01 березня 2007 р.
№ 28/408-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Ходаківська І.П.
судді
Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги
відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів»
у справі
господарського суду Дніпропетровської області
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2006 року
за позовом
відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів»
до
1) державного підприємства “Придніпровська залізниця»
2) товариства з обмеженою відповідальністю “Інтертрейдінг сістем»
3) відкритого акціонерного товариства “Ясинівський коксохімічний завод»
про
стягнення коштів
У вересні 2006 року, відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до суду з позовом про стягнення з належного відповідача вартість майнової шкоди у розмірі 2168,40 грн., яку йому було завдано у результаті неналежного виконання договору постачання № 31-05/05-01/1998 від 21.06.2005 року, а саме недостачі поставленого йому за вказаним договором майна (коксовий горішок).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2006 року (суддя Манько Г.В.) позовні вимоги задоволені за рахунок перевізника, з мотивів, що перевезення має ознаки не схоронності (заглиблення на поверхні вантажу).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2006 року (судді Лисенко О.М., Логвиненко А.О., Чоха Л.В.) рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено, з посиланням на пропуск строку позовної давності до перевізника та відсутність вини інших відповідачів.
У касаційній скарзі позивач посилається на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, неправильну правову оцінку обрахування строку позовної давності до перевізника і просить постанову суду скасувати, залишивши рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи із наступного.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, а це підтверджується наявними у справі матеріалами, на виконання умов договору поставки № 31 -05/05-01/1998, укладеного 21 червня 2005 року між відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдінг сістем", Ясиновським коксохімічним заводом на адресу позивача по залізничній накладній № 52790711 було направлено коксовий горішок.
Видача вантажу вантажоодержувачу здійснювалась залізницею відповідно до статті 52 Статуту залізниць України з перевіркою ваги вантажу, при цьому виявлена недостача, що підтверджується комерційним актом БК 061194/235 від 20.10.2005 року.
Відповідно до комерційного акту вантаж прибув у справному вагоні, на поверхні вантажу мають місце заглиблення над 3, 4 люками розміром 300х150х50 см, над 6 люком розміром 150х120х40 м, над 7 люком розміром 150х200х40 см., що свідчить про незбереження вантажу під час перевезення.
Частиною 2 статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості розмежування майнових відносин у сфері господарювання.
Відмовляючи у задоволенні позову до державного підприємства "Придніпровська залізниця", суд послався на статтю 136 Статуту залізниць України, відповідно до якої позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову.
Звертаючись до суду з даним позовом, відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів" цей строк пропустило.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, Дніпропетровський апеляційний господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог до державного підприємства "Придніпровська залізниця», скасувавши рішення суду першої інстанції і підстав для скасування судового рішення у цій частині судова колегія не вбачає.
Є також правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції, а з чим погодився і апеляційний господарський суд щодо відмови у задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдінг сістем", та відкритого акціонерного товариства "Ясиновський коксохімічний завод" оскільки відповідно до пункту 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрат, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відповідно до матеріалів справи недостача продукції документально підтверджена комерційним актом БК 061194/235 від 20.10.2005 року, згідно якого зафіксовані ознаки незбережного перевезення у виді заглиблень на поверхні вантажу. Дані факти свідчать про очевидні ознаки порушення поверхні вантажу є наслідком втрати вантажу на шляху слідування, а тому відповідальність за недостачу вантажу несе ДП "Придніпровська залізниця".
За таких обставин та враховуючи, що судом апеляційної інстанції досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування постановленого апеляційним судом рішення з наведених у касаційній скарзі мотивів.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів» залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2006 року залишити без змін.
Головуючий І. Ходаківська
Судді Т. Данилова
Г. Савенко