Справа № 522/6513/15-ц
Провадження № 2/522/3284/16
04 жовтня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого-судді Чернявської Л.М.,
при секретарі Прусс О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом визнання права власності на предмет іпотеки
Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом визнання права власності на предмет іпотеки. Уточнивши позовні вимоги 06.04.2016 року позивач просить в рахунок часткового погашення перед ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості ОСОБА_2 за Договором відновлювальної кредитної лінії №670/36-302 від 13.06.2007 року у загальній сумі 120 679,13 доларів США, що еквівалентно 1 903 259,54 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення №500, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 37,4 кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів, ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом в межах процедури виконавчого провадження та стягнути судовий збір в розмірі 3654 грн.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що 13.06.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено Договір відновлювальної кредитної лінії № 670/36-302, відповідно до якого ПАТ «Укрсобанк» відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 74 000 доларів США з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості до 11 червня 2017 року, зі сплатою 13 відсотків річних. В якості забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Договором кредиту, було укладено Іпотечний договір згідно з яким іпотекодавець передав Банку в іпотеку наступне нерухоме майно: нежиле приміщення № 500, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 37,4 кв.м.
Відповідно до п. 1.4.1-1.4.4. Іпотечного договору іпотекою забезпечуються: повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом, сплата пені, відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням. Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» є правонаступником АКБ «Укрсоцбанк». Зміна найменування з АКБ «Укрсоцбанк» на ПАТ «Укрсоцбанк», жодним чином не пов'язана з припиненням юридичної особи у зв'язку зі злиттям, приєднанням, поділом чи перетворенням, а є лише виконанням вимог ч.5 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» щодо приведення Статуту Банку у відповідність з вимогами зазначеного Закону. В порушення умов кредитного договору, позичальником порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів, що і стало приводом для звернення до суду.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви. Позовні вимоги просить задовольнити повністю.
Представник відповідача Латій О.А. заперечував проти задоволення позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог, оскільки банком не враховано всі суми погашення кредиту та банк звернувся до суду раніше строку зазначеного у договорі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 13.06.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» (яке було перетворено у Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 укладено Договір відновлювальної кредитної лінії № 670/36-302, відповідно до якого ПАТ «Укрсобанк» відкрив ОСОБА_2 відновлювальну кредитну лінію в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 74 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Договором відновлювальної кредитної лінії до 11 червня 2017 року, зі сплатою 13 відсотків річних.
В якості забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Договором кредиту, між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 13.06.2007 року було укладено Іпотечний договір (нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим № 3260, згідно з яким іпотекодавець передав Банку в іпотеку наступне нерухоме майно: нежиле приміщення № 500, розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Заславського, буд. 38, загальною площею 37,4 кв.м, що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу реєстраційний номер 3258 від 25.09.2006 року.
Відповідно до п. 1.4.1-1.4.4. Іпотечного договору іпотекою забезпечуються: повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом, сплата пені, відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням.
Свої зобов'язання, визначені п. 3.1.1. Договору кредиту, Позивачем виконано належним чином в повному обсязі: Позичальнику відкрито позичковий рахунок в Одеській обласній філії ООФ АКБ «Укрсоцбанк» та надано суму кредиту на умовах, визначених Договором кредиту, відповідно до листів-заявок на кредит/транш (а.с.26).
Пунктами 3.3.5., 3.3.6. Договору кредиту встановлено, що Позичальник зобов'язаний погашати Кредитору Кредит відповідно до п.п. 1.1., 3.3.15. цього Договору, сплачувати Кредитору проценти та комісії в строки, встановлені п.п. 2.4., 2.5. цього Договору.
Позичальником не виконуються умови Договору кредиту - порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, банком 12.11.2014 року було направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.27), однак вона відповідачем не виконана.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Неналежне виконання взятих на себе зобов'язань Позичальником призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 14.01.2015 року згідно з розрахунком заборгованості, наданої позивачем (а.с.28) становить 120 679,13 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.01.2015 року (15,7712) складає 1 903 259,54 гривень.
Суд не приймає до уваги усні заперечення представника відповідача про незгоду з сумою заборгованості, оскільки ним не надано інших розрахунків та не надано доказів погашення боргу.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено ст.ст. 572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, як передбачено ст. 590 ЦК України.
За змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» положення частини першої цієї статті, яка передбачає необхідність направлення іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушень, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку, оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.
Таким чином, доводи представника відповідача, що відповідачка не отримала письмову вимогу банку від 12.11.2014 року, а тому позивач не мав права звертатися з позовними вимогами до суду не заслуговують на увагу.
Згідно з п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» Невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Згідно з розділом 4 договору іпотеки іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає на предмет іпотеки на підставі рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Зазначені положення містяться і в роз'ясненнях наданих у п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
Відповідно до п. 42 зазначеної вище Постанови Пленуму резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час про ведення виконавчих дій).
Частиною 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року за №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вимога про дострокове виконання кредитного договору навіть у разі належного його виконання, а якщо вимогу не буде задоволено - право звернення стягнення на предмет застави/іпотеки може бути заявлено заставодержателем лише в чітко визначених законом або договором випадках, наприклад при передачі заставодавцем/іпотекодавцем предмета застави/іпотеки іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним (частина друга статті 586, пункт 2 частини другої статті 592 ЦК); порушення обов'язків, установлених іпотечним договором (частина перша статті 12 Закону України "Про іпотеку"); порушення споживачем умов договору про надання споживчого кредиту (частина десята статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів").
Крім того, у відповідності до положень ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Таким чином, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про неправильність та невідповідності наданого позивачем розрахунку заборгованості умовам кредитного договору, оскільки відповідачем не надані докази, які б свідчили про неправильність проведених позивачем розрахунків чи ставили їх під сумнів.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, у відповідності до ст.ст. 1054, 1049 ЦК України, суд вважає, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2., своїх зобов'язань за Договором відновлювальної кредитної лінії № 670/36-302, слід звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення №500, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 37,4 кв.м. для погашення кредитної заборгованості за вищенаведеним кредитним договором.
Крім того, відповідно статті 88 ЦПК України ПАТ «Укрсоцбанк» на користь якого ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654 грн..
На підставі викладеного й керуючись Законом України "Про іпотеку", ст.ст. 526, 527, 530, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 16, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов ні вимоги публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.
Врахунок часткового погашення перед публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» заборгованості ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за Договором відновлювальної кредитної лінії №670/36-302 від 13.06.2007 року у загальній сумі 120 679,13 доларів США, що еквівалентно 1 903 259,54 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення №500, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 37,4 кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів, ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом в межах процедури виконавчого провадження.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір в розмірі 3654 гривень.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області, через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л. М. Чернявська
04.10.2016