28 вересня 2016 року Апеляційний суд м. Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.
суддів Поливач Л.Д.
ОСОБА_1
при секретарі Литвиненку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року, -
У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Позивач, зокрема, посилається на ті обставини, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову, оскільки він є власником автомобіля та може ставити вимоги щодо стягнення грошових коштів в рахунок завданої майнової шкоди як власнику транспортного засобу. Зазначає, що договір купівлі-продажу транспортного засобу від 3 лютого 2011 року не підлягав обов'язковій державній реєстрації, оскільки договірні відносини виникли у 2011 року. Також зазначає, що районний суд сплутав поняття «державної реєстрації автомобіля» та «державної реєстрації правочину щодо відчуження автомобіля».
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її задоволення, виходячи з таких підстав.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 3 лютого 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу (а. с. 17).
Відповідно до предмету договору, продавець продає належний йому транспортний
Справа № 755/19754/15-ц
№ апеляційного провадження 22-ц/796/10485/2016
Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_4
Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_5
засіб: автомобіль марки «Opel» модель «Astra», 2003 року випуску, колір - синій, тип ТЗ -легковий, тип кузова Хечбек, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1 11 листопада 2003 року, об'єм двигуна 1,2, шасі (кузов, рама, коляска) № WОLОТGF4835253296, ідентифікатор WОLОТGF4835253296, свідоцтво про реєстрацію ТЗ КІВ № 011275, видане м. Київ МРЕВ-8 УДАІ ГУ МВС України 11 листопада 2003 року.
За умовами п. 3.1 та п. 3.2 договору, сторони домовились про те, що вартість транспортного засобу становить 63533,60 грн., грошовий еквівалент якої за курсом НБУ становить 8000,00 доларів США. Оплата вартості транспортного засобу відбувається у момент підписання даного договору шляхом фактичної передачі суми вартості транспортного засобу покупцем продавцеві.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 1 квітня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2014 року, встановлено, що отримавши в межах виконавчого провадження інформацію від державних органів про те, що за ОСОБА_3 зареєстрований на праві власності автомобіль, державний виконавець в межах наданих йому чинним законодавством України повноважень заарештував, описав та вилучив спірний автомобіль для подальшої реалізації при примусовому виконанні рішення суду (а. с. 55-59, 60-63).
Так, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 7 липня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_6 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 58102,30 грн. (а. с. 22).
Відповідно до акту опису й арешту майна від 21 лютого 2013 року державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві при здійсненні примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва проведений опис та накладений арешт на спірний автомобіль (а. с. 8-11).
Як вбачається з протоколу № 2-К-108-ДП-з проведення аукціону з продажу майна, що належить боржнику ОСОБА_3 від 19 листопада 2013 року вбачається, що автомобіль марки «Opel Astra», 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, продано за 22000,00 грн. (а. с. 50).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку про те, що позивач не набув права власності на автомобіль «Opel Astra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки сторонами договору купівлі-продажу транспортного засобу від 3 лютого 2011 року було порушено норми законодавства щодо здійснення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів. Оскільки за вказаним договором до ОСОБА_2 не перейшло право власності на автомобіль, то відсутні підстави для стягнення грошових коштів.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом з тим, ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно положень ч. 1 ст. 655 ЦК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, вірно встановлено судом першої інстанції та підтвердилося під час апеляційного розгляду справи, відповідач дійсно продав (передав) позивачу автомобіль за грошову суму, проте останній не зареєстрував (перереєстрував) в органах Державтоінспекції МВС України транспортний засіб протягом десяти діб після придбання (одержання). Як наслідок, до реєстраційних документів не були внесені зміни про нового власника автомобіля ОСОБА_2 В подальшому вказаний автомобіль був відчужений третій особі при здійсненні примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва 1 квітня 2014 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_3
Наведене свідчить про те, що позивач ОСОБА_2 набув право власності на автомобіль згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 3 лютого 2011 року, оплативши його вартість 63533,60 грн., грошовий еквівалент якої за курсом НБУ становить 8000,00 доларів США.
На викладені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого його висновки в цій частині є необґрунтованими.
У зв'язку з викладеним апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в частині стягнення коштів в розмірі 180874,40 грн., грошовий еквівалент за курсом НБУ становить 8000,00 доларів США.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Станом на 22 жовтня 2015 року офіційний курс долара США складає 22,6093 грн.
Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. у зв'язку з недоведеністю.
На підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вирішує питання про судові витрати, вважаючи стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1808,74 грн.
Таким чином, рішення суду назвати законним та обґрунтованим не можна, а тому воно підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України з ухваленням нового про задоволення позовних вимог частково.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 180874,40 грн.
В решті вимог позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1808,74 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.М. Вербова
Судді: Л.Д. Поливач
ОСОБА_1