Справа: № 753/8463/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Леонтюк Л.К. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
11 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У квітні 2016 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, Управління) про визнання неправомірними дій Відповідача щодо припинення виплати пенсії за віком та зобов'язання Управління поновити виплату пенсії з 01.05.2015 року.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29.06.2016 року позовні вимоги за період з 01.05.2015 року по 11.03.2016 року включно залишено без розгляду з підстав пропуску Позивачем встановленого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому звертає увагу на порушення норм процесуального права. Вказує, що припинення виплати пенсії за віком у 2015 році було врегульовано Законом України від 02.03.2015 року №23-VIII, а в 2016 році - Законом України від 24.12.2015 року №911-VIII, відтак, на переконання Апелянта, поновлення порушеного права підлягало з моменту набрання чинності Законом України від 24.12.2015 року №911-VIII, тобто з 01.01.2016 року.
Крім того, у доповненні до апеляційної скарги, поданого до суду 06.10.2016 року, Позивач вказав на неврахуванням судом першої інстанції приписів ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачає відсутність строку давності з нарахування та виплати пенсій, не одержаної своєчасно з вини органу Пенсійного фонду.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач просив визнати протиправною визнати неправомірним припинення виплати пенсії та зобов'язання Відповідача поновити виплату пенсії з 01.05.2015 року.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 04.02.2015 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. ст. 49, 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 47 вказаного Закону пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
За таких обставин, Позивач повинен був дізнатися про припинення виплати йому пенсії не пізніше 26 числа місяця, за який виплачується пенсія, тобто одразу після неотримання відповідних виплат.
Отже, про виплату пенсії у менших розмірах, ніж передбачено Законом Позивач повинен був дізнатися 26.05.2015 року.
З урахуванням наведеного судова колегія критично оцінює твердження Апелянта про те, що судом першої інстанції не були враховані підстави припинення виплати пенсій, оскільки в даному випадку визначальним є встановлення моменту, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду лише 29.04.2016 року, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій та зобов'язання поновити виплату пенсії підлягають залишенню без розгляду за період з 01.05.2015 року по 28.10.2015 року включно.
Поряд з іншим, суд першої інстанції не врахував, що, оскільки, як було встановлено раніше, пенсія є щомісячним періодичним платежем, шестимісячний строк розгляду позовних вимог повинен обраховуватися не з моменту звернення Позивача до Управління із заявою про поновлення виплати пенсії (11.03.2016 року), а з дня звернення до суду, тобто з 29.04.2016 року. У зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку, що залишення без розгляду позовних вимог за період з 29.10.2015 року по 11.03.2016 року включно не відповідає вимогам процесуального закону щодо гарантованого особі права шестимісячного строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість вимог Апелянта в частині необхідності скасування оскаржуваної ухвали у повному обсязі та вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині.
Посилання Позивача на ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як на підставу для неможливості застосування до спірних правовідносин положень ст. ст. 99-100 КАС України, судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Таке ж правило закріплене приписами ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зі змісту яких вбачається, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Вказані норми закону стосуються виключно вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини органів Пенсійного фонду України. Зазначена позиція підтримується Верховним Судом України у постанові від 10.12.2013 року у справі №21-329а13, висновок якого щодо застосування норм права в силу приписів абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Таким чином, оскільки предметом спору є визнання протиправними дій та зобов'язання Відповідача вчинити дії щодо поновлення виплати пенсії, положення ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до спірних правовідносин застосовано бути не може.
Згідно п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін; скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо періоду, за який позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині, направивши в якій справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 99, 155, 160, 167, 195, 197, 199, 200, 204, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року - скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 29 жовтня 2015 року по 11 березня 2016 року включно, направивши справу у вказаній частині до Дарницького районного суду м. Києва для продовження розгляду.
У решті ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.