Справа №504/2203/15-ц
№2/504/399/16
01.08.2016
Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:
судді Рідник І.Ю.
секретарів Твардовського О.В., Сокурцової Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Доброслав Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, який в подальшому уточнено, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 130 000.00 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп. та моральної шкоди в розмірі 130 000.00 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп.
В судовому засіданні позивач та його представник, адвокат ОСОБА_3, уточнені позовні вимоги підтримали і просили суд їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, не заперечували. В обґрунтування позову представник позивача послався на наступне.
25.02.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики у простій письмовій формі у вигляді розписки, яка була написана власноруч відповідачкою, згідно якої ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 130000 гривень які зобов'язалася повернути на протязі трьох місяців. Однак після того, як настав час повернення боргу відповідачка спочатку просила позивача почекати деякий час, а в подальшому взагалі стала його уникати і не відповідати на дзвінки, що призвело до моральних страждань позивача, який є інвалідом, та як наслідок, у позивача погіршився стан здоров'я. За викладених обставин позивач був вимушений зверну-тися до суду з даним позовом.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином /а.с.16,18,29,34,35,41), причину неявки суду не повідомила, у зв'язку з чим суд, за згодою представника позивача, ухвалює заочне рішення, що відповідає вимогам ч.4 ст.169, ст.224 ЦПК України.
Вислухавши позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 207 ЦК визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Право-чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій сто-роні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом установлено, що між сторонами виникли договірні зобов'язання, які регулюються договором позики. З оригіналу договору позики від 25.02.2014 року убачається, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 в борг 130000 (сто тридцять тисяч) гривень які зобов'язалась повернутим протягом трьох місяців /а.с.42/.
Відповідач взяти на себе зобов'язання не виконав та в обумовлений строк грошові кошти позивачу не повернув, у зв'язку з чим позивач обґрунтовано звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Статтею 525 ЦК визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.
- 2 -
За загальним положенням щодо відшкодування моральної шкоди, визначеним ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.3 постанови №4 від 31.03.1995 року, з наступними змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В обґрунтування моральної шкоди сторона позивача посилається на неправомірну поведінку відповідача щодо виконання своїх зобов'язань за договором позики. Однак визначений позивачем розмір шкоди у сумі 130 000 гривень та докази, якими обґрунтовується ця сума, суду не доведено.
Відповідно до ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню , та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
За змістом ст.23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи принцип розумності і справедливості, доводи, наведені стороною позивача в обґрунтування завданої моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, завданий позивачу неправомірною поведінкою відповідача становить три тисячі гривень, які підлягають стягненню на користь позивача.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позов розглянуто в межах заявлених позивачем вимог і на підставі наданих ним письмових доказів.
Відповідач не надала суду жодних доказів, які спростовують доводи викладені позивачем у позовній заяві.
Аналізуючи надані позивачем докази в обґрунтування своїх уточнених позовних вимог суд приходить до висновку, що позов ґрунтується на вимогах закону та підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відст-рочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З наданих позивачем ОСОБА_1 документів убачається, що він є інвалідом ІІІ групи та одержує пенсію по інвалідності в розмірі 1174.00 грн. /а.с.6,38/, у зв'язку з чим судом відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0.4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0.4 розміру мінімальної заробітної плати.
За подання даного позову до суду позивач повинен був сплатити за вимогу майнового характеру 551.20 грн. та за вимогу немайнового характеру 551.20 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі ст.ст.11,23,202,207,525,610,611,625,1046,1047,1048 ЦК України і керуючись ст.ст.3,11,60,88,209,212-215,224-226 ЦПК України, суд -
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 25.02.2014 року в розмірі 130000 (сто тридцять тисяч) гривень та за відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір на загальну суму 1102.40 гривень на користь держави на наступні реквізити: р/р 31214206700270, банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, отримувач УК у Комінтернівському районі Одеської області, ЄДРПОУ 37984056, код платежу 22030001.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя