Номер провадження: 11-кп/785/107/16
Номер справи місцевого суду: 523/13875/13-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.08.2016 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
за участю захисника ОСОБА_7
виправданого ОСОБА_8
виправданого ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
виправданого ОСОБА_11
захисника ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі апеляційну скаргу прокурора прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_13 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 11.06.2015р., яким
ОСОБА_14 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар'ївки
Ширяївського району Одеської обл., громадянина
України, з вищою освітою, перебуваючого в цвіль-
ному шлюбі, маючого на утриманні двох малоліт-
ніх дітей, 2003р. та 2007р. народження, не працюю-
чого, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.27, ч.2 ст. 366 КК України та виправдано його в зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
ОСОБА_15 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт.Кривого
Озера, Миколаївської області, громадянина
України, з середньою освітою, неодруженого
не працюючого, проживаючого:
АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.5 ст.27, ч.2 ст. 366 КК України та виправдано його в зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
ОСОБА_16 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця смт. Саврань Одесь-
кої обл., громадянина України, з вищою освітою, одруже-
ного, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, 2007р.
та 2010р. народження, не працюючого, проживаючого:
АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
- визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.27, ч.2 ст. 366 КК України та виправдано його в зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
Зазначеним вироком суду визнані невинуватими та виправдані за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення: ОСОБА_8 - кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.27 ч.3, 366 ч.2 КК України; ОСОБА_11 - кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.27 ч.5, 366 ч.2 КК України; ОСОБА_9 - кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.27 ч.2, 366 ч.2 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_13 просить вирок суду скасувати в зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 винними у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та призначити їм покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком на 3 роки, з штрафом у розмірі 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 12750 грн., кожному.
В апеляційній скарзі прокурор в обґрунтування вимог зазначив про те, що висновок суду про недоведеність фактів скоєння ОСОБА_17 ДТП в стані алкогольного сп'яніння спростовується дослідженими в ході судового розгляду доказами, а саме показаннями свідка ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , показаннями ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , легалізованими матеріалами документування протиправної діяльності співробітника ВДАІ Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеської області ОСОБА_17 , постановою апеляційного суду Одеської області від 25.03.2013 року, а також вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 14.05.2013 року, яким ОСОБА_18 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 364 КК України, та відбув покарання.
Не прийняття судом показань свідка ОСОБА_18 , допитаного при судовому розгляді кримінального провадження 27.11.2014 року та 16.12.2014 року, як належного та допустимого доказу, в зв'язку з тим, що свідок ОСОБА_18 не з'явився на виклик в судові засідання 02.02.2015 року та 06.02.2015 року для повторного допиту, та оцінка судом неявки свідка ОСОБА_18 в зазначені судові засідання, як навмисне ухилення останнього від явки в судове засідання, а також посилання суду на відомості, зазначені останнім в адміністративних матеріалах ДТП, є завідомо необ'єктивною позицією суду стосовно свідка ОСОБА_18 .
Долучення до матеріалів кримінального провадження копій протоколу про адміністративне правопорушення, схеми ДТП та постанови апеляційного суду Одеської області від 25.03.2013 року стороною захисту не впливає на доведеність обвинувачення.
Висновки у вироку суду щодо не встановлення належності голосів, записаних на диску,є необґрунтованими, оскільки суперечать дослідженим доказам, а саме протоколу №3 за результатами проведення оперативно-розшукового заходу від 25.12.2012 року, роздруківки запису з розшифровкою.
Також прокурор в апеляційній скарзі посилається на те, що твердження суду про ненадання доказів щодо порушення виправданими нормативних актів, які регулюють їх службову діяльність, не спростовує обвинувачення, оскільки така обставина не є ознакою складу інкримінованого злочину, не підлягає доказуванню при судовому розгляді.
Заслухавши доповідача, прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу, виправданих та захисників, які заперечували проти її задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно обвинувального акту, зміненого 08.04.2015 року, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_11 кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст.27 ч.5, 366 ч.2 КК України; ОСОБА_9 кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст.27 ч.2, 366 ч.2 КК України, а саме 25.05.2012 року, за попередньою змовою, достовірно знаючи про винуватість ОСОБА_17 та невинуватість ОСОБА_18 у скоєній ДТП, з метою складання завідомо неправдивих офіційних документів, ОСОБА_8 організував, ОСОБА_11 сприяв, а ОСОБА_9 склав завідомо неправдиві офіційні документи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВН1 №410639 від 25.05.2012 року, протокол про адміністративне правопорушення серії ВН1 № 443349, постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 303794, шляхом внесення до них завідомо неправдивих відомостей щодо винуватості ОСОБА_18 у дорожньо-транспортній пригоді, яка була скоєна ОСОБА_17 , що спричинило тяжкі наслідки у вигляді дискредитації державного правоохоронного органу, підриву його авторитета і престижу, направлення на розгляд суду сфальсифікованих матеріалів адміністративної справи з подальшим винесенням судом неправомірного рішення від 11.06.2012 року про притягнення ОСОБА_18 до адміністративної відповідальності, при наступних обставинах.
Так, 25.05.2012 року, приблизно о 02 год. 35 хв., інспектор ДПС ВДАІ Малиновського PB ОМУ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_17 керуючи з ознаками алкогольного сп'яніння автомобілем марки «Toyota Land Cruiser 120 Prado», д/ з НОМЕР_1 , який на автомобілі в той момент був відсутній, рухаючись по вул. Ак.Філатова в напрямку пл.Незалежності, на перехресті з вул. Гайдара в м. Одесі, скоїв ДТП, допустивши зіткнення з автомобілем марки «Toyota Auris», д/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_21 , який рухався в зустрічному напрямку, що призвело до пошкоджень транспортних засобів, та залишив місце ДТП в напрямку пл.Незалежності у м.Одесі.
Водій таксі - автомобіля марки «ВАЗ», який перебував під час ДТП на тому ж перехресті, та був очевидцем ДТП, а також інспектори ДПС взводу ДПС з забезпечення супроводження УДАІ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , побачивши пошкоджений автомобіль ОСОБА_21 на місці ДТП, розпочали переслідування автомобіля під керуванням ОСОБА_17 та через 10 хвилин переслідування на вул.Платановій у м. Одесі затримати останнього.
В цей час на місце ДТП на перехресті вул. Гайдара в м. Одесі, по вказівці чергової частини ВДАІ ОМУ ТУ МВС України в Одеській області, прибув екіпаж автопатруля «Маяк-110» у складі інспекторів ДПС взводу №1 роти ДПС ВДАІ ОМУ старшого сержанта міліції ОСОБА_11 та сержанта міліції ОСОБА_9 для оформлення адміністративних матеріалів по факту даної ДТП. При цьому, ОСОБА_11 відбирав пояснення у очевидців ДТП, а ОСОБА_9 в цей час складав схему ДТП.
Через деякий час на місце ДТП повернувся водій таксі, який приймав участь у переслідуванні ОСОБА_17 , та повідомив працівникам ВДАІ ОМУ ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , а також водію автомобіля марки «Toyota Auris» ОСОБА_21 , про те, що в результаті переслідування автомобіль марки «Toyota Land Cruiser 120 Prado» без номерного знаку, яким керував інший учасник ДТП, затримано працівниками взводу супроводження УДАІ ТУ МВС в Одеській області на вул. Платановій у м. Одесі.
Отримавши дану інформацію, ОСОБА_11 за описом впізнав даний автомобіль без номерних знаків як автомобіль, який належить ОСОБА_17 , яким періодично керує раніше знайомий ОСОБА_11 родич ОСОБА_22 - ОСОБА_18 , та який ОСОБА_11 приблизно за 10 хвилин до ДТП під час несення служби у районі особисто бачив біля бару «Тіс», розташованого по вул. І. Рабіна у м. Одесі.
О 02 год. 57 хв. ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_17 та повідомив останньому про обставини ДТП, про факт затримання даного автомобіля працівниками УДАІ на вул. Платановій у м. Одесі, а також про водія таксі, який був очевидцем даної ДТП та переслідував ОСОБА_17 з місця скоєння ДТП і до місця затримання автомобіля. Крім того, в телефонній розмові ОСОБА_11 узгодив з ОСОБА_17 свої наступні дії щодо оформлення адміністративних матеріалів за фактом даної ДТП, таким чином проявивши свою волю оформити матеріали ДТП в найлояльніший для ОСОБА_17 спосіб.
Після цього, ОСОБА_11 та ОСОБА_23 на службовому автомобілі ВДАІ ОМУ марки «ВМW» вирушили на місце затримання автомобіля ОСОБА_17 на вул.Платановій у м. Одесі. З метою впізнання автомобіля та учасника ДТП водій автомобілю марки «Toyota Auris» ОСОБА_21 поїхав разом з ними на їх службовому автомобілі.
Коли останні прибули на вул. Платонову у м. Одесі ОСОБА_17 , з ознаками алкогольного сп'яніння, знаходився в автомобілі марки «Toyota Land Cruiser 120 Prado» на місці водія. Працівники УДАІ в Одеській області, які вели переслідування та зупинили ОСОБА_17 , пояснили прибувшим на місце затримання інспекторам ДПС ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та водію ОСОБА_21 , що саме ОСОБА_17 керував даним автомобілем під час переслідування та був ними затриманий. Інших осіб в автомобілі не було.
Після цього, працівники УДАІ в Одеській області ОСОБА_19 та ОСОБА_20 залишили місце затримання автомобілю з метою продовження чергування згідно свої службовим обов'язкам.
Водій ОСОБА_21 також впізнав даний автомобіль та водія ОСОБА_17 . Враховуючи достатність та безспірність доказів, які вказували на вину ОСОБА_17 у скоєній ДТП, а також те, що ОСОБА_17 був затриманий за кермом даного автомобіля в результаті безперервного переслідування, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 запевнили водія ОСОБА_21 в тому, що ОСОБА_17 буде доставлено до ООНД для фіксації стану його алкогольного сп'яніння, після чого притягнуто до відповідальності за скоєну ДТП, про що ОСОБА_21 буде повідомлено пізніше за допомогою телефонного зв'язку.
Після нього, приблизно о 04 год. 15 хв. водій ОСОБА_21 залишив місце затримання автомобіля ОСОБА_17 .
О 04 год. 27 хв. на мобільний телефон ОСОБА_11 , зателефонував начальник ВДАІ Малиновського PB ОМУ ГУ МВС України в Одеській області підполковник міліції ОСОБА_8 та з'ясував у ОСОБА_11 обставини скоєної ОСОБА_17 дорожньо-транспортної пригоди.
Після цього, на виконання вимог п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № ПОЗ від 17.12.2008 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», ОСОБА_9 перемістив ОСОБА_24 на пасажирське місце в автомобілі марки «Toyota Land Cruiser 120 Prado», a сам зайняв місце водія та почав рух в напрямку Одеського обласного наркологічного диспансеру, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2. ОСОБА_11 поїхав за ними на службовому автомобілі ДАІ.
О 04 год. 41 хв. ОСОБА_8 ще раз зателефонував ОСОБА_11 , запитав місце їх знаходження, наказав зупинитися та чекати на нього. У зв'язку з тим, що в той день ОСОБА_8 , згідно з розстановкою нарядів ОСОБА_25 був помічником відповідального та, відповідно до п. 4.17. наказу МВС України № 181 «Про організацію діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України,направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань» від 28.04.2009 року, був зобов'язаний перевіряти організацію роботи службових нарядів, що несли службу на території обслуговування, а також через почуття субординації ОСОБА_11 та ОСОБА_9 зупинили автомобілі біля дороги та стали чекати на приїзд ОСОБА_8 .
Через деякий час до них на особистому автомобілі марки «Нива» під'їхав ОСОБА_8 , одягнений у формений одяг працівника міліції, підійшов до автомобілю марки «Toyota Land Cruiser 120 Prado» та, використовуючи своє службове становище та авторитет своєї посади всупереч інтересам служби, умисно, з метою укриття вчиненого ОСОБА_17 правопорушення, забрав останнього до свого автомобілю марки «Нива» та віддав ОСОБА_9 та ОСОБА_11 явно суперечливий чинному законодавству наказ рухатися за ним на вул. Платанову у м.Одесі за ОСОБА_18 , відібрати нього пояснення щодо винуватості у скоєнні ОСОБА_17 ДТП, відвезти ОСОБА_18 на медичний огляд до ООНД замість ОСОБА_17 та, після отримання висновку про відсутність ознак сп'яніння, притягнути його до відповідальності за скоєну ОСОБА_17 дорожньо-транспортну пригоду.
Так, ІДПС ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , усвідомлюючи очевидну злочинність наказу ОСОБА_8 , а саме ті факти, що:
- ОСОБА_17 було затримано при безперервному переслідуванні працівниками УДАІ, які повідомили, що саме ОСОБА_17 керував автомобілем;
- ОСОБА_17 навіть не було опитано за даним фактом;
- ОСОБА_21 впізнав водія ОСОБА_17 та з цього приводу мав дати додаткові письмові пояснення;
-у переслідуванні ОСОБА_17 з місця скоєння ДТП також брав участь водій таксі та здійснював відеофіксацію переслідування ОСОБА_17 , який також не був опитаний за даним фактом;
- були відсутні жодні докази вини у ДТП будь-яких інших осіб,
протизаконно припинили проведення перевірки за фактом скоєння ДТП ОСОБА_17 та направились на вищезазначених автомобілях до вул. Платанової у м. Одесі, рухаючись за автомобілем марки «Нива», яким керував ОСОБА_8 .
Прибувши на вул. Платанову у м.Одесі, ІДПС ОСОБА_11 та ОСОБА_9 зустріли ОСОБА_18 та, узгодивши з ОСОБА_8 свої наступні дії щодо фальсифікації адміністративних матеріалів, разом направились до арештмайданчику №6, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 5, для оформлення пошкодженого внаслідок ДТП автомобілю марки «Toyota Land Cruiser 120 Prado», після чого направились до ООНД для отримання висновку про відсутність ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_18 . При цьому, ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_18 , що бачив даний автомобіль вночі біля бару «Тіс» незадовго до скоєння ДТП та інші обставини даної події.
Після цього, ОСОБА_9 , за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , достовірно знаючи про невинуватість ОСОБА_18 у скоєній ДТП, маючи спільний умисел на виконання явно злочинного наказу ОСОБА_8 та складання завідомо неправдивих офіційних документів, використовуючи свої службові повноваження всупереч інтересам служби, достовірно знаючи про винуватість ОСОБА_17 у скоєнні ДТП, грубо порушуючи вимоги п.2.7 наказу МВС №185 від 22.02.2001 року «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» щодо доручення до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалів, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, склав завідомо неправдиві офіційні документи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВН1 №410639 від 25.05.2012 року, протокол про адміністративне правопорушення серії ВН №303794, до яких вніс завідомо неправдиві відомості щодо винуватості ОСОБА_18 у скоєній ОСОБА_17 дорожньо-транспортній пригоді.
При цьому, ОСОБА_11 , за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , достовірно знаючи про невинуватість ОСОБА_18 у скоєній ДТП, маючи спільний умисел на виконання явно злочинного наказу ОСОБА_8 та складання завідомо неправдивих офіційних документів. ОСОБА_11 , використовуючи свої службові повноваження всупереч інтересам служби, з метою усунення перешкод та сприяння приховуванню вчиняємого ОСОБА_9 злочину, достовірно знаючи про винуватість ОСОБА_17 , забезпечив відсутність будь-яких матеріалів, вказуючих на вину ОСОБА_17 у скоєнні ДТП, не долучив до адміністративних матеріалів пояснення ОСОБА_17 , пояснення водія таксі, пояснення ОСОБА_21 щодо впізнання ОСОБА_17 , рапорти працівників УДАІ щодо - затримання автомобіля ОСОБА_17 , та, в порушення вимог п. 7 постанови Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» не доставив останнього на медичне освідування до ООНД, проте, відібрав у Дідуренка О.Я. завідомо неправдиві показання щодо винуватості останнього у вчиненій ОСОБА_17 ДТП та отримав в ООНД висновок про відсутність ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_18 .
Унаслідок спільних умисних протизаконних спільних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 до суду направлено сфальсифіковані матеріали адміністративної справи.
На підставі зазначених сфальсифікованих матеріалів постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.06.2012 року ОСОБА_18 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП за фактом ДТП, скоєної на перехресті вулиць Гайдара та Ак.Філатова у м.Одесі 25.05.2012 року.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 25.03.2013 року встановлено, що ДТП на перехресті вулиць Ак.Філатова та Гайдара у м.Одесі 25.05.2012 року вчинено саме ОСОБА_17 , а ОСОБА_18 був притягнутий до участі у справі з ініціативи працівника міліції ОСОБА_8 , у зв'язку із чим, постанову судді Малиновського районного суду м.Одеси від 11.06.2012 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст.122-4 та 124 КУпАП, відносно ОСОБА_18 скасовано, а провадження у справі закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
При цьому, внаслідок умисних спільних протиправних дій ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 винний ОСОБА_17 уникнув адміністративної відповідальності за скоєні ним правопорушення у зв'язку зі сплином строків давності притягнення до адміністративної відповідальності.
У зв'язку із беззастережним визнанням ОСОБА_18 своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.364 КК України, 25.04.2013 року з ОСОБА_18 укладено угоду про визнання винуватості та разом з обвинувальним актом направлено до суду. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_18 при цьому виділено в окреме провадження №420131700200000 від 25.04.2013 року.
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 14.05.2013 року ОСОБА_18 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 364 КК України, при обставинах, викладених у даному акті, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_18 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на один рік.
Однак, суд першої інстанції, дослідивши докази, які були надані стороною обвинувачення при розгляді кримінального провадження, прийшов до висновку про недоведеність органом досудового розслідування вчинення ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 інкримінованого кримінального правопорушення.
Апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, переглянувши вирок суду з урахуванням доводів апеляційної скарги, вважає обґрунтованим висновок у вироку суду про те, що при судовому розгляді сторона обвинувачення не надала доказів, які б підтверджували обставини, зазначені в обвинувальному акті.
Так, в обвинувальному акті, в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 зазначені показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , показання ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , а також постанова про надання дозволу на обшук та протокол обшуку у ОСОБА_18 ; протокол огляду; копія розписки; ухвала апеляційного суду Одеської області; роздруківки телефонних розмов та диск; постанова про адміністративне правопорушення; про розташування нарядів; лист щодо складених та зареєстрованих протоколів; ухвала про надання дозволу до телефонних дзвінків; роздруківка вхідних дзвінків; угода про визнання винуватості; копія вироку; ухвала про надання доступу до речей; витяги з наказів, а також посадові обов'язки виправданих.
Разом з тим, ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 в ході досудового розслідування послідовно не визнавали вину у вчиненні інкримінованого злочину.
Під час судового розгляду ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 також категорично заперечували свою вину у вчиненні інкримінованого злочину.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що посилання в обвинувальному акті на показання виправданих в обґрунтування доведеності їх вини є неспроможними.
Крім того, вчинення інкримінованого злочину ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 в обвинувальному акті обґрунтовувалось показаннями свідка ОСОБА_18 , щодо якого вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 14.05.2013 року була затверджена угода про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 27 ч. 5 - 364 ч. 3 КК України, зазначений вирок ОСОБА_18 не оскаржив, іспитовий строк, на який був звільнений від відбування покарання, закінчився.
Однак, в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що ОСОБА_8 зателефонував йому з телефону його друга ОСОБА_17 та попросив взяти вину в вчиненні останнім ДТП на автомобілі, яким він також користувався.
Він прибув на місце ДТП, але після прибуття на місце ДТП працівників ДАІ він не повідомив останніх, що автомобілем під час ДТП керував не він. Відносно нього працівниками ДАІ були складені два протоколи, в яких він вину визнав.
Крім того, свідок ОСОБА_18 пояснив, що не оскаржував судових рішень, зазначених в обвинувальному акті. За постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.06.2012 року, в якій він був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, а саме у вчиненні зазначеного ДТП, він сплатив штраф. За вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 14.05.2013 року, яким була затверджена угода про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 27 ч. 5 - 364 ч. 3 КК України, іспитовий строк відбув.
Таким чином, свідок ОСОБА_18 не підтвердив пред'явлене обвинувачення, так як послідовно стверджував, що не повідомив працівникам ДАІ ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , які прибули до автомобіля, що під час ДТП автомобілем керував не він, навпаки, при складанні протоколів про адміністративні правопорушення дав пояснення, в яких вину визнав, в зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про доведеність показаннями цього свідка вини виправданих не можуть бути прийняті до уваги.
Під час апеляційного розгляду були витребувані та досліджені матеріали справи про адміністративне правопорушення, за якою винесена постанова Малиновського районного суду м. Одеси від 11.06.2012 року, а також матеріали кримінального провадження, за яким ухвалений вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 14.05.2013 року, з яких вбачаються обставини, зазначені свідком ОСОБА_18 .
Крім того, не можуть бути прийняті до уваги посилання в апеляційній скарзі на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 14.05.2013 року, яким ОСОБА_18 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 27 ч. 5 - 364 ч. 3 КК України, оскільки ОСОБА_18 засуджений за пособництво у вчинені злочину, який в обвинувальному акті від 08.04.2015 року ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 не інкримінується.
Показання свідка ОСОБА_18 підтвердили свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які в судовому засіданні пояснили, що затримали автомобіль, який покинув місце ДТП, однак особу водія та перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння не встановлювали. Водія бачили у закритому автомобілі в темний час доби, однак, оскільки особисто з ОСОБА_17 знайомі не були, не можуть стверджувати, що це був ОСОБА_17 , а також їм невідомо чи перебувала в автомобілі ще якась людина. Після прибуття до зазначеного автомобіля інспекторів ДАІ ОСОБА_11 та ОСОБА_9 вони поїхали та не бачили подальших обставин встановлення особи водія автомобіля та складання протоколів.
Свідок ОСОБА_17 пояснив, що знаходився в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_18 завіз його на автомобілі до друзів та поїхав, ніяких обставин він не пам'ятає, вранці дізнався, що сталося незначне ДТП.
Крім того, свідок ОСОБА_26 пояснила, що вважає, що ДТП скоїв саме ОСОБА_18 , оскільки автомобіль належить їй, на ньому їздили її син ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . По телефону ОСОБА_18 повідомив їй, що саме він вдарив автомобіль, позичав в неї гроші, якими розраховувався за ремонт автомобіля.
На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що при безпосередньому дослідженні судом першої інстанції, в порядку ст.ст. 23, 352 КПК України, показань ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , а також свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 не знайшли підтвердження обставини інкримінованого кримінального правопорушення.
При цьому, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції вжив передбачені законом заходи для безпосереднього дослідження доказів, наданих стороною обвинувачення в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 .
Зокрема, починаючи з судового засідання 18.04.2014 року, суд викликав свідків в судове засідання, починаючи з 28.07.2014 року постановлював ухвали про привід свідків та направляв до прокуратури листи щодо забезпечення виконання цих ухвал, однак, судові рішення щодо забезпечення явки в судове засідання свідка ОСОБА_21 , а також для повторного допиту свідка ОСОБА_18 від 06.02.2015 року, 02.03.2015 року виконані не були.
Посилання в апеляційній скарзі на упередженість суду щодо задоволення клопотань сторони захисту про повторний допит свідка ОСОБА_18 є неспроможними, оскільки після дослідження інших доказів по справі, для з'ясування відповідних обставин сторона захисту не позбавлена права на додатковий допит свідка, присутність якого прокурор зобов'язаний забезпечити, згідно вимог ст. 23 ч. 3 КПК України.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що за час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції свідок ОСОБА_21 не з'явився, сторона обвинувачення не забезпечила його привід для дачі показань.
При апеляційному розгляді, який тривав з 14.07.2015 року, судові засідання відкладалися для забезпечення стороні обвинувачення надання доказів, зокрема, для виконання ухвал апеляційного суду щодо забезпечення явки в судове засідання свідків, та, зокрема, свідка-очевидця події ДТП ОСОБА_21 , так як, згідно вимог ст.404, 405 ч.1 КПК України, тільки при безпосередньому дослідженні показань останнього апеляційний суд не був позбавлений можливості дати їм відповідну оцінку. Крім того, тільки при безпосередньому дослідженні доказів апеляційний суд мав би повноваження прийняти рішення щодо обґрунтованості доводів апеляційної скарги, скасувати вирок та постановити новий вирок, про що в судовому засіданні, з цитуванням зазначених норм кримінального процесуального закону, роз'яснювалося учасникам апеляційного розгляду. З зазначених підстав було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про дослідження показань свідків, наданих під час досудового розслідування.
Апеляційний суд не приймає до уваги послання прокурора при розгляді апеляційної скарги щодо неможливості забезпечити явку свідка ОСОБА_21 в судове засідання 16.06.2016 року, в зв'язку з відрядженням останнього, так як відповідних доказів щодо дійсного знаходження останнього у відрядженні надано не було. Крім того, як зазначалося, за час розгляду кримінального провадження сторона обвинувачення роками не виконувала судових рішень щодо забезпечення явки в судові засідання свідка ОСОБА_21 .
При таких обставинах, апеляційний суд вважає, що зазначені в обвинувальному акті обставини інкримінованого кримінального правопорушення ґрунтуються виключно на припущеннях, так як належних, допустимих та достовірних доказів на їх підтвердження суду надано не було.
В обвинувальному акті прямо зазначено, що тільки водій таксі - автомобіля марки ВАЗ, крім інспекторів ДПС ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , є єдиним свідком, який прослідив рух автомобіля від місця ДТП на вул. Гайдара до місця його зупинки на вул. Платановій, після чого повернувся на місце ДТП та повідомив про місце знаходження автомобіля інспекторів ДАІ ОСОБА_11 та ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_21 , однак особа зазначеного водія таксі органами досудового розслідування з невідомих причин встановлена не була.
Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 послідовно пояснювали, що не встановили особу водія автомобіля до прибуття інспекторів ДАІ ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , після прибуття останніх з місця знаходження автомобіля поїхали.
Свідок ОСОБА_18 поясняв, що перебував на місці знаходження автомобіля на вул. Платановій, однак не повідомив інспекторам ДАІ ОСОБА_11 та ОСОБА_9 про те, що не він керував автомобілем, дав пояснення при складанні протоколів про визнання вини у вчиненні ДТП.
ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 при проведенні досудового розслідування, в суді першої інстанції та при розгляді апеляційної скарги вину послідовно не визнали.
Інші докази, зазначені в обвинувальному акті, також не доводять вину виправданих в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
Так, неспроможними є доводи прокурора про необґрунтованість висновків у вироку суду щодо не встановлення належності голосів, записаних на дисках, так як ідентичність голосів встановлюється відповідними експертними дослідженнями.
При апеляційному розгляді було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про проведення фоноскопічної експертизи голосів, оскільки, згідно ст.ст. 290, 333 ч. 4 КПК України, суд відмовляє в задоволення клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі дії не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.
З урахуванням тривалого часу досудового розслідування та розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, під час яких в розпорядженні органів досудового розслідування знаходилися зазначені диски з звукозаписами, та останні не були позбавлені можливості у встановленому порядку заявляти клопотання про проведення експертних досліджень, прокурор не довів підстав, при наявності яких можливо призначити експертне дослідження на стадії апеляційного розгляду.
Також не можуть бути прийняті до уваги легалізовані матеріалами документування протиправної діяльності співробітника ВДАІ Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеської області ОСОБА_17 , тобто записи телефонних розмов, які, як зазначено в апеляційній скарзі, були проведені по іншій кримінальній справі, на підставі постанови заступника голови апеляційного суду Одеської області ОСОБА_27 від 24.04.2012 року, тобто до події ДТП 25.05.2012 року.
На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції з урахуванням загальних засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК України, а також вимог ст. 22 КПК України, яка передбачає змагальність сторін кримінального провадження, ст. 91 КПК України, щодо обов'язку доведеності винуватості обвинувачених, ст. 94 КПК України, якою передбачений порядок оцінки наданих стороною обвинувачення доказів, надав зазначеним доказам, наданим стороною обвинувачення, належну оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку щодо недоведеності вини ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд у вироку не надав зазначеним доказам належної оцінки, в зв'язку з чимвисновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, не знайшли підтвердження.
При таких обставинах, відповідно до вимог ст. 409 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, оскільки її доводи підтвердження не знайшли, передбачених законом підстав для скасування вироку суду не вбачається. В апеляційній скарзі не міститься доводів щодо скасування вироку суду з інших підстав, в зв'язку з чим, згідно вимог ст. 404 ч. 1 КПК України, апеляційний суд переглянув вирок суду в межах апеляційної скарги.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_13 залишити без задоволення.
Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 11.06.2015р., яким:
ОСОБА_8 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.ст.27 ч.3, 366 ч.2 КК України та виправданий в зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення;
ОСОБА_11 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.ст.27 ч.5, 366 ч.2 КК України та виправданий в зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення;
ОСОБА_9 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.ст.27 ч.2, 366 ч.2 КК України та виправданий в зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення.
Судді Апеляційного суду
Одеської області
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Копія вірна: суддя ОСОБА_2