ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
29 липня 2011 р. № 2а-4732/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
за участю секретаря - Денькович Л.І.
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2011р. №0000231721, №0000221721, №0000211721, -
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулась у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова (далі-ДПІ), просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.04.2011р. №0000231721, №0000221721, №0000211721. Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 23.02.2011р. податковий орган безпідставно донараховано податок на додану вартість на суму 3 606,23 грн., податок з доходів фізичних осіб в сумі 1 711,40 грн. та збір за забруднення в розмірі 960,48 грн. Зазначає, що висновки ДПІ не грунтуються на первинних документах та фактичних обставинах.
В судовому засіданні позивачка та її представник пояснили, що донараховане зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб було сплачено у встановлені терміни до моменту проведення перевірки; у своїй діяльності позивач використовувала палітру «Понтон», нормативи при списанні фарб щодо якої ще не розроблені, ТУ які застосовуються до палітри «СМУК», та які були застосовані ДПІ при розрахунку зобовязань, не можуть застосовуватись до палітри «Понтон»; оскільки діяльність пов'язана з викидами, а не зі скидами забруднюючих речовин, а відтак донарахування в цій частині безпідставне; до моменту анулювання свідоцтва платника ПДВ позивачкою здійснено списання продукції яка була не придатною для подальшого використання, а відтак підстав здійснити умовний продаж не було. Просили позов задовольнити.
Представник ДПІ в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що податковим органом за наслідком проведеної перевірки правомірно встановлено порушення позивачкою вимог п. 9.8 ст.9 Закону України ?Про податок на додану вартість? від 03.04.1997р. №168 з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168), ст.13 та ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України ?Про прибутковий податок з громадян? від 26.12.1992р. №13-92 (далі-Декрет), п.4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природнього середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. №303 з наступними змінами та доповненнями, п.5.4 ст.4, п.2.1 ст.2, п.6.1 ст.6, ст.7 “Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природнього середовища” №162/379 від 19.07.1999р. з наступними змінами та доповненнями (далі-Інструкції), ст.44 Закону України “Про охорону навколишнього природнього середовища” №1264 від 25.06.1991р. з наступними змінами та доповненнями, за наслідком чого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрована 04.03.2008р. виконавчим комітетом Львівської міської ради та взята на податковій облік в органах державної податкової служби з 05.03.2008р. Основним видом діяльності позивачки в обревізований період була поліграфічна діяльність.
Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова на підставі направлення проведено позапланову виїзну перевірку підприємницької діяльності позивачки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 23.02.2011р. за результатами якої складено Акт від 10.03.2011р. №260/17-2/НОМЕР_1 у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення вимог: п. 9.8 ст.9 Закону №168 за результатом якого донараховано ПДВ на суму 3 606,23грн.; ст.ст.13,14 Декрету за результатом якого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 1 711,40грн.; п.4 Постанови №303, п.5.4 ст.4, п.2.1 ст.2, п.6.1 ст.6, ст.7 Інструкції, ст.44 Закону України “Про охорону навколишнього природнього середовища” №1264 від 25.06.1991р. з наступними змінами та доповненнями в результаті чого донараховано збір за забруднення в розмірі 960,48 грн.
На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000231721 від 07.04.2011р. яким визначено податкове зобов'язання за платежем надходження від сплати збору за забруднення навколишнього природнього середовища фізичними особами на суму 1 200,60грн., з яких основний платіж - 960,48 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 240,12грн.; №0000221721 від 07.04.2011р. яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 4 507,79грн., з яких основний платіж - 3 606,23 грн. та штрафні (фінансові) санкції -901,56 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000211721 від 07.04.2011р., яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 1 711,40 грн., з яких основний платіж - 1 711,40грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Щодо підстав прийняття податкового повідомлення-рішення №0000231721 від 07.04.2011р. суд зазначає наступне.
Як вбачається з акта перевірки, позивачка зареєстрована як платник збору за забруднення навколишнього середовища, проте нарахування та сплату проводила з заниженням нормативів збору. В акті перевірки ДПІ посилається на порушення вимог п.5.4 ст.5 Інструкції, якими визначено обчислення збору в установленому порядку у десятикратному розмірі у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів. Оскільки за даними платника за І кв. 2009р. сума збору в поданому до ДПІ розрахунку зазначена в розмірі 66,98грн., а за даними перевірки 669,80грн. то відхилення становлять 602,82грн.; за І кв. 2010р. за даними платника 39,74грн. за даними перевірки -397,40грн., відхилення -357,66грн. Проте з таким донарахуванням суд не погоджується виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка отримала Дозвіл №4622788801-3 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами 08.11.2008р.
Як пояснила в судовому засіданні позивачка, в своїй діяльності використовувала стаціонерні джерела, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а не скиди забруднюючих речовин. Подаючи податковий розрахунок до ДПІ збору за забруднення навколишнього природнього середовища, заповнювала розділ Розрахунку, щодо нарахування збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення.
З досліджених в судовому засіданні Податкових розрахунків збору за забруднення, договору тимчасового користування поліграфічним обладнянням від 15.10.2009р., акта передання-приймання до договору оренди обладнання від 10.03.2010р., Дозволу на викиди та врахувавши пояснення позивачки, суд приходить до переконання про необгрунтованість та безпідставність застосування до позивачки вимог п.5.4 Інструкції, згідно якої останній донараховано збір за забруднення в розмірі 960,48 грн., а відтак податкове повідомлення-рішення №0000231721 від 07.04.2011р. з врахуванням застосованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 240,12грн. підлягає до скасування.
Щодо підстав прийняття податкового повідомлення-рішення №0000211721 від 07.04.2011р. суд зазначає наступне.
В акті перевірки зазначено, що позивачка в декларації за 2010р. від 29.12.2010р. №93819 визначила податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 1 711,40грн. граничний термін сплати якого 04.03.2011р. Окрім того зазначено, що 29.10.2010р. фактично сплачено 820,00 грн. Проте з посиланням на вимоги ст.ст.13,14 Декрету ДПІ в акті перевірки донараховує податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 1 711,40грн., з чим суд не погоджується.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи: квитанціями від 19.10.2010р. на суму 900,00грн. призначення платежу “податок з приб. Фіз. Осіб” та від 29.10.2010р. на суму 820,00грн. призначення платежу “податок з приб. Фіз. Осіб”, виданими установою банку, що позивач в строки визначені законодавством провела оплату визначеною нею у декларації податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності. Відповідачем не подано суду жодних доказів в спростування такої оплати, а відтак податкове повідомлення-рішення №0000211721 від 07.04.2011р. підлягає до скасування.
Щодо підстав прийняття податкового повідомлення-рішення №0000221721 від 07.04.2011р. суд зазначає наступне.
В акті перевірки зазначено, що позивачкою надавались поліграфічні послуги та послуги літографії для ТзОВ “Імпрес Україна”, ЗАТ “Коростенський завод “Янтар” з використанням давальницької сировини. Надаючи вищезазначені послуги позивачка при списанні витратних матеріалів для технологічного процесу керувалась нормативними документами: при списанні фарб -Норми розходів в офсетному цеху: краски печатні ТУ-29-02-308-70, ТУ-29-02-289-69 (далі-Норми ТУ). Норми розходів матеріалів на поліграфічних підприємствах; при використанні лакофарбових матеріалів ТзОВ “Елексхім” офіціного представника ОАО “Котласский хімічний завод” норми затверджені виробником. На підставі вищевикладеного перевіркою встановлено завищення фактичних обсягів використання фарб та лакофарбової продукції, списання продукції через непридатність, у зв'язку з чим позивачкою у грудні 2010 року в порушення п.9.8 ст.9 Закону №168 не визнано умовного продажу товарних залишків стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах на загальну суму 21 637,40грн. в закупівельних цінах, що призвело до заниження зобов'язань по ПДВ в декларації за грудень на 3 606,23грн.
Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону №168 при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.
Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.
Як встановлено в судовому засіданні свідоцтво платника ПДВ підприємця ОСОБА_1 від 23.07.2009р. №100237027 анульоване 27.12.2010р.
В судовому засіданні позивач та його представник зазначили, що посилання ДПІ на ту обставину, що позивачка у своїй діяльності керувалася Норми ТУ як нормативами списання фарб не грунтується на фактичних обставинах, оскільки зазначені норми не охоплюють весь спектр фарб, які позивачка використовувала у своїй діяльності. Зазначені нормативи застосовуються до палітри, які в поліграфії зазначені як “СМУК”. Разом з тим позивачка використовувала у своїй діяльності не лише зазначену палітру, а й палітру під назвою “Понтон”, для фарб зазначеної палітри не існує розроблених технічних умов використання та нормативів списання. Також пояснили, що на момент анулювання свідоцтва платника ПДВ залишків товарно-матеральних цінностей на складах не було. Щодо технологічного процесу нанесення лако-фарбового покриття зазначила, що такий має певну специфіку: після нанесення лакового покриття лак зливається в ємкості для лаку, який не придатний для використання повторно, система подачі лаку промивається розчинником; під час нанесення друкарської фарба така підлягає в фарбовій системі машини розкату, під час чого руйнуюється структура фарби, при закінчені друку певної партії жерсті залишки фарби змиваються змивкою, а відтак ця фарба повторно не використовується.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи: податкових декларацій з ПДВ, договору №588-юр від 20.10.2009р. купівлі банки металевої для хімічних продуктів та специфікації до Договору, акту про списання жерстибанки 3,0 л в кількості 504 шт., податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, видаткових накладних про купівлю у ТзОВ “Юніфлекс”, ПП “Сокіл і К”, ТзОВ “Міхаель Хубер Україна”, ТзОВ “Торгово-промислова компанія “Аякс” фарби, лаку, акта інвентаризації залишків матеріальних цінностей по складу фарби станом на 12.04.2010р. та пояснень позивачки щодо технологічного процесу суд приходить до переконання, що відсутність в обліку позивачки на момент анулювання її реєстрації як платника ПДВ запасів та основних фондів позбавляло її можливості визначати умовний продаж.
Згідно з ст.6 Наказу ДПА України "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" від 22.12.2010, №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
ДПІ не представлено жодних доказів на підтвердження наявності товарних залишків у підприємця ОСОБА_1 на суму 21 637,40грн., а відтак, суд приходить до переконання, що позивачкою не порушено вимоги п.9.8 ст.9 Закону №168, а тому таке донарахування є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення №0000221721 від 07.04.2011р. з врахуванням застосованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 901,56 грн. підлягає до скасування.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень, а тому виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи, доведені у судовому засіданні та підлягають до задоволення повністю.
Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи підприємця ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2011р. №0000231721, від 07.04.2011р. №0000221721, від 07.04.2011р. №0000211721.
Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи підприємця ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст Постанови виготовлений 03.08.2011 року.
Суддя Шинкар Т.І.
З оригіналом згідно
Суддя Шинкар Т.І.