з відповідних рахунків), з яких вбачається, що заборгованість з урахуванням часткової оплати за нарахованими процентами фактично (дійсно) становить: прострочена заборгованість за процентами в сумі 11776871,67 грн. та поточна заборгованість за процентами в сумі 95737,50 грн.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості за процентами в сумі 11776871,67 грн. та поточної заборгованості за процентами в сумі 95737,50 грн. відповідно умов до кредитного договору є правомірними, доведеними належним чином та підтверджені матеріалами справи, вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно заперечення відповідача щодо незаконності застосування процентної ставки в розмірі 30,7%.
Пунктом 6.2 кредитного договору № KKPOG.4209.037 від 12.12.2013р. встановлено, що за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику проценти в розмірі 30,7 % (тридцять цілих сім десятих) процентів річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування процентів здійснюється щоденно, виходячи з 360 днів у році. Строк сплати даних процентів - у день їх нарахування.
Судом встановлено, що зазначена умова договору була узгоджена у двосторонньому порядку при його підписанні, що спростовує твердження відповідача про зміну процентної ставки в односторонньому порядку. Таким чином, відповідач був обізнаний про умови застосування підвищеної процентної ставки (30,7%) у разі неналежного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором.
Відповідач зазначив, що під збільшенням процентів в п. 6.2. кредитного договору розуміється збільшення процентів, як штрафної або будь-якою іншої санкції, тому до правовідносин повинні бути застосовані положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а проценти підлягають перерахунку за ставкою, не більшою ніж визначена пунктом 1.1.3. договору.
З такими твердженнями відповідача суд не погоджується, вважає їх помилковими з огляду на те, що процентна ставка не є штрафною санкцією в розумінні ст. 230 Господарського кодексу України, а є платою за користування кредитом. Тому положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», які передбачають заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція в даному випадку застосуванню не підлягають.
Матеріалами справи спростовуються заперечення відповідача щодо неможливості встановлення точної суми будь-яких зобов'язань ПП «БЭЛЬ» перед банком, а також суми позовних вимог ПАТ «ВБР».
Суд критично ставиться до позиції відповідача, яка стосується заборони банку здійснювати нарахування відсотків в умовах запровадження відносно нього ліквідаційної процедури, відзиву ліцензії на здійснення банківських операцій та виведення банку з ринку. Так, за змістом ст. 47, 49 Закону України “Про банки та банківську діяльність” кредитною послугою банка є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Як свідчать матеріали справи, послуга банку щодо надання кредитних коштів відповідачеві реалізована до введення процедур, передбачених Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, проте виконання банком зобов'язань щодо надання кредитних коштів, створило для відповідача зобов'язання щодо повернення коштів та сплати відсотків за користування ними. Зі змісту ст. 46 зазначеного Закону вбачається, що нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. За змістом кредитного договору, зобов'язання відповідача щодо сплати відсотків та штрафних санкцій припиняються у випадку повернення кредиту в повному обсязі. Таким чином, запровадження відносно банку ліквідаційної процедури, не позбавляє позичальника зобов'язань за укладеним кредитним договором.
Відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, що у банку не виникло право на дострокову вимогу, оскільки відповідно до п. 1.1.2. кредитного договору термін користування кредитом - до 11.12.2016р.
Такі твердження спростовуються умовами договору, а саме п. 6.1. договору, яким передбачено, що у разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами даного договору, у т.ч. при порушенні цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали в зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк користування ним, повністю виконати інші зобов'язання за договором. При цьому така дата, зазначена в повідомленні, в яку позичальник повинен повернути суму кредиту і процентів, не повинна наступити раніше 14 днів з дати отримання позичальником такого повідомлення.
Суд звертає увагу відповідача, що матеріалами справи підтверджено порушення позичальником зобов'язань за договором та є наявність в зв'язку підстав для застосування п. 6.1 договору щодо дострокового повернення кредиту та процентів за його користування.
З приводу посилання відповідача на наявність у п. 2.2. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 14.04.2014р. до кредитного договору № KKPOG.4209.037 від 12.12.2013р.) застереження щодо забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором шляхом застави/іпотеки суд зауважує, що банк (заставодержатель) має право вимоги грошових коштів, однак звернення стягнення на предмет застави це право банку, а не його обов'язок, тому наявність у кредитному договорі застереження щодо права банку звернути стягнення на предмет застави/іпотеки не позбавляє його права на стягнення заборгованості за кредитним договором.
Також 03.10.2016р. від відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи для розрахунку заборгованості за кредитним договором № KKPOG.4209.037 від 12.12.2013р.
Частиною першою статті 41 ГПК України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Як зазначається в п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Відповідачем не доведено необхідності у призначенні судової економічної експертизи у цій справі, оскільки наявні у справі докази не є суперечливими.
На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.
Судові витрати у справі покладаються у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача в доход Державного бюджету України з огляду на надання судом ухвалою від 25.07.2016р. відстрочки сплати судового збору до прийняття рішення по даній справі.
Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного підприэмства «БЭЛЬ», м. Маріуполь (87515, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, будинок 46, код ЄДРПОУ 24067799) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 РОЗВИТКУ», м. Київ (01135, м. Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 25, код ЄДРПОУ 36470620) заборгованість в сумі 46122609,17 грн., з яких: 15750000,00 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 18500000,00 грн. - сума поточної заборгованості за тілом кредиту, 11776871,67 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 95737,50 грн. - сума поточної заборгованості за процентами.
Стягнути з Приватного підприэмства «БЭЛЬ», м. Маріуполь (87515, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, будинок 46, код ЄДРПОУ 24067799) на користь державного бюджету України (отримувач: Управління державної казначейської служби м.Харкова, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 37999649, рахунок 31216206783002, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в сумі 206700,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 11.10.2016 р.
Суддя Ю.В. Бокова