11 жовтня 2016 р.Справа № 621/1673/16-а
Суддя Харківського апеляційного адміністративного суду Бартош Н.С., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 05.09.2016р. по справі № 621/1673/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області
про визнання протиправною бездіяльність УПФУ в Зміївському районі та зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 05.09.2016р. задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльність УПФУ в Зміївському районі та зобов'язання вчинити певні дії.
На зазначену постанову суду Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016р. зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Згідно поштового повідомлення апелянт отримав копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 29.09.2016р., а 03.10.2016 р. (згідно відбитку штемпеля на поштовому конверті) від апелянта на адресу суду надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору до моменту ухвалення рішення у справі.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що у відповідача відсутні кошти, передбачені для сплати судового збору, на підтвердження чого апелянтом надана копія кошторису на 2016 рік, з якого вбачається, що на рахунку КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" зазначена сума у розмірі 0,0 грн.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведених положень Закону вбачається, що їх застосування підлягає виключно до осіб, рівень статків яких обмежений, для усунення для таких осіб перешкод фінансового характеру для доступу до правосуддя. Інших (ніж незадовільний майновий стан особи) підстав законодавством не визначено.
Таким чином, фактично єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є незадовільний майновий стан скаржника. Доказів незадовільного майнового стану відповідача, що спричиняє неможливість сплати судового збору матеріали справи не містять.
Обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Наведене узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена у постанові Пленуму № 2 від 05.02.2016 р. "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України № 3674-VI від 08.07.2011 р. "Про судовий збір" у редакції Закону України 484-VIII від 22.05.2015 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору". Таку ж позицію підтримав Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25.09.2015 р. по справі К/800/41360/15 (№ 2а-10730/10/1570)
Також, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору. Зазначена позиція також відповідає висновкам Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. (заява № 70297/01).
Крім того, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №484-VIII від 22.05.2015 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, що викладена в ухвалі від 25.09.2015 р. по справі № 21-5401а15.
Виходячи з наведеного, вказані заявником апеляційної скарги обставини не є підставою для відстрочення сплати судового збору.
Також суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України якщо в строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Аналіз зазначеної норми свідчить, що суд може відстрочити сплату судового збору, але не пізніше як до ухвалення судового рішення у справі. Таким чином, за даною нормою суд може визначити певний строк відстрочення у межах розгляду справи.
Клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору не відповідає зазначеним вимогам закону. З поданого клопотання вбачається, що державний орган фактично просить відстрочити сплату судового збору не до моменту ухвалення рішення у справі, а до часу надходження кошторисних призначень для сплати судового збору, тобто без обмежень датою ухвалення рішення по справі. Клопотання жодних посилань на можливість застосування такого обмеження не містить.
Суд не в праві відстрочити сплату судового збору до часу надходження кошторисних призначень для сплати судового збору. Також суд не вправі покладати відповідний обов'язок по сплаті судового збору, надавши відстрочення до ухвалення рішення по справі, без відповідного клопотання особи, яке підтверджене належними доказами незадовільного стану заявника та доказами на підтвердження можливості сплати судового збору у разі задоволення клопотання про відстрочення від сплати судового збору.
Враховуючи наведене, на підставі матеріалів справи, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору. За таких обставин, в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.
Інших доказів, щодо наявності підстав для відстрочення сплати судового збору або інших поважних причин, які б позбавляли можливості сплатити судовий збір заявником апеляційної скарги надано не було.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень ст. 187 КАС України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Враховуючи доводи поданого відповідчем клопотання про відстрочення сплати судового збору та положення вказаної вище норми КАС України, суд зазначає, що відповідач мав право звернутися із клопотанням про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги, але наданим правом ця особа не скористалася.
Виходячи з наведеного, заявлене клопотання є необґрунтованим, тому не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 3 ст. 189 та ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається особі, що її подала якщо цією особою не усунуто недоліків, залишеної без руху апеляційної скарги.
На момент постановлення ухвали, апелянтом не були виконані вимоги ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016р., а тому є підстави для повернення апеляційної скарги відповідачу.
Керуючись ст. 187, ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
В задоволенні клопотання Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 05.09.2016р. по справі № 621/1673/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльність УПФУ в Зміївському районі та зобов'язання вчинити певні дії повернути відповідачу.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня отримання її копії, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Суддя: (підпис) Бартош Н.С.