06 жовтня 2016 року Чернігів Справа № 825/1122/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Поліщук Л.О.,
за участі секретаря Клименок А.С.,
за участі представника позивача Скульської Н.В., Ядлось В.М.
за участі представника відповідача Ляшок О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державного закладу "Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" до Новгород-Сіверського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 17.06.2016 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського міськрайонного управління юстиції, в якому просить суд зобов'язати відповідача прийняти від державного закладу «Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» переданий згідно з актом безоплатної передачі майна від 22.12.2014 транспортний засіб «Lexus IS 25», легковий седан, чорного кольору. 2007 року випуску, НОМЕР_1 (згідно матеріалів суду первинний VIN НОМЕР_2) та розпорядитись ним у визначений законом спосіб.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що державної реєстрації транспортного засобу «Lexus IS 250», легковий седан, чорного кольору, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 (згідно матеріалів суду первинний VIN НОМЕР_2) у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» проведено не було, тому що транспортний засіб знаходиться у розшуку. Позивачем не було сплачено до бюджету мит та інших податків і зборів (обов'язкових платежів) за відчуження вищезазначеного автомобіля. Таким чином, правові підстави для користування вищезазначеним транспортний засобом у позивача відсутні. Законом передбачена можливість скасування постанови про закінчення виконавчого провадження начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Вичерпний перелік підстав, з яких може бути скасована постанова про закінчення виконавчого провадження, законом не передбачений. Тому, відділом державної виконавчої служби Новгород-Сіверського міськрайонного управління юстиції неправомірно відмовлено у прийнятті транспортного засобу та подальшому розпорядженні ним.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні, оскільки відповідач при здійсненні виконавчого дій діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством України.
Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, замінено неналежного відповідача Відділ державної виконавчої служби Новгород-Сіверського міськрайонного управління юстиції на належного Новгород-Сіверського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 21659774 з виконання постанови Новгород-Сіверським районним судом від 22.07.2010 про стягнення у вигляді конфіскації на користь держави вилученого відповідно до протоколу про ПМП 0100/10300/2010 від 22.04.2010 автомобілю "Лексус IS250" реєстраційний номер НОМЕР_3 чорного кольору, 2007 року виготовлення VIN НОМЕР_1 Б/В у гр. ОСОБА_5 ОСОБА_6 (а.с.14-19).
23.12.2014 виконавче провадження № 21659774 з виконання вказаної постанови закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто до Новгород-Сіверським районним судом, а матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання згідно акту знищення від 09.02.2016.
Даючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 6 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 51 Закону №606-XIV у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до частини першої статті 62 Закону №606-XIV реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Законодавцем передбачено подальший порядок розпорядження вказаним майном, що не було реалізовано, а саме: пунктом 16 спільного наказу Міністерства юстиції України та Державної митної служби України від 12.10.2009 № 1833/5/943 „Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та митних органів при переданні майна конфіскованого за рішенням судів, та розпорядженні ним" передбачено - якщо майно, в тому числі транспортні засоби, передані органам державної виконавчої служби, за рішенням комісії, визначеної п.6 Порядку, не може бути реалізовано, та яке не реалізоване в порядку, передбаченому Порядком розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, таке майно передається безоплатно у встановленому порядку або знищується (утилізується).
Відповідно до абзацу 2 пункту 14 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 985 якщо майно, в тому числі транспортні засоби, не реалізовано у порядку, встановленому Закону України „Про виконавче провадження", державний виконавець вносить на розгляд комісії, що утворюється у складі представників відповідного органу державної виконавчої служби, митного органу, органу державної податкової служби та фінансового органу, пропозицію щодо безоплатної передачі майна відповідним органам та установам, а також на благодійні цілі або для переробки, знищення (утилізації).
Після проведених у відповідності до вимог чинного законодавства дій, на підставі пункту 14 Порядку КМУ № 985 від 11.07.2002 комісією за заявою про бажання отримання на безоплатній основі вказаного майна, 18.11.2014 прийнято рішення безоплатно передати Державному закладу „Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут", майно конфісковане відповідно до постанови від 22.07.2010 Новгород-Сіверським районним судом винесеної за протоколу про ПМП 0100/10300/2010 від 22.04.2010 автомобіля "Лексус IS250" реєстраційний номер НОМЕР_3 чорного кольору, 2007 року виготовлення VIN НОМЕР_1 Б/В у гр. ОСОБА_5 ОСОБА_5 ОСОБА_6 (акт про передачу майна від 22.12.2014).
При передачі майна будь-яких зауважень чи претензій від Державного закладу "Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут", яка виявила бажання отримати майно на безоплатній основі до відділу ДВС не надходило.
Таким чином, державний виконавець при проведенні виконавчих дій діяв в межах діючого виконавчого провадження. Державному виконавцю заборонено проводити виконавчі дії по завершеному виконавчому провадженню, у відповідності до вимог статті 50 Закону України „Про виконавче провадження", завершене виконавче провадження не можу бути розпочате знову, крім випадків передбачених цим законом.
Суд не бере до уваги посилання позивача на норми статей 51, 62 Закону України „Про виконавче провадження" про те, що державним виконавцем не було вжито заходів передбачених цими статтями є безпідставні, оскільки вказане майно передавалось на реалізацію, але не було реалізоване в установленому порядку, тому державним виконавцем було здійснено заходи передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 985 від 11 липня 2002 року „Про затвердження Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби" та Законом України „Про виконавче провадження".
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач при здійсненні своїх повноважень діяв у спосіб та у порядку повноважень і в межах передбачених чинним законодавством України, а тому позов задоволенню не підлягає.
Беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.
Керуючись статтями 122, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову Державному закладу "Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Л.О. Поліщук