Справа: № 737/715/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Іванець С.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
12 жовтня 2016 року м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.
за участю секретаря Генчмазлумо І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку розміру її пенсії за віком згідно постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 №77 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 і від 09.12.2015 №1013» та зобов'язати відповідача здійснити з 01.12.2015 перерахунок раніше призначеної їй пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», в редакції від 16.12.1993 у розмірі 90 % заробітної плати, з урахуванням всіх надбавок і раніше виплачених сум на підставі довідки про заробітну плату Куликівської РДА від 27.07.2016 №02-15/2504, без обмеження максимального розміру пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 та постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 №77, стягнути на її користь сплачений судовий збір.
Постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідач, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.
Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 22.08.2002 перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 90 % від заробітної плати.
29 липня 2016 року позивач звернулась до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії за віком, у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 «Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» на підставі довідки про заробітну плату державного службовця по відповідній посаді, з якої позивач вийшла на пенсію державного службовця №02-15/2504 від 27.07.2016, виданої Куликівською районною державною адміністрацією Чернігівської області.
Листом №11532/08 від 05.08.2016 Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України відмовило позивачу в задоволенні зазначеної заяви, оскільки з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993, крім статті 37 , що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10, 12 цього розділу. Так відповідно до нового Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктами 10-12 Прикінцевих положень цього Закону. Згідно зі статтею 90 встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», водночас проведення перерахунків пенсій державним службовцям чинним законодавством не передбачено, а тому законних підстав для здійснення перерахунку пенсію згідно заяви та поданої довідки позивача немає.
Не погоджуючись із вищезазначеним ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволені позову, прийшов до висновку про правомірність та обґрунтованість відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивачу, з посиланням на відсутність правових підстав для перерахунку пенсії, з огляду на те, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який на час звернення позивача з заявою про здійснення перерахунку пенсії державного службовця, регулює питання пенсії та її перерахунку не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відмови Пенсійного фонду у здійснені перерахунку пенсії ОСОБА_2 як державному службовцю на час звернення позивача з такою заявою з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на час призначення пенсії позивача) було встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не меншу 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового(чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на 1% заробітку, але не більше 90 відсотків посадового(чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.
16 січня 2003 року вказаний Закон був доповнений ст.37-1, яка в редакції, до 01 січня 2015 року передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
В свою чергу, положеннями п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» № 865 від 31.05.2000 було передбачено, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України № 432-IV від 16.01.2003 «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1)пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим і другим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.
Таким чином, законодавством, що діяло до 01 січня 2015 року було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.
В подальшому Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014, який набрав чинності 01 січня 2015 року, були внесені зміни до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» і викладено статтю у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».
Вказаний Закон №76-VIII є чинним і підлягає до виконання, оскільки Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 звернулась до відповідача з перерахунком пенсії 29 липня 2016 року.
Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії внесено зміни, які набрали чинності 01 січня 2015 року, в статтю 37-1 Закону України «Про державну службу», що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців та фактично скасовано ті норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою, а порядок та умови перерахунку призначених пенсій державним службовцям закріплено за Кабінетом Міністрів України.
Крім того постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка діє з 15 грудня 2015 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №865 від 31.05.2000, а саме, виключено пункт 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу».
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015, на яку посилається апелянт в своїй скарзі, регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».
На час звернення позивача до управління Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.
Оскільки чинним законодавством України (Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014) визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку та в подальшому постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №865 від 31.05.2000, а саме, виключено пункт 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду та проведення перерахунку призначеної пенсії, не вбачається.
Таким чином у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії на підставі довідки про заробітну плату, не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі поданої ним довідки.
Колегія суддів звертає увагу, що право на перерахунок розміру пенсії, зокрема, і у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою державного службовця, на час звернення позивача із відповідною заявою до управління Пенсійного фонду, законодавством не було визначено, оскільки на той час таке скасовано Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 та постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
З 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015.
У зв'язку з набуттям чинності зазначеного Закону, положення Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 втратили чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, яка набрала чинності з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, з 01.05.2016 Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015, по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.
Отже, враховуючи приписи ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, з 01.05.2016 відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР). У Рішенні № 2-рп/99 ( v002p710-99 ) від 02.1999 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України (254к/96-ВР ), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України (384/2011) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на те, що Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 (яким скасовано саме право на перерахунок пенсій) є чинним і підлягає до виконання, Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним такий не визнавався, та те, що приписи ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, з 01.05.2016 відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям, беручи до уваги позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні №20-рп/2011 від 26.12.2011 та рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99, позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» та в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014, посилання позивача на звуження його прав та соціальних гарантій з посиланням на положення ст.22 Конституції України, є помилковим.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, у спірних правовідносинах пенсійний орган здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України, так як у останнього відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням того, що Законом України № 76-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» скасовано норми, відповідно до яких позивач просить здійснити перерахунок.
Посилання апелянта на те, що відмова у здійсненні перерахунку пенсії приводить до звуження змісту та обсягу його конституційних прав на пенсійне забезпечення не приймається судом до уваги, оскільки відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Беручи до уваги вищезазначені обставини справи, зазначені доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було обґрунтовано відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії позивачу, оскільки відсутні правові підстави для такого перерахунку, з огляду на те, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який на час звернення позивача з заявою про здійснення перерахунку пенсії державного службовця, регулює питання пенсії та її перерахунку не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2016 року залишити без змін.
Дана ухвала, відповідно до ч. 10 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: М.В. Межевич
Є.О. Сорочко
Повний текст ухвали виготовлено 12 жовтня 2016 року
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Сорочко Є.О.
ОСОБА_5