Справа № 510/1585/16-ц
28.09.2016 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
-при секретарі Фурсовой А.А.
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -
Представник відповідача позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.
Позивач на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.09.2016р.; копія довідки відділу Держгеокадастру у Ренійському районі про нормативно грошову оцінки земельної ділянки від 06.09.2016р.; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 008406; копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.06.2016р. із кадастровим планом земельної ділянки; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2, померлої 10.03.2009р.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_3; копія ОСОБА_3 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач є донькою нині померлої ОСОБА_2 За життя ОСОБА_2 належали земельні ділянки загальною площею 2,96 га, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД № 008406 від 19.01.2005р.
На випадок смерті ОСОБА_2 не розпорядилась належним їй майном, заповіту не залишила, тому спадкоємство здійснюється за законом. Єдиним спадкоємцем першої черги після її смерті є його донька - позивач ОСОБА_1 Так, у встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, позивач до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернулась. Однак, на момент смерті матері позивач мешкала разом із нею, після її смерті земельні ділянки залишились у її користуванні, а отже прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Пізніше, позивач звернулась до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, але їй в цьому було відмовлено з причин відсутності нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, про що 12.09.2016р. нотаріусом було винесено відповідну постанову. Після смерті ОСОБА_2 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки, як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивач в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_2 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_2 Вона у передбачений законом строк не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак на момент смерті ОСОБА_2 мешкала разом із нею, отже вважається такою, що прийняла її фактично. Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину фактично, оскільки її воля, як спадкоємця за законом, була виражена у її діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (користуванням земельними ділянками).
Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак, вона не мала змоги отримати свідоцтво про право на спадщину, у зв'язку із відсутністю нормативно - грошової оцінки земельних ділянок.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на:
земельні ділянки загальною площею 2,96 га (площею 2,44 га та 0,52 га із кадастровими номерами 5124183600:01:004:0055, 5124183600:01:006:0033), розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району, виділені ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД № 008406 від 19.01.2005р.
Строк оскарження рішення в Апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області: 10 днів - з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя В.І. Дудник