61022, м. Харків, пр-т Науки, 5
04.10.2016 Справа № 905/1999/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»
до 1) Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» 2) Державного підприємства «Донецька залізниця»
простягнення 8 835,35 грн
за участю представників:
від позивачаОСОБА_1- представник за довіреністю
від відповідача-1 від відповідача-2ОСОБА_2 - представник за довіреністю не з'явились
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення 8835,35 грн вартості нестачі вугілля.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 здійснено перевезення вантажу (вугілля кам'яне марки г-газовий) у вагонах №56214968, №55022644 за накладною №50475219. На проміжній станції було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено розбіжності між фактичною масою вантажу та відомостями, зазначеними у накладній №50475219 у вагоні №56214968 недостача 11900 кг, про що складений комерційний акт РА№011935/1009/3 від 13.12.2015 та у вагоні №55022644 недостача 6650 кг, про що складений комерційний акт РА №011936/1010/4 від 13.12.2015. На думку позивача, недостача виникла у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення, оскільки було виявлено порушення маркування, а також поглиблення на поверхні вантажу, а тому відповідальність за втрату вантажу повинен нести перевізник.
Відповідач-1 у запереченнях проти позову зазначив, що Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» вважає себе неналежним відповідачем по справі у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 131 Статуту залізниці України претензії та позови, що випливають з факту не збережених перевезень, пред'являються до залізниці призначення вантажу. Станція призначення вантажу за накладною №50475219 - ст. Моспине входить до складу ДП «Донецька залізниця», розташована на непідконтрольній території та не є підрозділом ПАТ «Українська залізниця», а тому зазначені обставини є підставою для заміни неналежного відповідача по справі на належного - ДП «Донецька залізниця».
Оскільки позивач не надав згоди на заміну неналежного відповідача, в судовому засіданні 27.07.2016 судом відмовлено у задоволенні клопотання про заміну неналежного відповідача.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.07.2016 залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Державне підприємство «Донецька залізниця».
Відповідач-2 повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.
Місцезнаходженням відповідача є: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Згідно листа Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»від 24.06.2016 № 7-14-72 та інформації, що розміщена на офіційному веб-сайті (http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/(documents)/05B89C5B88C05079C2257 D7E002C3293) пересилання поштових відправлень до/з міста Донецьк тимчасово не здійснюється.
Відповідно до пп.3) п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 (з наступними змінами) «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо). Підпунктом 4) п.6 вказаного Інформаційного листа передбачено, що за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.
Господарським судом було розміщено на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет інформацію про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується відповідними роздруківками.
Крім того, ухвали суду про залучення до участі у справі відповідача-2 та про відкладення розгляду справи були надіслані та розміщені на офіційному веб-порталі «Єдиний державний реєстр судових рішень» в мережі Інтернет.
Телефонограми відповідачу-2 судом не вдалося передати, у зв'язку з неможливістю встановлення зв'язку з абонентом (набрані номери не відповідають).
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач-2 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судових засідань відповідач-2 був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, господарський суд Донецької області
07.12.2015 зі станції Добропілля Донецької залізниці Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (вантажовідправник) на адресу вантажоотримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспинське ВПП» на станцію Моспине Донецької залізниця у вагонах №№ 56214968, 55022644 за залізничною накладною на групу вагонів №50475219 відвантажено вантаж: вугілля кам'яне марки г-газовий.
За залізничною накладною №50475219 маса вантажу у вагоні №56214968 становить 68200 кг (брутто - не зазначено, тара - 23100 кг), у вагоні №55022644 становить 69400 кг (брутто - не зазначено, тара - 23600 кг).
На проміжній станції Нижньопридніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці 13.12.2015 були складені комерційні акти РА №011935/1009/3, РА 011936/1010/4.
Відповідно до комерційного акту РА №011935/1009/3 від 13.12.2015 було проведено комісійне переважування вагону №56214968 на справних 150-ти електронно-тензометричних вагах станції Нижньопридніпровськ-Взол Придніпровської залізниці та встановлено наступне: вагон №56214968 за документами вага брутто не вказано, нетто 68200 кг, тара 23100 кг, фактично при переважуванні брутто 79400 кг, тара 23100 кг, нетто 56300 кг, що менше ваги, зазначеної у документі, на 11900 кг. Завантаження у вагоні нижче бортів, рівномірна, маркування трьома продольними бороздами. По ходу потяга над 2-6 люками наявні заглиблення довжиною - 6,5 м, по ширині вагону, глибиною - 0,6 м. На місці заглиблення маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін зачинені. Течі вантажу немає. При повторному переважуванні вага підтвердилась. Відсутній вантаж у вагоні вміститися міг.
У розділі Є комерційного акту міститься відмітка станції призначення Моспине Донецької залізниці про те що, під час перевірки, різниці проти цього акту не виявлено.
Відповідно до комерційного акту РА№011936/1010/4 від 13.12.2015 було проведено комісійне переважування вагону №55022644 на справних 150-ти електронно-тензометричних вагах станції Нижньопридніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці та встановлено наступне: вагон №55022644 за документами вага брутто не вказано, нетто 69400 кг, тара 23600 кг, фактично при переважуванні брутто 86300 кг, тара 23600 кг, нетто 62750 кг, що менше ваги, зазначеної у документі, на 6650 кг. Завантаження у вагоні нижче бортів, рівномірне, маркування трьома продольними бороздами. По ходу потяга над 2-6 люками наявні заглиблення довжиною - 6,5 м,по ширині вагону, глибиною - 0,6 м. На місці заглиблення маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін зачинені. Течі вантажу немає. При повторному переважуванні вага підтвердилася. Відсутній вантаж у вагоні вміститися міг.
У розділі Є комерційного акту міститься відмітка станції призначення Моспине Донецької залізниці про те що, під час перевірки, різниці проти цього акту не виявлено.
Комерційні акти РА №011935/1009/3, РА №011936/1010/4 від 13.12.2015 підписані належними особами, зокрема: з боку залізниці заступником ДС, АРГ, ДСИМ. В актах зазначено, що посада завідуючого вантажним двором на станції відсутня за штатним розкладом.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).
Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Частиною 2 статті 23 Законом України «Про залізничний транспорт», а також статтею 113 Статуту залізниць України регламентуються аналогічні норми, відповідно до яких за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Згідно зі ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
На залізничній накладній № 50475219 міститься переуступний напис, який свідчить про передачу права на пред'явлення претензії та позову від ТОВ «Моспінське ВПП» до ТДВ «Шахта «Білозерська», тобто від вантажоотримувача до вантажовідправника. Переуступний напис засвідчений підписами директора і головного бухгалтера та скріплений печаткою вантажоодержувача - ТОВ «Моспінське ВПП».
Згідно з ч. 1 ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого відповідачами не доведено.
Крім того, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагону на проміжних станціях. Комерційні акти РА №011935/1009/3, РА №011936/1010/4 не містять відомостей про те, що вагони №56214968, 55022644 мають технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачами не доведено, що недостача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що недостача вантажу виникла внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, що здаються до перевезення у вологому стані, становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах (п. 27 Правил видачі вантажів).
У графі 20 залізничної накладної №50475219 «Найменування вантажу» зазначено, що спірний вантаж : вугілля кам'яне, марки газовий. Вантаж вологий, навантажено нижче бортів.
Згідно довідки Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» вартість вугілля марки ГР 0-200, відвантаженого в грудні 2015 року Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське», складає 559,27 грн за тонну з ПДВ.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вартості недостачі вугільної продукції, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Заперечення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо не набуття статусу правонаступника Державного підприємства «Донецька залізниця», судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 Постанови №200 від 25.06.2014 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» Кабінет Міністрів України постановив утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.
Згідно з п.п. 1, 2 статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» останнє утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які організовані шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
В зазначеному з Додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до таких підприємств відноситься Державне підприємство «Донецька залізниця».
Частиною 6 статті 2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є правонаступником всіх прав та обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.
Суд відзначає, що статус Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» як правонаступника відповідних підприємств (у тому числі боржника) безпосередньо визначений вказаним Законом і можливість запровадження винятків чи обмежень щодо такого правонаступництва законом не передбачена.
Наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України №725-Ц/од від 20.11.2014 «Про заходи щодо реорганізації державного підприємства «Донецька залізниця» наказано реорганізувати Державне підприємство «Донецька залізниця», що згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» віднесено до переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких шляхом злиття утворюється Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».
Статтею 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Виходячи зі змісту ст. 104 Цивільного кодексу України реорганізація юридичної особи, зокрема, злиття - є формою припинення товариства, яке має наслідком правонаступництво новоутвореною юридичною особою всіх прав та обов'язків першого.
Відповідно до ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Положеннями ст. 107 Цивільного кодексу України визначено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення.
Частинами 3, 4 ст. 107 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на період створення ПАТ «Українська залізниця» та реорганізації ДП «Донецька залізниця») визначено, що передавальний акт затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» на часткову зміну пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.
У відповідності до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 комісії з утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» разом з Міністерством інфраструктури:
1) під час проведення інвентаризації та оцінки майна: сформувати окремі акти обліку активів, власного капіталу і зобов'язань державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, за даними фінансової звітності за видами активів, власного капіталу та зобов'язань у розрізі статей балансу на останню дату, на яку надавалася фінансова звітність; сформувати окремі акти обліку активів, які розміщені на тимчасово окупованій території і обліковуються на балансах підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на іншій території України;
2) після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції провести інвентаризацію та оцінку майна і за результатами подати пропозиції щодо зміни статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» згідно із законодавством.
Отже, Кабінет Міністрів України Постановою від 12.11.2014 №604, передбачив, що комісії з утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» разом з Міністерством інфраструктури повинні сформувати окремі акти обліку, в тому числі зобов'язань державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, за даними фінансової звітності.
Згідно передавального акту від 05.08.2015, затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, голова та члени комісії з утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», а також голова та члени комісії з реорганізації ДП «Донецька залізниця», керуючись ст. 107 Цивільного кодексу України склали цей акт та підтверджують вартість і склад активів та зобов'язань. Правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця», яке розташоване на території проведення АТО не включено до зведених актів інвентаризації, а відображено в балансі і закріплюються в частині активів за Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки, відповідно до п. 2 постанови КМУ від 12.11.2014 №604.
Відповідно до зведеного передавального акту від 06.08.2015, затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, у складі голови та членів комісії з утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та голови і членів комісії з реорганізації підприємств, у тому числі Державного підприємства «Донецька залізниця», керуючись ст. 107 Цивільного кодексу України складено та підтверджено вартість і склад активів та зобов'язань. При цьому визначено, що майно, яке розташоване на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції не включено до переліків і зведених актів інвентаризації майна, а відображено в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюються в частині активів за Публічним акціонерним товариством Українська залізниця на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки, відповідно до п.2 постанови КМУ від 12.11.2014р. №604.
Як свідчать фактичні обставини передавальний акт від 05.08.2015 та зведений передавальний акт від 06.08.2015 затверджені у порядку встановленому чинним законодавством України.
Стаття 136 Господарського кодексу України визначає право господарського відання речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
При цьому, слід зазначити, що відображення у балансі та передача майна на праві господарського відання, не виключає правонаступництво підприємства у правовідносинах, у разі його створення шляхом проведення реорганізації - злиття підприємств, на основі яких воно утворено, а те що майно не підлягає акціонуванню не спростовує факт його передачі.
За приписами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» та беручи до уваги наведені положення ст. 107 Цивільного кодексу України, передавальний акт від 05.08.2015, зведений передавальний акт від 06.08.2015 є документами та на підставі яких, у тому числі, здійснюється реєстрація відповідної юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, який міститься у матеріалах справи, вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» зареєстровано в державному реєстрі 21.10.2015, та є правонаступником, в тому числі, Державного підприємства «Донецька залізниця».
Доказів скасування або оспорювання даного запису суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.
Судом, взято до уваги наявність запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про знаходження Державного підприємства «Донецька залізниця» з 25.11.2014 у стані припинення за рішенням власників.
Слід зазначити, що ч.ч. 3, 9 ст.2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», та послідовність дій зі створення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», визначена Постановою Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014, дає підстави для висновку про те, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», у тому числі складання відповідних передавальних актів та формування статутного фонду, мало хронологічно передувати державній реєстрації їх правонаступника - Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - моменту набуття ним статусу суб'єкта правовідносин у розумінні ст.ст. 91, 92 Цивільного кодексу України. Отже, факт створення правонаступника за умов чинності ч. 3 ст. 2 Закону і перебування Державного підприємства «Донецька залізниця» серед переліку підприємств, на базі яких мало бути створено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» як їх правонаступник, є цілком самодостатнім для правонаступництва.
Відтак, при наявності рішення засновників Державного підприємства «Донецька залізниця» про припинення цієї юридичної особи, рішення уповноваженого органу про створення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на базі реорганізованих підприємств та за рахунок їх активів і зобов'язань, наявності запису у Єдиному державному реєстрі про створення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» як правонаступника Державного підприємства «Донецька залізниця», - відсутність запису про припинення юридичної особи (що припиняється шляхом злиття) не має вирішального значення при дослідженні факту правонаступництва та обсягу переданих прав і обов'язків новоутвореній особі.
Разом з цим, ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (який в силу норм п. 2 Перехідних та Прикінцевих положень цього нормативно-правового акту має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм ст.ст. 104, 107 Цивільного кодексу України) не покладає факт правонаступництва створеного Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за правами і обов'язками підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення означених підприємств (у тому числі, Державного підприємства «Донецька залізниця»).
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.08.2016 у справі №905/1021/16.
Як свідчать матеріали справи, спірне перевезення вантажу відповідно до залізничної накладної №50475219 відбулося у грудні 2015 року (дата відправлення 07.12.2015, дата виявлення недостачі 13.12.2015), тобто після утворення юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
Предметом спору є стягнення вартості недостачі вантажу, яка виникла у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні підприємством залізничного транспорту загального користування. Відтак, обов'язок щодо сплати позивачу вартості недостачі вантажу виникне у перевізника за результатами розгляду справи, після набуття рішенням законної сили.
Крім того, відображення у балансі та передача майна на праві господарського відання, не виключає правонаступництво підприємства у спірних матеріальних правовідносинах, у разі його створення шляхом проведення реорганізації - злиття підприємств, на основі яких воно утворено.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, за висновками суду, на теперішній час саме Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» є особою, яка відповідальна за незбереження вантажу, який було відправлено за залізничною накладною №50475219 у вагонах №56214968, №55022644.
З огляду на наведене та з урахуванням змісту комерційних актів, суд дійшов висновку, що саме відповідач-1 своїх зобов'язань за договором перевезення належним чином не виконав - збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи.
Одночасно, приймаючи до уваги вищенаведене, у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» до відповідача-2 слід відмовити.
Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення вартості недостачі вугілля у розмірі 8835,35 грн задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (84400, Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Кірова, 22, ідентифікаційний код 40150216) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (85013, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Строїтельна, 17, ідентифікаційний код 36028628) вартість недостачі вантажу у розмірі 8835 (вісім тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн 35 коп. та судовий збір в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» до Державного підприємства «Донецька залізниця».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 10.10.2016
Суддя М.В. Сажнева