Справа № 520/7439/16-ц
Провадження № 2/520/3791/16
12.10.2016 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Єгорової Н.Ю.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Одесі заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа - Виконком Одеської міської ради, про встановлення факту користування жилим приміщенням та визнання ордеру на жиле приміщення недійсним,
24.06.2016 року до Київського районного суду міста Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа - Виконком Одеської міської ради, про встановлення факту користування жилим приміщенням та визнання ордеру на жиле приміщення недійсним, в якому позивач просить суд: встановити факт користування ОСОБА_1 житловим приміщенням кімнат №1,3, комунальної квартири АДРЕСА_1; визнати недійсним ордер на жиле приміщення №09557 серії МР на право заняття жилого приміщення, жилою площею 25,0 кв.м., що складається з 2 кімнат №1,3, в комунальній квартирі №5, за адресою: м. Одеса, вул. Павла Шклярука, 4-а, виданий Малиновською районною адміністрацією виконкому Одеської міської ради ОСОБА_2 та сім'ї у складі двох осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 27.06.2016 року відкрито провадження на підставі позовної заяви ОСОБА_1 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа - Виконком Одеської міської ради, про встановлення факту користування жилим приміщенням та визнання ордеру на жиле приміщення недійсним.
До позову представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 було надано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд: накласти арешт на кімнати №1,3, загальною площею 25 кв.м., в квартирі АДРЕСА_2; заборонити Виконкому Одеської міської ради передавати у власність жилі приміщення кімнат 1,3, загальною площею 25 кв.м., в квартирі АДРЕСА_2.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.06.2016 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа - Виконком Одеської міської ради, про встановлення факту користування жилим приміщенням та визнання ордеру на жиле приміщення недійсним - задоволено частково. Заборонено Виконавчому комітету Одеської міської ради вчиняти будь які дії пов'язані з переданням у власність жилих приміщень №1,3, загальною площею 25 кв.м., в квартирі АДРЕСА_3. У задоволенні іншої частини заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову - відмовлено.
11.10.2016 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на жилі приміщення кімнати №1,3, що складають 414/1000 частин квартири АДРЕСА_4; та встановити заборону будь-яким особам у тому числі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо приміщення квартири АДРЕСА_3.
Позивач в обґрунтування заяви посилається на те, що у кінці червня місяця 2016 року, в квартиру АДРЕСА_5, прийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які показали ордер, який був виписаний на ОСОБА_2 чомусь Малиновською районною адміністрацією виконкому Одеської міської ради на кімнати №1,3 квартири №5 по вул. П. Шклярука, яка знаходиться в Київському районі м. Одеси, а зазначене в ордері житло є і фактично і юридично не вільне, а в ньому законно проживає, понад 15 років, сім'я ОСОБА_1 Тому в доступі в кімнати ОСОБА_2 було відмовлено. Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.06.2016 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа - Виконком Одеської міської ради, про встановлення факту користування жилим приміщенням та визнання ордеру на жиле приміщення недійсним було задоволено частково. Було встановлено заборону Виконавчому комітету Одеської міської ради вчиняти будь-які дії пов'язані з переданням у власність жилих приміщень №1,3 в АДРЕСА_6. Однак в липні 2016 року, тобто після прийняття ухвали суду від 27.06.2016 року, ОСОБА_2 зробили свідоцтво про право власності від 13.07.2016 року на ім'я свого малолітнього сина, а саме на ОСОБА_7. Тобто здійснили приватизацію на малолітню дитину, хоча ордер був ніби виписаний на батька. Приватизацію провів Департамент міського господарства. Державний реєстратор - юридичний департамент Одеської міської ради, реєстратор ОСОБА_8 24.09.2016 року, подружжя ОСОБА_2, не чекаючи рішення суду, вибравши день коли він був відсутній, користуючись допомогою знайомого їм співробітника поліції, не законно зламали замки вхідних дверей квартири №5 та проникли в квартиру і намагались самостійно незаконно вселитись, на підставі ордеру дійсність якого закінчилась 17.06.2016 року, але їх протиправні дії були зупинені адвокатом - була написана заява про вчинення злочину по ст. 162 КК України (незаконне проникнення до житла) до Київського Відділу поліції м. Одеси. Після 24.09.2016 року, намагання подружжя ОСОБА_2 незаконно вселитись в зазначене житло не припиняються. Отже, враховуючи викладене, позивач вважає, що існує висока ймовірність того факту, що третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2, може в будь-який момент здійснити відчуження спірного житла на користь інших осіб, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. ч.1-3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п.1, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір стосовно житлового приміщення кімнат №1,3, квартири АДРЕСА_1.
З наданої до суду копії свідоцтва про право власності на житло від 13.07.2016 року виданого Департаментом міського господарства Одеської міської ради на підставі розпорядження від 13.07.2016 року за №280106, вбачається, що 414/1000 частин приміщення квартири АДРЕСА_7, на праві приватної власності належить ОСОБА_9.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд також керується прецендентною практикою Європейського суду з прав людини, а саме, в рішенні Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 р., яким встановлено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Відповідно ст. 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір стосовно вказаного спірного майна, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що за необхідне накласти арешт на жилі приміщення кімнати №1,3, що складають 414/1000 частин квартири АДРЕСА_4.
Що стосується вимог щодо встановлення заборони будь-яким особам у тому числі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо приміщення квартири АДРЕСА_3, суд вважає, що заява в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки накладення арешту на вказане приміщення робить неможливим відчуження вказаного майна, а встановлення заборони може порушити права та інтереси третіх осіб щодо права користування вказаним приміщенням.
Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа - Виконком Одеської міської ради, про встановлення факту користування жилим приміщенням та визнання ордеру на жиле приміщення недійсним - задовольнити частково.
Накласти арешт на жилі приміщення кімнати №1,3, що складають 414/1000 частин квартири АДРЕСА_4.
У задоволенні іншої частини заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити для виконання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65000, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6).
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особи, які були відсутні під час оголошення ухвали протягом п'яти днів з дня отримання її копії, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Головуючий Калініченко Л. В.