19 квітня 2007 р.
№ 12/61"Д"
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів:
Глос О.І., Бакуліної С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "ЕК "Житомиробленерго"
на рішення
господарського суду Житомирської області від 14.02.2007 р.
у справі
№12/61"д"
господарського суду
Житомирської області
за позовом
ТОВ магазин №116 "Рябінушка"
до
ВАТ "ЕК "Житомиробленерго"
про
розірвання угоди від 06.12.2004 р. №248/04 та визнання недійсним нарахування санкцій
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Таргонський І.М.,
від відповідача:
Приведьон В.М.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.02.2007 р. у справі №12/61"д" (суддя Костриця О.О.) позов задоволено частково: визнано недійсними повідомлення про коригування граничних величин споживання за серпень 2003 р., повідомлення про коригування граничних величин електроспоживання за вересень 2004 р. та повідомлення про коригування граничних величин споживання за листопад 2004 р., які є невід'ємною частиною договору від 22.11.2000 р. №976, укладеного між ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" (м.Житомир) та ТОВ магазин №116 "Рябінушка" (м.Житомир); визнано недійсною додаткову угоду від 06.12.2004 р. №248/04 до договору від 22.11.2000 р. №976, укладену між ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" (м.Житомир) та ТОВ магазин №116 "Рябінушка" (м.Житомир), в частині реструктуризації та погашення заборгованості санкції за перевищення граничних величин споживання в сумі 19 525,30 грн.; стягнуто з ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" на користь ТОВ магазин №116 "Рябінушка" 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. Повернуто ТОВ магазин №116 "Рябінушка" 94,00 грн. як зайво сплачене за квитанцією від 20.05.2005 р. №14101/з19 державне мито.
У касаційній скарзі ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 14.02.2007 р. у справі №12/61"д" та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог; стягнути на користь ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" всі витрати, пов'язані зі сплатою державного мита при поданні касаційної скарги, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України ч. 5 ст. 26, ч. 7 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику", п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. №441 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі", п. 11, п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 р. №475 "Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам" та Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. №28.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарським судом першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом першої інстанції встановлено наступне.
22.11.2000 р. між ВАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" в особі Житомирського РЕМ (відповідач у справі) та ТОВ магазин №116 "Рябінушка" (позивач у справі) було укладено договір №976 на постачання електричної енергії.
Згідно з ч. 1 вказаного договору, енергопостачальна організація постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, які є його невід'ємними частинами.
В додатку до договору споживачу на серпень місяць 2003 р. було доведено обсяг постачання електроенергії в кількості 5000 кВт/год.
Відповідно до п. 4.1 договору позивач зобов'язувався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі. Розрахунковим періодом вважається період з 16 числа по 15 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.
Згідно з п. 6.2 договору оплата електроенергії здійснюється споживачем самостійно, остаточний розрахунок -не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду в розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з врахуванням сальдо на початок місяця.
У серпні 2003 р. позивачем фактично було спожито 1532 кВт/год, у вересні 2004 р. -596 кВт/год, у листопаді 2004 р. -15641 кВт/год на загальну суму 9 826,18 грн., що підтверджується розрахунками за активну електроенергію: від 19.11.2004 р. №23151, від 24.09.2004 р. №18737, від 21.08.2003 р. №14054.
Відповідно до п. 1 додатку від 22.11.2000 р. до договору (т. 1, а.с. 13), у разі несплати в поточному місяці грошовими коштами спожитої електроенергії договірна величина споживання електроенергії на наступний місяць обмежується до рівня фактично оплаченої енергії у місяці попередньому до розрахункового або до рівня аварійної брони чи нульової величини споживання і доводиться окремим повідомленням, яке є невід'ємною частиною договору. У разі перевищення обмеження договірної величини споживання споживачем, до нього вживаються заходи, передбачені Законом України "Про електроенергетику".
Підпунктом 5.1 договору передбачено, що у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість, обумовлену цим договором за відповідний період (місяць) при одно-, дво- чи тризонній системі обліку, споживач виключно банківськими коштами сплачує енергопостачальній організації п'ятикратну вартість електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений даним договором обсяг електроенергії та потужності згідно з Законом України "Про електроенергетику" за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.
21.08.2003 р. енергопостачальною організацією позивачу було виписано рахунок №14054 на оплату за активну електроенергію за серпень 2003 р. в сумі 503,72 грн. із зазначенням терміну оплати 5 діб, проте, даний рахунок було оплачено позивачем із порушенням строку сплати.
24.09.2004 р. енергопостачальною організацією позивачу було виписано рахунок №18737 на оплату активної електроенергії за вересень 2004 р. в сумі 197,96 грн., із зазначенням терміну оплати 5 діб, проте даний рахунок оплачено позивачем з порушенням строку сплати.
19.11.2004 р. енергопостачальною організацією позивачу було виписано рахунок №23151 на оплату за активну електроенергію за листопад 2004 р. в сумі 9124,50 грн., із зазначенням терміну оплати 5 діб, проте даний рахунок також не було оплачено позивачем у встановлений строк.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою позивачем рахунків на оплату активної електроенергії у серпні 2003 р., вересні, листопаді 2004 р. відповідачем за підсумками місяця було відкориговано граничну величину споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої позивачем за серпень 2003 р., вересень, листопад 2004 р. величини її споживання -0 кВт/год, що підтверджується повідомленням про коригування граничних величин електроспоживання за серпень 2003 р., за вересень 2004 р. (від 05.10.2004 р. №1855/15) та за листопад 2004 р. (від 01.12.2004 р. №2332).
За перевищення граничного рівня споживання електроенергії до позивача було застосовано санкції в сумі 1 679,08 грн. за серпень 2003 р., 659,89 грн. -за вересень 2004 р., 17 186,33 грн. -за листопад 2004 р. та виписано рахунки на оплату зазначеної п'ятикратної вартості спожитої електроенергії понад скориговану граничну величину.
06.12.2004 р. між сторонами у справі була укладена додаткова угода №248/04 до договору на постачання електричної енергії №976 від 22.11.2000 р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості (в т.ч. заборгованість по сплаті санкцій за перевищення граничних величин електроспоживання).
За пунктами 1, 2 додаткової угоди її предметом є реструктуризація та порядок погашення заборгованості за договором про постачання електричної енергії на суму 28 699,30 грн., з яких 19 525,30 грн. -санкція за перевищення граничних величин споживання, 9 124,50 грн. -активна електрична енергія, 49,50 грн. -пеня.
Вважаючи, що вищезазначені коригування граничних величин електроспоживання суперечать чинному законодавству (ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", Постанові Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. №441 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі", Правилам користування електричною енергією, затвердженим постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. №28 (у редакції постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 22.08.2002 р. №928), а угода про реструктуризацію заборгованості від 06.12.2004 р. №248/04 у частині сплати санкцій за перевищення договірної (граничної) величини споживання вчинена під впливом тяжкої обставини (відключення електроенергії) на вкрай невигідних умовах, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними повідомлення про коригування граничних величин споживання у серпні 2003 р., повідомлення про коригування граничних величин електроспоживання у вересні 2004 р. і повідомлення про коригування граничних величин споживання у листопаді 2004 р., та про визнання недійсною додаткової угоди від 06.12.2004 р. №248/04 у частині сплати санкцій за перевищення граничних величин споживання в сумі 19 525,30 грн., про звільнення від цивільного обов'язку по сплаті нарахованих санкцій за перевищення граничних величин споживання на підставі ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 13, 14, 15, 16, 203, 233 Цивільного кодексу України (уточнення позовних вимог -т. 2, а.с. 2-3).
Задовольняючи позов у частині визнання недійсними повідомлень про коригування граничних величин електроспоживання, господарський суд першої інстанції виходив із того, що зазначені повідомлення про коригування граничних величин електроспоживання не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме: Закону України "Про електроенергетику", Правилам користування електричною енергією, затвердженим постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. №28 (у редакції постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 22.08.2002 р. №928), Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 р. №475 "Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам".
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду щодо здійснення відповідачем коригування граничних величин електроспоживання з порушенням вимог чинного законодавства з огляду на наступне.
За приписом п. 6.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. №28 (зі змінами та доповненнями) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Пунктом 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. №441 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 р. №475 "Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам" передбачено, що граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору.
Господарськими судами встановлено, що граничні величини за період вересень, листопад 2004 р. відповідачем в установленому законом порядку до позивача не доводилися, а відразу проводилося коригування невстановленої граничної величини споживання електроенергії.
Зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставного застосування до позивача положень п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, оскільки коригуванню підлягає лише договірна величина, в той час як сторони попередньо не погодили договірні (граничні) величини споживання електричної енергії, а тому у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу підвищеної плати за споживання електричної енергії понад величини, визначені в договорі на підставі ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".
Що стосується коригування граничних величин електроспоживання за серпень 2003 р., слід зазначити, що господарським судом встановлено, що у серпні 2003 р. позивачем не було здійснено перевищення договірних величин споживання електроенергії, оскільки при обсязі постачання електроенергії 5000 кВт/год відповідачем у серпні 2003 р. було спожито 1532 кВт/год.
Однак, дійшовши правильного висновку про невідповідність вимогам чинного законодавства проведеного відповідачем коригування граничних величин електроспоживання позивачем у спірний період, господарський суд помилково задовольнив позов про визнання недійсними повідомлень про коригування граничних величин з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 2 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
В силу ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Як встановлено господарським судом, додаток від 22.11.2000 р. до договору регламентує процедуру коригування встановленої договірної величини споживання електричної енергії.
Так, відповідно до вказаного додатку до договору (т. 1, а.с. 13) у разі несплати в поточному місяці грошовими коштами спожитої електроенергії договірна величина споживання електроенергії на наступний місяць обмежується до рівня фактично оплаченої у місяці попередньому до розрахункового або до рівня аварійної брони чи нульової величини споживання і доводиться окремим повідомленням, який є невід'ємною частиною договору. У разі перевищення обмеженої договірної величини споживання споживачем, до нього вживаються заходи, передбачені Законом України "Про електроенергетику".
Наведений вище порядок коригування договірної величини споживання електроенергії не суперечить нормам п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам та п. 5.3 Правил користування електричною енергією.
Виходячи з приписів зазначених актів Кабінету Міністрів України та Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, коригувати до рівня фактичної оплати можливо лише ту договірну величину (обсяг) електроенергії, яка вже була спожита і оплачена у розрахунковому періоді, та факт споживання і оплати якої підтверджено відповідними документами.
З огляду на викладене, слід зазначити, що повідомлення не змінює умов договору в частині визначення договірних величин споживання електроенергії, а лише інформує про факт коригування, що вже відбувся.
Крім того, слід зазначити, що спірне повідомлення не містить ознак і нормативного чи індивідуального акта, оскільки свідчить лише про фактичний стан спожитої позивачем у спірний період електроенергії, у зв'язку з чим не є актом у розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути предметом розгляду в господарських судах.
Одночасно колегія суддів зважає і на те, що чинне законодавство про електроенергетику, у т.ч. названі вище Закон України "Про електроенергетику", Правила користування електричною енергією, Порядок постачання електричної енергії споживачам не визначають тих обставин, з якими закон пов'язує визнання оскаржуваного повідомлення недійсним або таким, що тягне настання певних юридичних наслідків.
У зв'язку з наведеним, провадження у справі у цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, слід зазначити, що встановлене судом порушення вимог чинного законодавства при коригуванні відповідачем граничних величин електроспоживання позивача може бути однією з обставин, на які споживач електроенергії має право посилатися в обґрунтування своїх заперечень у разі звернення енергопостачальної організації до суду з позовом про стягнення санкцій за перевищення граничних величин електроспоживання, а також при наданні оцінки відповідності вимогам чинного законодавства додаткової угоди до договору про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості від 06.12.2004 р. №248/04.
Що стосується позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості від 06.12.2004 р. №248/04, слід зазначити, що господарський суд першої інстанції, обмежившись посиланням на те, що угода є недійсною внаслідок укладання її на підставі недійсних повідомлень про коригування граничних величин електроспоживання за серпень 2003 р., за вересень та за листопад 2004 р., взагалі не розглянув у цій частині позовні вимоги по суті.
У зв'язку з наведеним, з врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, справа у цій частині підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" на рішення господарського суду Житомирської області від 14.02.2007 р. у справі №12/61"д" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Житомирської області від 14.02.2007 р. у справі №12/61"д" у частині визнання недійсними повідомлень про коригування граничних величин споживання за серпень 2003 р., вересень 2004 р., листопад 2004 р. скасувати. У цій частині провадження у справі припинити.
Рішення господарського суду Житомирської області від 14.02.2007 р. у даній справі у частині визнання недійсною додаткової угоди від 06.12.2004 р. №248/04 скасувати, у цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
В решті рішення господарського суду Житомирської області від 14.02.2007 р. у даній справі залишити без змін.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна