06 жовтня 2016 р. Справа № 818/432/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Апеляційного суду Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.05.2016р. по справі № 818/432/16
за позовом ОСОБА_1
до Апеляційного суду Сумської області, третя особа - Державна казначейська служба України , Державна судова адміністрація України
про визнання протиправним рішення та стягнення вихідної допомоги,
12.04.2016 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Сумської області, треті особи: Державна казначейська служба України, Державна судова адміністрація України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним рішення голови Апеляційного суду Сумської області про невиплату ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, стягнути з Апеляційного суду Сумської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в сумі 272 844,00 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року по справі №818/432/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Сумської області, треті особи: Державна казначейська служба України, Державна судова адміністрація України про визнання протиправним рішення та стягнення вихідної допомоги задоволено.
Визнано протиправним рішення голови Апеляційного суду Сумської області про невиплату ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні.
Стягнуто з Апеляційного суду Сумської області (код ЄДРПОУ 02893444) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вихідну допомогу при звільненні в сумі 272 844,00 грн. (двісті сімдесят дві тисячі вісімсот сорок чотири грн.).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Сумської області, треті особи: Державна казначейська служба України, Державна судова адміністрація України про визнання протиправним рішення та стягнення вихідної допомоги залишити без задоволення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 12.04.1976 року був обраний на посаду судді Роменського районного суду Сумської області, а з 27.04.1977 року був призначений суддею Сумського обласного суду (у подальшому - апеляційний суд Сумської області).
24.11.2015 року наказом голови апеляційного суду Сумської області № 98-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади судді і відраховано зі штату суддів на підставі постанови Верховної Ради України від 12.11.2015 року, у зв'язку із виходом у відставку.
09.03.2016 року позивач звернувся до апеляційного суду Сумської області щодо нарахування та виплати йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на підставі ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, яка діяла до 27.03.2014 року).
16.03.2016 року головою апеляційного суду Сумської області надано лист-відповідь №2401/16 про те, що відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року №192) виплата вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою не передбачена.
Не погодившись із вищезазначеною відмовою відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення голови Апеляційного суду Сумської області про невиплату ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, а також з обґрунтованості вимоги щодо стягнення на користь позивача вихідної допомоги при звільненні в сумі 272 844,00 грн.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів (в редакції до 27.03.2014р.) було встановлено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Разом з тим Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» з 01.04.2014 року скасовано вказану норму щодо виплати вихідної допомоги суддям, які вийшли у відставку.
Таким чином, з 01.04.2014 року вихідна допомога суддям, які вийшли у відставку не виплачується.
Як встановлено з матеріалів справи, 24.11.2015 року наказом голови апеляційного суду Сумської області №98-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади судді і відраховано зі штату суддів на підставі постанови Верховної Ради України від 12.11.2015 року у зв'язку із виходом у відставку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.
Згідно зі статтею 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.
Частиною 6 статтею 111 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.
Колегія суддів зазначає, що на час звільнення позивача з посади судді та відрахування його зі штату Апеляційного суду Харківської області, набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 01 квітня 2014 року, в якому відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.
Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося.
У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до чинного на момент подання до Вищої ради юстиції заяви про відставку (09.12.2014 року) та прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (12 листопада 2015 року) законодавства, підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги відсутні.
Окрім того, частиною четвертою статті 109 Закону (в редакції на час звернення позивача із заявою про відставку) визначалося, що суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
Матеріалами справи підтверджено, що з моменту подання заяви про відставку до звільнення з посади судді апеляційного суду Харківської області позивач перебував на посаді судді і йому нараховувалася та виплачувалася заробітна плата.
Отже, отримання позивачем заробітної плати у період з моменту подання заяви про відставку до звільнення з посади судді апеляційного суду Харківської області є підтвердженням того, що підставою для нарахування та виплати судді вихідної допомоги в розмірі 10 заробітних плат є прийняття рішення Верховною Радою України про відставку судді.
Також, відповідно до статті 29 Закону голова суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. Цією ж статтею на голову суду покладено обов'язок видавати на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ, що прямо вказує на відношення вказаного повноваження до категорії адміністративних повноважень голови суду.
Судді, функціонуючи в державній системі влади, перебувають у певних трудових відносинах із судовою установою, де вони працюють, виконуючи свої посадові обов'язки, тобто з апеляційним судом Харківської області.
Акт про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади є правовою підставою для виникнення або закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою. У таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається обов'язок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, пов'язаних з цим, відповідних виплат.
Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.
Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України, як на підставу виплати йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, є необґрунтованими, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях не відносить вихідну допомогу до конституційних гарантій незалежності судді, а її невиплату до звуження конституційних прав судді.
Колегія суддів зазначає, що вказана позиція узгоджується з правовими висновками ВАСУ, викладеними у справах № 820/9034/15, 825/3135/15.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Апеляційного суду Сумської області задовольнити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.05.2016р. по справі № 818/432/16 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Сумської області, треті особи: Державна казначейська служба України, Державна судова адміністрація України, про визнання протиправним рішення та стягнення вихідної допомоги - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4
Повний текст постанови виготовлений 11.10.2016 р.