03 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого - суддіОСОБА_1
СуддівОСОБА_2, ОСОБА_3
при секретаріОСОБА_4
за участю: ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2016 року
у справі за позовом ОСОБА_5 до Середньої школи №147 Деснянського району м. Києва в особі директора ОСОБА_6, треті особи: Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва, Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва про зарахування сум заробітної плати до даних персоніфікованого обліку та зобов'язання сплатити податки, відшкодування моральної шкоди ,
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 131-136/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема, не враховано норми ст.16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка гарантує право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку. Суд першої інстанції помилково стверджує, що виявлені у звітах розбіжності жодним чином не вплинули на розмір пенсії. Крім того, порушено норми ст.179,185 ЦПК України та неналежним чином досліджено письмові докази, а також рішення суду ґрунтується на поясненнях відповідача, які нічим не обґрунтовані. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, покласти на відповідача судові витрати в сумі 4 019,83 грн.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін на підставі наступного.
№ справи 754/5785/16-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/11518/2016
Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_7
Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_1
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до п. 3 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України № 82-2 від 22.12.2014 року, Управління здійснює лише призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці та підготовку документів для їх виплати. Згідно із ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами пенсійного фонду відповідно до вимог цього Законуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. У 2001 році позивачці була нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 170, 00 грн. Так як відповідно до ст. 5 Декрету КМУ від 26.12.1992 року № 13-92 та листа ДПІ від 04.02.2002 року вказана сума не обліковувалася податками, то вона не увійшла до звіту, поданого відповідачем до пенсійного фонду. Розбіжність у звітах за 2005 рік у сумі 49, 85 грн. виникла у зв'язку з тим, що у 2005 році позивачці були нараховані та виплачені кошти за перебування на лікарняному у 2004 року, дані кошти увійшли до звіту 1-ДФ, поданого до податкової інспекції, але до звіту Пенсійного фонду не увійшли, так як це була виплата за 2004 рік. Крім того, за 4 квартал 2005 року податковою інспекцією було задвоєно суму, хоча відповідачем було подано податковий розрахунок до податкової інспекції з правильною сумою. За 2008 рік сума 2279, 20 грн. була помилково занесена до Звіту пенсійного фонду, внаслідок зайво відображеної заробітної плати у вересні 2008 року. Крім того, оскільки не встановлено жодних порушень прав позивача з боку відповідача суд прийшов обґрунтованого висновку про безпідставність задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 працювала вчителем англійської мови у середній школі № 147 Деснянського району м. Києва.
29.08.2008 року вона була звільнена з посади вчителя за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується наказом № 103-к (а.с.9).
Позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва та отримує пенсію.
06.02.2013 року позивачка отримала в Управлінні Пенсійного фонду довідку про індивідуальні відомості про застраховану особу з сумами відрахувань з заробітної плати у пенсійний фонд, відповідно до якої їй була нарахована за вересень 2008 року заробітна плата у сумі 2279, 20 грн., але податки до пенсійного фонду з цієї суми сплачені не були (а.с.10).
У червні 2013 року позивачка отримала Довідки, видані директором та бухгалтером школи, про заробітну плату для обчислення пенсії з 2000 по 2008 роки (а.с.11-12). Згідно вказаної довідки нарахування грошових коштів за вересень 2008 року підтверджено.
Відповідно до Довідки середньої школи, виданої у 2009 році, за період з вересня 2008 року по березень 2009 року заробітна плата позивачці не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.13).
Після отримання довідки з податкової інспекції позивачка виявила розбіжності в сумах заробітної плати між податковою інспекцією та пенсійним фондом за 2001, 2005 та 2008 роки.
Доводи апеляційної скарги, стосовно не вирішення судом першої інстанції питання про застосування фінансових стягнень або притягнення до відповідальності посадових осіб винних у порушенні законодавства про сплату страхових внесків колегія не приймає до уваги, оскільки вказана вимога не являється предметом даного позову.
Посилання щодо ігнорування судом першої інстанції виявлених у звітах розбіжностей безпідставні, з огляду на те, що на момент нарахування пенсії звіти були виправлені та є вірними.
У жовтні 2013 року Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва було проведено перевірку співставлення достовірності відомостей про застрахованих осіб системи персоніфікованого обліку з первинними документами та правильності наданої інформації за період 2008 року школи № 147, що підтверджується довідкою № 82 від 04.10.2013р. (а.с.24-25). Відповідно до даної Довідки було виявлено, що при співставленні сум заробітної плати на застраховану особу ОСОБА_5 в індивідуальних відомостях з типом форми "призначення пенсії" і "початкова" за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року виявлена розбіжність у загальній сумі 1147, 08 грн., що виникла за рахунок коригування сум заробітної плати та замін. При співставленні сум заробітної плати на застраховану особу ОСОБА_5 в індивідуальних відомостях з типом форми "початкова" з даними особового рахунку виявлена розбіжність за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року у загальній сумі 2279, 20 грн., що виникла за рахунок зайво відображеної заробітної плати у вересні 2008 року.
29 серпня 2008 року позивач була звільнена, а тому податки до Пенсійного фонду за вересень 2008 року не можуть бути перераховані, оскільки заробітна плата не нараховувалася.
Доводи щодо недонарахування 2 місяців стажу і невідображення суми заробітної плати за липень 2000р. та липень 2001р. колегія вважає необґрунтованими, адже у липні у вчителів відпустка, заробітна плата і відпустка були нараховані і виплачені у червні, тому вони в персоніфікованому обліку були показані однією сумою.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідно до ст.60 ЦПК України пояснення представника відповідача не підтверджені належними доказами, спростовуються наявними в матеріалах справи довідками з державної податкової інспекції Деснянського району м. Києва, Пенсійного фонду та звітами з відбитками печаток про здання звітності.
Оскільки відповідач не здійснював ОСОБА_5 жодних неправомірних дій, шкоди не завдавав, причинного зв'язку між хворобою позивача та діями або бездіяльністю відповідача не встановлено, доводи апеляційної скарги щодо відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України безпідставні та необґрунтовані.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2016 року - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: