36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
29 вересня 2016 р. Справа № 917/1239/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанеія "Нафтогаз України", вул.Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001
до Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго", 37300, Полтавська область, Гадяцький район, м. Гадяч, вул.. 50 років Жовтня, б. 19, «А»
про стягнення заборгованості у сумі 72010,87 грн.
Суддя Гетя Н.Г.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 дов. №14-182 від 15.07.2014р.
від відповідача: ОСОБА_2 доруч. №01-05/32 від 05.01.2016р.
29 вересян 2016 року після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного рішення.
Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 20601,90 грн. пені, 3367,10 грн 3% річних та 48041,88 грн інфляційних втрат, нарахованих позивачем за неналежне виконання відповідачем зобов'язань згідно Договору №2156/14-КП-24 купівлі продажу природного газу.
Позивач на задоволенні позову наполягає з мотивів, викладених у позовній заяві.
Відповідач надав суду відзив на позов та контррозрахунок позовних вимог, в якому зазначив, що проти позову заперечує частково, визнає позовні вимоги в частині стягнення 19978,64 грн. пені, 3288,93грн - 3% річних, 188088,04 грн. інфляційних втрат та просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50%, в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:
31.01.2014 р. між сторонами було укладено Договір №2156/14-КП-24 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір, а.с. 9-14), згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ), на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).
Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ (п. 1.2 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору, продавець передає покупцю з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. газ обсягом до 212,0 тис.куб. м.
Відповідно до п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюються актом приймання-передачі газу.
Пунктом 5.2 Договору та Додатковими угодами №1 від 24.04.2014 р., №2 від 15 вересня 2014 р., №3 від 10.11.2014 р. (а.с.15-17) була визначена ціна за 1000 куб.м. природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).
Умовами договору передбачено (п. 7.2 Договору), що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього Договору покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу
Згідно п. 9.3 Договору, строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.07.2014 р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом січня- грудня 2014 р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 927311,48 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу, а саме : від 31.01.2014 р. на суму 165083,33 грн; від 28.02.2014 р. на суму 175906,35 грн.; від 30.04.2014 р. на суму 36122,34 грн,; від 31.10.2014 р. на суму 35757,26 грн., від 30.11.2014 р. на суму 141574,17 грн.; від 31.11.2012 р. на суму 287181,25 грн (копії наявні у матеріалах справи, а. с. 18-24).
За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості отриманого природного газу з порушенням термінів встановлених Договором, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку відповідача(а.с. 98-149).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача відповідача 20601,90 грн. пені, 3367,10 грн 3% річних та 48041,88 грн інфляційних втрат, нарахованих позивачем за неналежне виконання відповідачем зобов'язань згідно Договору №2156/14-КП-24 купівлі продажу природного газу.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору купівлі-продажу.
Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України отриманий від позивача природний газ оплатив з порушенням встановлених строків. Дана обставина відповідачем визнається.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).
З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина 2 статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
Згідно зі ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому у відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Судом перевірено методику розрахунку 3% річних та пені з використанням калькулятора ІПС "Ліга" та встановлено, що п. 6.1 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Таким чином, позивач правомірно здійснював нарахування пені та 3% річних з 15 числа відповідного місяця. Але при здійснені нарахувань по Акту за зобов'язаннями листопада 2014 р. позивачем не враховано, що останній день виконання зобов'язань припав на вихідний день і нарахування необхідно було здійснювати з 16 числа. Також позивачем включено в період часу, за який здійснюється стягнення 3% та пені, фактичний день оплати, що не допускається.
За даних обставин, суд дослідив контррозрахунок наданий відповідачем та здійснив власний перерахунок пені та 3% річних за результатами якого задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 19978,64 грн пені та 3288,93 грн. 3% річних. Позовні вимоги в частині стягнення 623,26 грн пені та 78,17 грн 3% річних задоволенню не підлягають на підставі вищезазначеного обґрунтування.
Щодо інфляційних втрат, які нараховані позивачем, то суд зазначає, що відповідно до п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань” роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Як свідчать матеріали справи та доданий до позову розрахунок інфляційних втрат, прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу, за зобов'язаннями листопада 2014 р складають менше місяця, отже підстави для нарахування інфляційних втрат за вказаний період відсутні. Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за зобов'язаннями січня 2014 р., лютого 2014 р., березня 2014 р., квітня 2014 р., жовтня 2014 р., грудня 2014 р. з врахуванням сум та періодів на які позивач здійснював нарахування інфляційних втрат та які зазначені в розрахунку, та встановлено, що стягненню підлягають 20499,33 грн. інфляційних втрат, а в частині стягнення 27542,55 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають на підставі вищезазначеного обґрунтування.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір пені на 50%.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідач в обгрунтування клопотання про зменшення розміру пені посилається на те, що КПТГ «Гадячтеплоенерго», згідно Статуту, є комунальним підприємством, заснованим на майні, що є комунальною власністю територіальної громади міста Гадяч та забезпечує тепловою енергією і послугами з централізованого теплопостачання населення, установи та організації, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів та інших споживачів за тарифами, що регулюються державою відповідно до законодавства. Штрафні санкції позивачем були нараховані у зв'язку з несвоєчасними розрахунками за поставлений природний газ, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії) яка споживалася підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) у 2014 році, на підставі Договору №2156/14-КП-24 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 року.
КПТГ «Гадячтеплоенерго» проводило розрахунки за поставлений природний газ, згідно Договору №2156/14-КП-24 із порушенням строків оплати через скрутне фінансове становище, викликане наявністю різниці у тарифах на теплову енергію, незадовільну платіжну дисципліну споживачів та відсутність дій з боку органів виконавчої служби, щодо стягнення заборгованості по виконавчих документах.
Враховуючи, що відповідач є комунальним підприємством, заснованим на майні, що є комунальною власністю територіальної громади, баланс інтересів сторін у справі, а також те, що відповідач сплатив суму основного боргу за укладеним договором, суд приходить до висновку про можливість зменшення розміру стягнення з відповідача пені на 40% від належної до стягнення суми та стягнути з відповідача пеню в розмірі 11987,18 грн..
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст.. 49 ГПК України)
На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго", 37300, Полтавська область, Гадяцький район, м. Гадяч, вул.. 50 років Жовтня, б. 19, «А» на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 200777220) 11987,18 грн. пені, 3288,93 грн. 3 % річних, 20499,33 грн. інфляційних втрат та 837,52 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову - відмовити
Повне рішення складено 30.09.2016 р
Суддя Н.Г. Гетя