Справа: № 825/1402/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
11 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Корюківському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Слов'янські шпалери - КФТП» до Управління Державної казначейської служби України у Корюківському районі Чернігівської області, третя особа - Корюківська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення пені, -
У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство «Слов'янські шпалери - КФТП» (далі - Позивач, ПАТ «Слов'янські шпалери - КФТП») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Корюківському районі Чернігівської області (далі - Відповідач, УДКС у Корюківському районі), третя особа - Корюківська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Третя особа, Корюківська ОДПІ), в якому, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, просило:
- визнати протиправною бездіяльність УДКС у Корюківському районі, що полягає в нездійсненні перерахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з травень 2014 року в розмірі 18 190 978,00 грн. на поточний рахунок ПАТ «Слов'янські шпалери - КФТП»;
- стягнути з Державного бюджету України на користь Позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 18 190 978,00 грн. по декларації за травень 2014 року та пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за травень 2014 року у період з 19.07.2014 року по 06.05.2015 року у сумі 3 015 416,25 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2015 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність УДКС у Корюківському районі, що полягає в нездійсненні перерахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2014 року в розмірі 18 190 978,00 грн. на поточний рахунок ПАТ «Слов'янські шпалери - КФТП» у період з 05.09.2014 року по 06.09.2015 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь Позивача пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за травень 2014 року у період з 05.09.2014 року по 06.05.2015 року у сумі 1 824 081,63 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.07.2016 року касаційні скарги УДКС у Корюківському районі та ПАТ «Слов'янські шпалери - КФТП» задоволено частково: постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2015 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що всупереч приписів ст. ст. 11, 163 КАС України у судових рішеннях не було вказано нормативного обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування у розмірі 18 190 978,00 по декларації за травень 2014 року.
Крім того, Вищий адміністративний суд України вказав, що судами не було досліджено, коли відбулося порушення строків перерахування суми бюджетного відшкодування, коли у Позивача виникло право на нарахування пені, а також який розмір облікової ставки Національного банку України був визначений у період, за який пеня нараховувалася.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.08.2015 року задоволено заяву про відмову Позивача від позову в частині та закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Слов'янські шпалери - КФТП» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 18 190 978,00 грн. по декларації за травень 2014 року.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.08.2016 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заявлена до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість підтверджена Третьою особою у повному обсязі, Відповідачу було надіслано Корюківською ОДПІ висновок про відшкодування суми ПДВ в сумі 18 190 978,00 грн., а також узагальнену інформацію щодо обсягів сум бюджетного відшкодування за платниками, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування, наявні всі правові підстави для нарахування та стягнення пені.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, підкреслюючи, що висновок Корюківської ОДПІ було отримано УДКС у Корюківському районі 01.09.2014 року, а узагальнену інформацію лише 30.04.2015 року. Крім того, звертає увагу суду, що оскільки на даний момент заборгованість з бюджетного відшкодування ПДВ відсутня, відсутні й підстави для стягнення пені. Крім іншого, вказує на невиконання у вказаних правовідносинах органами ДКС України владно-управлінських функцій по відношенню до Позивача. Поряд з іншим, зазначає про безпідставність стягнення з Відповідача на користь ПАТ «Слов'янські шпалери - КФПТ» суми сплачених за подання позову судових витрат.
Повноважний представник Позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити останню без задоволення.
Представник Третьої особи підтримав позицію Апелянта.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що за результатами фінансово-господарської діяльності за травень 2014 року Позивач подавав до Корюківської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість від 18.06.2014 року №9034608090 (т. 1 а.с. 9-12), в якій визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 18 190 978,00 грн. Крім того, ПАТ «Слов'янські шпалери - КФТП» було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі (т. 1 а.с. 15), а також довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (т. 1 а.с. 13), розрахунок суми бюджетного відшкодування (т. 1 а.с. 14).
Як зазначив суд першої інстанції, за наслідками камеральної перевірки ПАТ «Слов'янські шпалери - КФТП» Третьою особою було підтверджено відображене Позивачем у декларації за травень 2014 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 18 190 978,00 грн. Висновки перевірки зафіксовані у довідці від 08.07.2014 року №306/16/00278879.
Крім того, Чернігівським окружним адміністративним судом встановлено, що сторонами не заперечується факт складання Третьою особою 11.07.2014 року висновку №37-17 про відшкодування з Державного бюджету на користь Позивача суми ПДВ у розмірі 18 190 978,00 грн., який передано 01.09.2014 року до УДКС в Корюківському районі.
Листом від 29.04.2015 року №10-10/265-11879 на адресу Відповідача Корюківською ОДПІ було направлено узагальнену інформацію №17 (А) щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ за платниками, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування, сформована за зверненнями голових управлінь ДФС, в якій було зазначено ПАТ «Слов'янські шпалери - КФТП» (т. 1 а.с. 68).
Суму бюджетного відшкодування було перераховано на банківський рахунок Позивача 06.05.2015 року згідно платіжного доручення УДКС у Корюківському районі від 06.05.2015 року №37/1 (т. 1 а.с. 41).
На підставі встановлених вище обставин суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. 200 Податкового кодексу України, п. 7 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, а також постанови Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі №21-131а14, прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відшкодування ПДВ було прострочено на 292 дні.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до пп. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.
Згідно п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Приписи ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України визначають, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
При цьому, пп. 5 п. 3 затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №460/2011 Положення про Державну казначейську службу України ДКС України відповідно до покладених на неї завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 200.18 ст. 200 ПК України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.
Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.
Згідно пп. 200.18.1 п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.
Аналогічне положення, як вірно зазначив суд першої інстанції, викладено в п. 7 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість.
Приписи пп. 200.18.2 п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу визначають, що орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Як вірно встановив суд першої інстанції, граничним терміном бюджетного відшкодування заявленої Позивачем суми податку на додану вартість за травень 2014 року було 18.07.2014 року, оскільки, в силу п. 49.18 ст. 49 ПК України граничним терміном подання податкової декларації з ПДВ за травень 2014 року було 20.06.2014 року, останнім днем проведення камеральної перевірки було 10.07.2014 року, третій робочий день для подання висновку завершився 15.07.2014 року, а третій операційний день після отримання висновку - 18.07.2014 року.
Відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Тобто, на суми податків, не відшкодовані протягом визначених ст. 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі №21-131а14.
Наведеним спростовується твердження Апелянта про те, що несвоєчасне направлення Третьою особою висновку та узагальненої інформації до УДКС у Корюківському районі унеможливлює стягнення пені за період, протягом якого суму бюджетного відкшодування не було погашено.
За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки Чернігівського окружного адміністративного суду про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Позивача пені за 292 дні прострочення відшкодування ПДВ за період з 19.07.2014 року по 06.05.2015 року.
При цьому судом першої інстанції було враховано позицію Вищого адміністративного суду України та вірно розраховано суму пені з урахуванням діючих у вказаний період облікових ставок Національного банку України у розмірі 12,5, 14, 19,5 та 30 відсотків в загальній сумі 3 015 416,25 грн.
Надаючи правову оцінку належності обраного Позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В силу частини п'ятої цієї ж статті кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
З огляду на гарантоване Основним Законом право особи захищати свої права будь-яким, не забороненим законодавством способом, з урахуванням наявності у чинному законодавстві механізму стягнення коштів з державного бюджету на підставі судового рішення та вимог статті 13 Конвенції щодо ефективності правового захисту, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, задовольнивши позовні вимоги та стягнувши з Державного бюджету України 3 015 416,00 грн. пені, нарахованої за період з 19.07.2014 року по 06.05.2015 року на суму бюджетної заборгованості.
Твердження Відповідача щодо безпідставного стягнення з останнього судом першої інстанції судових витрат є необґрунтованим, з огляду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 року задоволено клопотання УДКС у Корюківському районі та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Приписи ч. 2 ст. 88 КАС України визначають, що витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Відповідача суми відстроченого до ухвалення рішення судового збору у розмірі 4 823,28 грн.
Керуючись ст.ст. 88, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Корюківському районі Чернігівської області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Слов'янські шпалери - КФТП» до Управління Державної казначейської служби України у Корюківському районі Чернігівської області, третя особа - Корюківська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення пені - без змін.
Стягнути з Управління Державної казначейської служби України у Корюківському районі Чернігівської області (15300, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. К-Маркса, 10/1, код ЄДРПОУ 37750065) суму відстроченого до ухвалення рішення у справі судового збору у розмірі 4 823 (чотири тисячі вісімсот двадцять три) гривні 28 копійок на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду (Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; Банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019; Рахунок отримувача: 31211206781007; Код класифікації доходів бюджету: 22030101).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Шурко О.І.
Кузьменко В. В.