Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/1949/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач Мурашко С. І.
Іменем України
06.10.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Мурашка С.І.
суддів - Франко В.А., Чельник О.І.
за участі секретаря - Постоєнко А.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_3, до Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, Новгородківської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) та зобов'язання виділити земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2016 року і
У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Новгородківської районної державної адміністрації та просила включити її до списку пайщиків КСП ''Колос'', включивши до додатку до державного акту про право колективної власності на землю.
Змінивши позовні вимоги ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_2, просив визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) із земель КСП "Колос" на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району; зобов'язати Новгородківську районну державну адміністрацію виділити ОСОБА_2 в натурі земельну ділянку у розмірі середньої частки (пай) по КСП "Колос" Верблюзької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу на території Верблюзької сільської ради (а.с.30-32).
Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_2, просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній обставини, представники Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, Новгородківської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явилися надали письмові заяви про розгляд справи без їхньої участі.
Враховуючи положення ч.2 ст.305 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, колегія суддів вирішила розглядати справу у відсутності представників Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області та Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської області.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в ксерокопії дублікату трудової книжки зазначено, що ОСОБА_2 11.06.1990 року прийнята в члени колгоспу ім. Орджонікідзе на роботу телятницею. 20.12.1992 року колгосп "Орджонікідзе" перейменовано на КСП "Колос".
01.01.1993 року переведена на роботу дояркою, а 20.02.1998 року звільнена з роботи за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) (а. с. 7, 34-35).
В ксерокопії довідки від 10.06.2008 року вказано, що МПП "Надія" дійсно являється правонаступником КСП "Колос" згідно ліквідації КСП, протокол № 3, від 29 квітня 2000 року, і колгоспу ім. Орджонікідзе, згідно перейменування на КСП, протокол № 1, від 20 грудня 1992 року (а. с. 35).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала належних доказів свого прийняття в члени колгоспу ім. Орджонікідзе в червні 1990 року. Ксерокопія дублікату трудової книжки ОСОБА_2 з датою заповнення трудової книжки - 10 червня 2008 року, тобто через 18 років після прийняття в члени колгоспу, а також того, що всі записи в трудовій книжці - робота в колгоспі та в КСП, завірені печаткою МПП "Надія", не є таким доказом.
Будь-яких доказів ліквідації МПП "Надія" сторони суду не надали.
Не надано суду будь-яких доказів того, що КСП "Колос" знаходилось на території Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області і відповідно того, що вказана сільрада приймала рішення № 9 від 12.01.1995 року.
В заяві про зміну позовних вимог не вказано якими саме діями чи бездіяльністю відповідач - Верблюзька сільська рада порушила права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Новгородківська РДА через відсутність повноважень визначених ч.3 ст.122 ЗК України не може виділити позивачці земельну ділянку в натурі.
Крім того, суд дійшов висновку, що в будь-якому випадку позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду.
Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможна з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявних обставин (фактів), яким обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи (пропущення строку позовної давності тощо); правовідносин, зумовлених встановленими фактами.
Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.
Так, зі змісту рішення суду вбачається, що суд відмовив в задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем свого права на земельну частку (пай), а також з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
При цьому, суд першої інстанції залишив поза увагою, що застосування позовної давності є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову і для застосування позовної давності суду необхідно було встановити, що позивач мала право на земельну частку (пай).
У відповідності з п.2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Зі змісту наведеного вбачається, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Відповідно до ст.ст. 1,2,3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, особи, які отримали сертифікат на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду Підставами для виділення земельних ділянок у натурі(на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, прийняте за їх заявою про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що право на одержання земельної частки (паю) у членів КСП виникає з моменту передачі членам КСП державного акту на право колективної власності на землю.
Матеріалами справи підтверджується, що Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Колос» отримало 24 жовтня 1995 року, на підставі рішення Верблюзької сільської ради від 12 січня 1995 року №9.
Згідно запису дублікату трудової книжки виданої ОСОБА_2, 11.06.1990 року на підставі протоколу №7 від 11.06.1990 року вона прийнята в члени колгоспу ім.Орджонікідзе, який відповідно до протоколу №1 від 20.12.1992 року перейменовано на КСП «Колос» (а.с.7).
Перебування ОСОБА_2 в членах КСП «Колос» також підтверджується виданою Новгородківською РДА архівною довідкою №78 від 21.09.2016 року.
Оскільки Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Колос» отримало 24 жовтня 1995 року, а згідно запису в дублікаті трудової книжки ОСОБА_2 звільнена з роботи 20.02.1998 року, тобто на час отримання державного акту була членом КСП «Колос», а тому мала право на отримання земельної частки (пай).
В порушення вимог ч.4 ст.10 ЦПК України суд першої не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставинам справи, а тому дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2 не мала права на земельну частку (пай).
Відповідно до п.6 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України 2004 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.
На пред'явлення позову про витребування належного громадянину майна , інших вимог про захист приватної власності поширюється встановлений ст.50 Закону України «Про власність» і ст.71 ЦК УРСР (діючих на час виникнення спірних правовідносин) трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом.
Оскільки право на позов у позивача виникло ще в 1995 році, то трирічний строк позовної давності минув ще до набрання чинності ЦК України 2004 року.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін (ст.75 ЦК УРСР).
До суду з позовом позивач звернулася у лютому 2016 року (а.с.2-3), будь-яких належних доказів чинення їй перешкод для звернення з позовом до суду з 1995 року не надала, тому в позові необхідно відмовити за закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову.
Оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, відповідно до п.п.1,3,4 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.
Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_3, до Верблюзької сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, Новгородківської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) та зобов'язання виділити земельну ділянку в натурі, відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий С.І.Мурашко
Судді В.А.Франко
ОСОБА_4