Справа: № 753/13809/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Набудович І.О.
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
06 жовтня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мачура Я.С.,
Бєлової Л.В.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_3 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому пенсії з липня 2016 року та зобов'язати поновити нарахування та виплату пенсії, шляхом перерахування належних сум на картковий рахунок НОМЕР_2, відкритий на ім'я ОСОБА_3 в ПАТ комерційний банк «Приватбанк», а також виплатити заборгованість з пенсійних виплат, що утворилась з липня 2016 року.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що дії відповідача порушують його право на самостійний вибір банківської установи та призводять до дискримінації особи, що була вимушена змінити своє місце проживання, з огляду на що наполягає на задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1, в 2015 році перемістився з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в м. Київ, що підтверджується довідкою від 27.07.2015 №3002014282 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення.
З 16 червня 2010 року позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру». З жовтня 2015 року позивач перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні ПФУ в м. Києві.
До червня 2016 року ОСОБА_3 отримував пенсію шляхом зарахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_2, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк», однак, у липні 2016 року відповідач припинив перерахування пенсії на зазначений картковий рахунок, посилаючись на необхідність відкриття рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк України».
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач припинив виплату пенсії позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою, зокрема, встановлено, що з 1 липня 2016 року виплата соціальних виплат, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» і для ідентифікації одержувачів соціальних виплат, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати їм соціальних виплат здійснюється емісія платіжних карток, які для одержувачів пенсій одночасно є пенсійним посвідченням.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами ч.1 ст.64 Конституції України Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, введення воєнного або надзвичайного стану
Базовим нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади й механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсії, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 5 вказаного Закону він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить йому.
За приписами ч.1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Водночас, відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що, починаючи з 1 липня 2016 року, виплата соціальних виплат за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Тобто, Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637, підзаконним нормативно-правовим актом, яким по відношенню Конституції та Законів України, було суттєво звужено право особи на самостійний вибір банківської установи.
При цьому, слід зазначити, що єдиною підставою поширення таких обмежень стало саме наявність у особи статусу внутрішньо перемішеної, що, на переконання колегії суддів, є неприпустимими та є порушенням принципу рівності громадян, закріпленого ст.24 Конституції України.
Положення даної статті акцентують увагу на необхідності застосування однакових стандартів прав і обов'язків до всіх осіб без винятку. Це означає, що кожний громадянин України має і може користуватися на рівних підставах з іншими громадянами всім обсягом конституційних прав і свобод без дискримінації з боку держави або інших осіб за будь-якими ознаками.
Так само, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пічкур проти України», зазначив, зокрема, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що є порушенням статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини застосовуються судами України при розгляді справ, поряд з Конвенцією (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод), як джерело права.
Таким чином, припинивши виплату пенсії позивачу відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки законних підстав до припинення таких виплат не було.
Враховуючи наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, припинивши виплату позивачу пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637, відповідач фактично допустив дискримінацію позивача за ознакою походження, чим порушив його конституційні права, що є неприпустимим, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 та необхідність їх задоволення в повному обсязі.
Отже, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, - підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_3 пенсії з липня 2016 року.
Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3, шляхом перерахування належних сум на картковий рахунок НОМЕР_2, відкритий на ім'я ОСОБА_3 в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» та виплатити заборгованість з пенсійних виплат, що утворилась з липня 2016 року.
Стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_3 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Центрально-Міським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області 28 липня 1999 року) судовий збір в розмірі 3472 (три тисячі чотириста сімдесят дві) гривні 57 копійок.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 11 жовтня 2016 року.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С
Бєлова Л.В.