Справа: №826/27653/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
05 жовтня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Полякової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність, яка виразилася у відмові включити до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи в органах Державної податкової служби з 07.09.1995 по 28.12.1998; зобов'язати відповідача зарахувати до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах Державної податкової служби з 07.09.1995 по 28.12.1998.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Під час апеляційного розгляду справи замінено відповідача у справі правонаступником - Офісом великих платників податків ДФС.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 07.09.1995 по 02.01.1997 працював на посаді державного податкового інспектора відділу по контролю за впровадженням ЕККА ДПІ по Галицькому районі м. Львова; з 03.01.1997 по 31.01.1997 працював на посаді державного податкового інспектора відділу реєстрації та контролю застосування касових апаратів ДПА у Галицькому районі м. Львова; з 01.02.1997 по 28.12.1998 працював на посаді старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу реєстрації та контролю застосування касових апаратів ДПА у Галицькому районі м. Львова.
07 вересня 1995 року позивачем прийнята присяга державного службовця.
Також судом першої інстанції встановлено, що з 29 лютого 1998 року позивач проходить службу в органах податкової міліції; остання займана посада - старший інспектор штабу оперативного управління СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів, звання - підполковник податкової міліції.
30 травня 2014 року позивач звернувся з заявою до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про зарахування до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи в органах Державної податкової служби з 07.09.1995 по 28.12.1998.
Листом від 03.07.2014 №11230/7/28-10-04-2-17 відповідач повідомив, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачено зарахування часу роботи на посадах державних службовців в Державній податковій службі України, інших державних установах, до вислуги років для призначення пенсії.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, яка виразилася у відмові включити до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи в органах ДПС з 07.09.1995 по 28.12.1998, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.
Згідно пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Зазначена норма кореспондує з частиною першою статті 24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», який був чинний до 20.11.2012, згідно якої особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до пункту «и» частини першої статті 17 зазначеного Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики.
Статтею 171 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.
Абзацам 12 пункту 1 зазначеного Порядку установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки за направленням Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі згідно з переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» поширено на осіб начальницького складу податкової міліції та курсантів Академії державної податкової служби чинність постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей».
Під час апеляційного розгляду справи колегією суддів було витребувано у відповідача копію наказу МВС України від 22.11.1993 №748, яким затверджений Перелік посад працівників Адміністрації Президента України, апарату Секретаріату та Управління справами Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, обласних, міських та районних Рад народних депутатів, апарату Кабінету Міністрів України, міністерств та державних комітетів, облдержадміністрацій м. Києва і Севастополя, районних держадміністрацій у разі переходу з яких на службу, зараховується час роботи в державних органах для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Проте, відповідачем вимоги колегії суддів не виконані.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», який був чинний у період з 07.09.1995 по 28.12.1998, державні податкові інспекції в районах у містах входили до системи органів державної податкової служби.
Закон України «Про державну службу» регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Державна служба в Україні, у відповідності до статті 1 зазначеного Закону, це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Згідно абзацу 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.
Отже, оскільки позивач у період з 07.09.1995 по 28.12.1998 працював в державній податковій інспекції в районі у місті та після перейшов на військову службу в податкову міліцію, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що останній має право на включення до вислуги років час такої роботи в державному органі.
Колегія суддів також не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність затвердженого переліку посад в органах державної податкової служби України, що, на його думку, позбавляє позивача права на зарахування спірного періоду до вислуги років, оскільки Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені для військовослужбовців гарантії щодо формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії, які також розповсюджуються на працівників податкової міліції. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.
Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1218 гривень.
Отже в даному випадку ставка судового збору за подання апеляційної скарги повинна складати 535,92 грн (1218,00х0,4х110).
Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2016 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.
Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом стягнення з відповідача.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2016 року - без змін.
Стягнути з Офісу великих платників податків ДФС (ідентифікаційний код 39440996, юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) гривень 92 копійки.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Ухвалу у повному обсязі складено 10.10.2016 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: Л.В. Губська
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Федотов І.В.
Губська Л.В.