Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" жовтня 2016 р.Справа № 922/2898/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Вознюк С.В.
розглянувши справу
за позовом Харківська місцева прокуратура № 2 Харківської області в інтересах держави в особі 1. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 2. Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків
про визнання недійсним договору та повернення майна
за участю представників сторін:
прокурор - Комісар О.О., служб. посв. № 043187 від 06.05.2016р.;
1-го позивача - ОСОБА_2, дов. № 230 від 12.01.2016р.;
2-го позивача - ОСОБА_3, дов. б/н від 19.09.2016р.;
відповідача - ОСОБА_4, дов. б/н від 08.08.2016р.
Харківська місцева прокуратура № 2 Харківської області в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 4782 від 19.01.2012р., укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити та повернути нежитлове приміщення вартістю 47 410,00грн., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Героїв праці, 12-В, згідно договору, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.
Прокурор позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник першого позивача проти позовних вимог прокурора заперечує повністю.
Представник другого позивача проти позовних вимог прокурора заперечує частково, підтримує позовні вимоги прокурора в частині звільнення орендованого приміщення та заперечує проти визнання договору оренди недійсним, посилаючись на те, що даний договір припинив свою дію.
Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог прокурора заперечує повністю, просить суд в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що прокурором до правовідносин сторін застосовано не належні норми права, вважає, що орендовані приміщення використовуються за прямим призначенням - розміщення пральні, з моменту побудови будівлі й по сьогоднішній день. Заперечуючи проти позову відповідач також зазначив, що дитячо-юнацькі спортивні школи закладів позашкільної освіти не відносяться до закладів загальної освіти, про що зазначає прокурор у позові, вважає посилання прокуратури на норми Закону України "Про приватизацію державного майна" безпідставними, оскільки Комунальний заклад "Комплексна Дитячо-юнацька спортивна школа № 2 Харківської міської ради" фінансується не з державного бюджету, а з місцевого.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
Харківською місцевою прокуратурою № 2, з метою виявлення та поновлення порушених житлових, майнових і соціальних прав дітей та інтересів держави у сфері охорони дитинства, вивчено стан додержання органами місцевого самоврядування вимог Закону України "Про охорону дитинства" щодо збереження мережі закладів освіти, лікувальних та оздоровчих закладів, відчуження їх майна, земельних ділянок, використання приміщень для цілей, не пов'язаних з освітніми, лікувальними, оздоровчими процесами та дозвіллям дітей, законності використання коштів на їх утримання.
На підставі зазначеного, прокуратурою було встановлено, що Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, за погодженням з Управлінням освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради, було укладено ряд договорів оренди нежитлових приміщень.
Зокрема, 19.01.2012р. між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (перший позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 4782 (далі - договір), відповідно до умов якого перший позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 50,0кв.м., які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташовані за адресою: м. Харків, вул. героїв Праці, 12-В та знаходяться на балансі Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради (другий позивач). Право на оренду цього приміщення отримано відповідачем на підставі розпорядження Управління комунального майна та приватизації № 2401 від 14.12.2011р.
За умовами п.1.2 договору майно передано відповідачу в оренду з метою використання: розміщення пральні загального користування.
19.01.2012р. між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та відповідачем було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення (будівлі), що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Героїв Праці, 12-В.
Договір укладено строком на один рік з 19.01.2012р. до 19.01.2013р. (п.10.1 договору).
За умовами п.10.5 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Даний договір пролонгований сторонами до 19.01.2017р.
Доказів звернення однієї із сторін договору до іншої із заявою про припинення дії договору суду сторонами не надано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
07.06.2016р. Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради звернулось до Харківської місцевої прокуратури № 2 з листом (вих. № 1358), з проханням підготувати та подати позов до суду про звільнення відповідачем орендованого ним приміщення (а.с.43).
Оскільки, як вважає прокурор, нежитлові приміщення передано в оренду з порушенням норм чинного законодавства, останній звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вказує прокурор та підтверджується відповідачем, частина нежитлового приміщення, яке орендується відповідачем, знаходиться на території Комунального закладу "Комплексна Дитячо-юнацька спортивна школа № 2 Харківської міської ради" за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 12-а.
Відповідно до п.1.2 Статуту Комунальний заклад "Комплексна Дитячо-юнацька спортивна школа № 2 Харківської міської ради" є позашкільним навчальним закладом спортивного профілю, який забезпечує розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, що в установленому порядку визнаний в Україні, створює необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортивного резерву для збірних команд України.
Оскільки Комунальний заклад "Комплексна Дитячо-юнацька спортивна школа № 2 Харківської міської ради" є позашкільним навчальним закладом спортивного профілю, суд погоджується з доводами відповідача, що прокурором невірно застосовано норми Закону України "Про загальну середню освіту" та Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів, які затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001р., тоді як відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про позашкільну освіту" вимоги до матеріально-технічної бази позашкільного навчального закладу визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами, правилами і стандартами облаштування та утримання позашкільного навчального закладу, навчальними планами та програмами.
Також, суд погоджується з доводами відповідача стосовно невірного посилання прокурора на ч.2 ст.5 Закон України "Про приватизацію державного майна", виходячи з наступного.
Засновником Комунального закладу "Комплексна Дитячо-юнацька спортивна школа № 2 Харківської міської ради" є Харківська міська рада та засновником Комунального закладу "Комплексна Дитячо-юнацька спортивна школа № 2 Харківської міської ради", відповідно до п.1.3 його Статуту, є Харківська міська рада, яка, зокрема, здійснює його фінансування.
Враховуючи те, що комунальний заклад "Комплексна Дитячо-юнацька спортивна школа № 2 Харківської міської ради" фінансується з місцевого бюджету, суд дійшов висновку, що прокурор, в обґрунтування своїх позовних вимог, безпідставно посилається на положення ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки дана стаття стосується об'єктів освіти загальнодержавного значення, що фінансуються з державного бюджету.
Проте, незважаючи на невірне застосування прокурором Закону України "Про загальну середню освіту" та Закону України "Про приватизацію державного майна" суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність освіти в державних і комунальних навчальних закладах, розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти.
Статтею 4 Закону України “Про освіту” передбачено, що держава визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.
За приписами ст.29 Закону України "Про освіту" структура освіти включає: дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту, самоосвіту.
Частиною 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" визначено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.
До матеріально-технічної бази позашкільного навчального закладу належать приміщення, споруди, обладнання, засоби зв'язку, транспортні засоби, земельні ділянки, рухоме і нерухоме майно, що перебуває у його власності або у повному господарському віданні, оперативному управлінні, орендоване чи надане йому засновником (власником) (ч.2 ст.27 Закону України "Про позашкільну освіту").
Таким чином, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про позашкільну освіту" фінансово-господарська діяльність позашкільного навчального закладу здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України, Цивільного кодексу України, законів України "Про освіту", "Про місцеве самоврядування в Україні", цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Так, згідно із ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Як було встановлено судом, комунальне майно, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 50,0м.кв., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 12-В передано в оренду з метою розміщення пральні загального користування.
Згідно інформації, зазначеної у ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є, зокрема: прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів тощо.
Враховуючи викладене, судом вбачається, що приміщення, передане в оренду відповідачу, є об'єктом комунальної власності та фінансується з місцевого бюджету, використовується останнім для цілей, не пов'язаних з навчально-виховним процесом, тобто використовується не за призначенням, як того вимагають норми Закону України "Про освіту", зокрема, ч.5 ст.63.
Таким чином, суд дійшов висновку, що передача в оренду нежитлового приміщення, яке є об'єктом комунальної власності та фінансується з місцевого бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом (розміщення пральні загального користування), суперечить вимогам чинного законодавства, що є безумовною підставою для визнання цього правочину недійсним.
Згідно із приписами ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 203 зазначеного Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 1 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірний договір було укладено з порушенням вимог діючого законодавства, що є підставою, відповідно до ч. 1 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України, для визнання договору недійсним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача стосовно того, що орендовані приміщення використовуються за прямим їх призначенням, судом не приймаються, оскільки вони не спростовують висновків суду про те, що здавання в оренду комунального майна за спірним договором суперечить приписам чинного законодавства, зокрема ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту".
Суд наголошує, що за приписами ч.5 ст. 63 Закону України "Про освіту" спірне орендоване приміщення може бути передано в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом та невикористання спортивною школою спірного приміщення для навчального процесу не надає права передачі цього приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити та повернути нежитлове приміщення вартістю 47 410,00грн., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Героїв праці, 12-В, згідно договору, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, суд виходить з наступного.
За приписами ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За таких підстав, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог прокурора про зобов'язання відповідача звільнити та повернути нежитлове приміщення вартістю 47 410,00грн., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Героїв праці, 12-В, згідно договору, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є цілком обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
За таких обставин, керуючись ст.53 Конституції України, ст.ст.203, 215, 216, 785 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, ст.ст.4, 29, 63 Закону України "Про освіту", ст. 26 Закону України "Про позашкільну освіту", ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 4782 від 19.01.2012р., укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, ідент. номер НОМЕР_1 (61002, АДРЕСА_1) звільнити та повернути нежитлове приміщення вартістю 47 410,00грн., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Героїв праці, 12-В, згідно договору, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідент. номер НОМЕР_1 (61002, АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 2 756,00грн. за таким реквізитами: прокуратура Харківської області, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 10.10.2016 р.
Суддя ОСОБА_5