61022, м. Харків, пр-т Науки, 5
04.10.2016 Справа № 905/2370/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомПублічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»
доДержавного підприємства «Торецьквугілля»
простягнення 10 330,16 грн
за участю представників:
від позивачаОСОБА_1 - представник за довіреністю
від відповідачане з'явились
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Державного підприємства «Дзержинськвугілля» про стягнення основного боргу у розмірі 7412,30 грн, інфляційних втрат у розмірі 1277,98 грн та 3% річних у розмірі 179,02 грн.
07.09.2016 до суду від відповідача надійшла заява, в якій відповідач просить суд замінити сторону відповідача ОСОБА_2 підприємство «Дзержинськвугілля» на ОСОБА_2 підприємство «Торецьквугілля», у зв'язку із перейменуванням останнього.
На підтвердження вищезазначених обставин, відповідачем надано належним чином засвідчені копії наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №513 від 11.08.2016 «Про перейменування ДП «Дзержинськвугілля» та затвердження Статуту ДП «Торецьквугілля», Статуту ДП «Торецьквугілля» та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань станом на 18.08.2016 стосовно Державного підприємства «Торецьквугілля».
З наданих відповідачем документів вбачається, що станом на час розгляду справи ОСОБА_2 підприємство «Дзержинськвугілля» (код 33839013) перейменовано на ОСОБА_2 підприємство «Торецьквугілля» (код 33839013).
За таких обставин, в судовому засіданні 04.10.2016 судом задоволено клопотання відповідача про заміну найменування останнього на ОСОБА_2 підприємство «Торецьквугілля».
07.09.2016 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.
Вказане клопотання судом задоволено.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №131/05/536/14/31/11 від 15.12.2005 про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі ВАТ «Укртелеком» з телекомунікаційною мережею споживача у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з вересня 2014 року по січень 2016 року.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вимоги позивача, викладені в позовній заяві, визнав частково у розмірі 9669,76 грн, а саме: основний борг у розмірі 7412,30 грн, 3% річних у розмірі - 179,02 грн, інфляційні втрати у розмірі 1277,98 грн та у розмірі 800,46грн. Відповідач частково визнав позовні вимоги про стягнення пені, оскільки вважає можливим її нарахування відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України лише за останні шість місяців.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області
15.12.2005 між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (позивач, Укртелеком) та ОСОБА_2 підприємством «Дзержинськвугілля» (споживач, відповідач) підписано договір №131/05/536/14/31/11 про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі ВАТ «Укртелеком» з телекомунікаційною мережею споживача.
Сторонами підписані та скріплені печатками Додаткові угоди №1 від 02.01.2007, №1а від 15.10.2008, №2 від 27.04.2009, №3 від 16.04.2012, №4 від 08.04.2013 до Договору, в яких сторонами були внесені зміни та доповнення до договору та змінені розрахунки вартості мережних ресурсів, що надаються ПАТ «Укртелеком».
Відповідно до п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1а від 15.10.2008 предметом останнього є з'єднання телекомунікаційної мережі Споживача (400 номерів з номерною єдністю в індексах « 91200» - « 91599») з телекомунікаційною мережею ВАТ «Укртелеком» м. Дзержинськ, надання в користування місцевої телефонної мережі Укртелекому та послуг міжміського, міжнародного телефонного зв'язку, послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв'язку.
Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє протягом одного календарного року з можливою подальшою пролонгацією на кожен наступний рік за умови наявності у споживача прав на АТС (власник, орендар тощо) (п. 7.2 Договору).
Згідно з п. 7.3 Договору у разі коли жодна зі сторін за два місяці до закінчення строку дії Договору не заявить письмово про своє небажання надалі продовжувати стосунки, Договір вважається продовженим кожен раз на наступний календарний рік і на тих самих умовах.
Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії Договору не надано.
Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення дії Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору неодноразово було продовжено на наступні роки та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.
За умовами п. 2.1 Договору Укртелеком зобов'язується забезпечити з'єднання обладнання споживача АТСК 100/400 ємністю 400 номерів з ТМЗК Укртелекому в м. Дзержинськ (схему організації зв'язку наведеного у додатку №1).
Згідно з п. 2.1.2 Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 27.04.2009 Укртелеком зобов'язується забезпечувати споживачу надання в користування місцевої телефонної мережі Укртелекому та послуг міжміського, міжнародного телефонного зв'язку, послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв'язку в індексах « 91200-91599», які надані Споживачу Укртелекомом для задоволення його власних технологічних потреб 9лист Укртелекому від 06.0.6.2003 №3885/3-02-30 щодо підтвердження номерного ресурсу).
Відповідно до п. 2.2.1 Договору Укртелеком має право вимагати своєчасної оплати від Споживача за надані телекомунікаційні послуги.
Пунктами 2.3 та 2.4 договору встановлені права та обов'язки споживача, а саме відповідно до п.п.2.3.1, 2.3.2 (в редакції Додаткової угоди №1а від 15.10.2008) споживач має право вимагати своєчасного та якісного одержання телекомунікаційних послуг згідно з умовами договору та відмовитися від подальшого використання телекомунікаційних послуг, якщо він не згодний з їх новою вартістю, попередивши про це письмово за 10 днів до дати введення нових тарифів у дію.
Згідно з п. 2.4.14 Договору Споживач зобов'язаний щомісячно сплачувати Укртелекому вартість наданих телекомунікаційних послуг відповідно до додатку №3 до Договору та рахунків згідно з діючими тарифами.
Відповідно до п. 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1а від 15.10.2008 плата за з'єднання визначається як плата за організацію 9 з'єднувальних ліній для підключення до телекомунікаційної мережі Укртелекому, нараховується відповідно до встановлених тарифів (Додаток №3) та вноситься споживачем до моменту з'єднання. Підставою для виставлення рахунка є Акт взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі Споживача (додаток №2) з телекомунікаційною мережею Укртелекому в м. Дзержинськ. Укртелеком починає виставляти рахунки за користування місцевою телефонною мережею Укртелеком з дати підключення до телекомунікаційної мережі, яка є датою оплати споживачем рахунка за організацію з'єднувальних ліній.
Плата за надання в користування місцевої телефонної мережі Укртелекому та послуг міжміського, міжнародного зв'язку. Послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв'язку нараховується відповідно до встановлених тарифів (п. 3.2. Договору в редакції Додаткової угоди №1а від 15.10.2008).
Згідно з п. 3.8 Договору Укртелеком до 10 числа місяця, що настає за звітнім, виставляє Споживачу рахунок на оплату телекомунікаційних послуг та розшифровку за міжміськими і міжнародними телефонними розмовами.
Відповідно до п. 3.9 Договору Споживач сплачує послуги електрозв'язку за авансовою системою оплати. При авансовій системі оплати, Споживач, для одержання послуг електрозв'язку, проводить щомісячно, до 20-го числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоду, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.
На виконання умов договору позивачем були надані телекомунікаційні послуги, за використання яких останнім виставлено відповідачу рахунки-акти №1400070047005553.9.2014 за вересень 2014 року на суму 556,63 грн, №1400070047005553.10.2014 за жовтень 2014 року на суму 556,63 грн, №1400070047005553.11.2014 за листопад 2014 року на суму 556,63 грн, №1400070047005553.12.2014 за грудень 2014 року на суму 556,63 грн, №1400070047005553.1.2015 за січень 2015 року на суму 556,63 грн, №1400070047005553.2.2015 за лютий 2015 року на суму 556,63 грн, №1400070047005553.3.2015 за березень 2015 року на суму 556,63 грн, №1400070047005553.4.2015 за квітень 2015 року на суму 556,63 грн, №1400070047005553.5.2015 за травень 2015 року на суму 556,63 грн, №1400070047005553.6.2015 за червень 2015 року на суму 556,63 грн, №1400070047005553.7.2015 за липень 2015 року на суму 556,63 грн, №1400070047005553.8.2015 за серпень 2015 року на суму 309,24 грн, №1400070047005553.9.2015 за вересень 2015 року на суму 309,24 грн, №1400070047005553.10.2015 за жовтень 2015 року на суму 309,24 грн, №1400070047005553.11.2015 за листопад 2015 року на суму 309,24 грн, №1400070047005553.12.2015 за грудень 2015 року на суму 309,24 грн, №1400070047005553.1.2016 за січень 2016 року на суму 309,24 грн.
Таким чином, згідно рахунків, позивачем надані телекомунікаційні послуги на загальну суму 7978,37 грн.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №33/05/536/14/31/11 від 15.12.2010 про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі ВАТ «Укртелеком» з телекомунікаційною мережею Споживача є договором надання послуг.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» та п.п. 6 п.36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватись Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не належним чином, за надані телекомунікаційні послуги за період з вересня 2014 року по січень 2016 року розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі, сплативши кошти за надані телекомунікаційні послуги кошти у сумі 566,07 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 7412,30 грн.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав.
Згідно з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані телекомунікаційні послуги за період з вересня 2014 року по січень 2016 року за Договором №131/05/536/14/31/11 від 15.12.2005 про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі ВАТ «Укртелеком» з телекомунікаційною мережею Споживача у розмірі 7412,30 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1460,86 грн, інфляційні втрати у розмірі 1277,98 грн та 3% річних у розмірі 179,02 грн
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.6 Договору передбачено, за порушення строків проведення розрахунків споживач сплачує пеню за кожну добу затримки платежу, яка обчислюється від суми заборгованості в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня. У разі несвоєчасної сплати понад 1 місяць Укртелеком надсилає споживачу письмове попередження про призупинення надання послуг. Якщо заборгованість не буде погашена протягом 1 місяця з дня одержання попередження, надання послуг призупиняється.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.
Однак, позивач неправомірно здійснює нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, оскільки у Договорі сторонами погоджено нарахування пені за порушення строків розрахунків у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України.
Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначений розмір облікової ставки Національного банку України. Крім того, при розрахунку пені позивачем не враховані положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в частині нарахування пені на заборгованість за період з вересня 2014 року по серпень 2015 року.
За здійсненим судом перерахунком пені в межах періоду, визначеного позивачем, з урахуванням вищевикладеного, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 231,09 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.
Вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 179,02 грн підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, у зв'язку з наявністю арифметичних помилок.
За здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат в межах періоду нарахування визначеного позивачем, а також з урахуванням суми часткової проплати, яка не врахована позивачем, розмір інфляційних втрат становить 1277,69 грн.
В іншій частині вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, у зв'язку їх з безпідставністю.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (85200, Донецька обл., м.Торецьк, вул. Дружби, 19, ідентифікаційний код 33839013) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бул. ОСОБА_3, 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 26, ідентифікаційний код 25543196) основний борг у розмірі 7412 (сім тисяч чотириста дванадцять) грн 30 коп., пеню у розмірі 231 (двісті тридцять одна) грн 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 1277 (одна тисяча двісті сімдесят сім) грн 69 коп., 3% річних у розмірі 179 (сто сімдесят дев'ять) грн 02 коп. та судовий збір у розмірі 1213 (одна тисяча двісті тринадцять) грн 88 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 10.10.2016
Суддя М.В. Сажнева