Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" жовтня 2016 р.Справа № 922/3137/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Помпі К.І.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агро-Дарина", м. Харків
до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків
про стягнення коштів у розмірі 35588,18 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1с., довіреність № 48 від 30.09.2016 року;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 03/1712 від 01.08.2016 року;
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Агро-Дарина" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", в якому просить стягнути з відповідача борг за Договором № 2013/ТП-ПР-7875 від 20.12.2012 року у розмірі 22369,15 грн., пеню у розмірі 9196,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 1953,75 грн. та 3% річних у розмірі 690,00 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 вересня 2016 року (суддя Інте Т.В.) вказана позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 03 жовтня 2016 року об 10:20 год.
29 вересня 2016 року від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання за вх. № 32128 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника позивача бути присутнім у призначеному судовому засіданні.
30 вересня 2016 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позов за вх. № 32231.
Надані документи долучені судом до матеріалів справи.
У зв'язку з відставкою судді Інте Т.В. та на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Харківської області від 30.09.2016 року проведено повторний автоматичний розподіл справи .
Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу справи між суддями 30.09.2016 року справу № 922/3137/16 передано для розгляду судді Сусловій В.В.
В призначеному судовому засіданні 03.10.2016 року присутній представник позивача просить подане клопотання щодо відкладення розгляду справи не розглядати. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача визнає позов частково. Існування боргу не спростовує, проте заперечує в частині стягнення пені.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
20 грудня 2012 року між ПАТ "Харківміськгаз" ( далі - Відповідачем, Постачальником) та Товариством з обмженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Агро-Дарина" (далі - Позивачем, Споживачем) було укладено Договір № 2013/ТП-ПР-7875 на постачання природного газу за регульованим тарифом, відповідно до умов якого Постачальник взяв на себе зобов'язання здійснювати Споживачу постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач взяв на себе зобов'язання оплачувати Постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.
17 грудня 2014 року між сторонами була підписана Додаткова угода до Договору № 2013/ТП/ПР-7875, якою були обумовлені об'єми постачання природного газу на весь 2015 рік помісячно та поквартально. Загалом запланований об'єм постачання склав 19,3 тис. куб.м.
Проте, не зважаючи на відсутність порушень з боку споживача, постачальник з 01.07.2015 року припинив постачання газу.
На момент припинення постачання газу переплата ТОВ СП "Агро-Дарина" складала 22369,15 грн. В підтвердження існування переплати позивачем надано ОСОБА_2 звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 року по 22.04.2015 року, виписки банку про перерахування коштів та ОСОБА_2 приймання-передачі природного газу.
Відповідно до п. 4.6.5. Договору, у разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.
Враховуючи вищезазначений пункт Договору, 27 серпня 2015 року позивачем (Споживачем) на адресу відповідача (постачальника) був направлений лист за вих. № 26 від 18.08.2015 року з проханням повернути суму переплати по Договору №2013/ТП-ПР-7875 від 20.12.2012 року у розмірі 22369,15 грн., яка виникла з закінченням опалювального сезону.
Відповіді від відповідача надано не було.
14 січня 2016 року на адресу відповідача був направлений лист-вимога вих. №1 про повернення переплати у розмірі 22369,15 грн. На вказаний лист відповіді позивачем також отримано не було.
15 лютого 2016 року позивачем на адресу відповідача була направлена Претензія з вимогою здійснити розрахунок за боргом на загальну суму 22369,15 грн. до 26.02.2016 року. Проте жодної відповіді відповідач не надав та кошти не повернув.
На підставі вказаного позивач змушений був звернутись до господарського суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову кваліфікацію вимогам позивача суд виходить з наступного.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було вище зазначено, пунктом 4.6.5. Договору сторони передбачили, що у разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.
Матеріалами справи, а саме ОСОБА_2 звірки взаєморозрахунків, виписками банку та ОСОБА_2 приймання - передачі природного газу, підтверджено переплату за Договором №2013/ТП-ПР-7875 від 20.12.2012 року у розмірі 22369,15 грн.
Доказів повернення коштів позивачу на його вимогу відповідачем не надано.
Окрім того, в судовому засіданні відповідачем визнано існування боргу у розмірі 22369,15 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 22369,15 грн.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних у розмірі 690,00 грн. за період з 08.09.2015 року по 16.09.2016 року та інфляційних втрат у розмірі 1953,75 грн. за період вересень 2015 року - липень 2016 року, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи, період нарахування та розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначений вірно, згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 690,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 1953,75 грн.
Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 9196,62грн. пені, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для стягнення пені у розмірі 9196,62 грн. позивач вказує на п. 6.4.2. Договору № 2013/ТП-ПР-7875, в якому сторонами передбачено, що у разі порушення Постачальником строків оплати, передбачених підпунктом 6.4.1. цього пункту, з Постачальника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла і період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прпострочення.
Відповідно до п. 6.4.1. Договору відповідальність постачальника наступає у разі невиконання своїх зобов'язань щодо обсягів постачання газу, тоді Постачальник зобов'язаний сплатити споживачу суму у розмірі недопоставленого газу протягом 10 днів.
Предметом стягнення у даній справі є переплата (основний борг), яку позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача та просить повернути, а отже, суд вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 9196,62 грн. та відмовляє у її задоволенні.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232, 233 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 12, 33, 43, 44-49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, код ЄДРПОУ 03359522, п/р 260313032986 у ПАТ "Ощадбанк", МФО 351823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агро-Дарина" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 111, код ЄДРПОУ 25611489, п/р 26008538869800 у ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005) - суму боргу за Договором № 2013/ТП-ПР-7875 від 20.12.2012 року у розмірі 22369,15 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 1953,75 грн., суму 3% річних у розмірі 690,00 грн. та суму судового збору у розмірі 1007,55 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені у розмірі 9196,62 грн. - відмовити.
Повне рішення складено 10.10.2016 р.
Суддя ОСОБА_3
справа № 922/3137/16