Справа № 520/12326/16-к
Провадження № 1-кс/520/2289/16
11.10.2016 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 , слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засідання в м. Одесі клопотання заступника начальника СВ Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, Одеської області, громадянина України, українця, не одруженого, з вищою, освітою, не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України,
10.10.2016 року в провадження слідчого судді надійшло клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному проваджені внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160480000514 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.
Згідно клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 03 січня 2016 року приблизно о 13 год. 00 хвилин, ОСОБА_8 (обвинувальний акт відносно якого направлений до Київського р/с м. Одеси), знаходячись біля будинку №116, розташованого по вул. Левітана в м. Одеса, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, вступив в попередню змову з ОСОБА_6 , визначивши об'єктом свого злочинного посягання автомобіль марки «Тайота Королла», 1980 р.в., білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 . В подальшому, реалізуючи свій злочинний намір останні підійшли до вказаного автомобіля, який знаходився за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, №116, та по раніше спланованому злочинному умислу, спрямованому на заволодіння транспортним засобом, який належить потерпілому ОСОБА_9 , із застосуванням револьверу, змусили останнього віддати ключ, від його автомобіля марки «Тайота Королла», 1980 р.в., білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , та сівши, до салону автомобіля, покинули місце вчинення злочину, тим самим незаконно заволоділи належним ОСОБА_9 , вищевказаним автомобілем, чим спричинили останньому матеріальний збиток на загальну суму 60 000 грн.
12.02.2016 року відомості за вказаним фактом буди внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160480000514 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.
17.09.2016 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.3 КК України.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи клопотання тим, що ОСОБА_6 , вчинив умисне особливо тяжке кримінальне правопорушення, не працевлаштований, не навчається, постійного джерела прибутку не має, що виключає міцність соціальних зв'язків з ним, може продовжити злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності може впливати на потерпілого та свідків, переховуватись від органів досудового розслідування чи суду і перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання в повному обсязі, та зазначила, що ОСОБА_6 переховувався від органу досудового розслідування, у зв'язку з чим ухвалою слідчого судді був оголошений в розшук. Між тим слідчий на прохання суду не надала жодного виклику підозрюваного, рапорту про його відсутність, тобто будь якого документу, що підтверджує факт його переховування від слідства та суду.
Прокурор підтримав клопотання, не обґрунтувавши свою думку, та не зазначивши, у зв'язку з чим неможливо застосувати до підозрюваного інший більш м'який запобіжний захід.
Захисник заперечувала проти задоволення клопотання, зазначивши, що підозра відносно її підзахисного є необґрунтованою, та не підтвердженою жодними матеріалами провадження, її підзахисний раніше не судимий, не ухилявся від слідства, навчався у вищому закладі, мешкав за своїм постійним місцем мешкання, його не викликали ні до слідчого, ні до слідчого судді. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є одним з виняткових запобіжних заходів.
Підозрюваний ОСОБА_6 під час розгляду клопотання був ознайомлений з правами, з обставинами викладеними у клопотання не погодився, зазначивши, що він не скоював жодного кримінального правопорушення, та просив відмовити в клопотанні захисника.
Скарг від підозрюваного на незаконні дії відносно нього з боку працівників органів МВС не надходило, інших заяв та клопотань не було.
Розглянувши клопотання, заслухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, підозрюваного та його захисника, які заперечили проти задоволення клопотання, дослідивши надані матеріали кримінального провадження слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Зі змісту ст.194 КПК України вбачається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які передбачені пунктами 1-3 частини першої даної статті.
Згідно правової позиції викладеної в рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини не одноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою («Єчус проти Литви»).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року у справі №1-23/2003, запобіжний захід у вигляді взяття під варту не може бути застосований лише з мотиву тяжкості злочину, оскільки це суперечить Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду (статті 29, 62 Конституції України).
Так, з наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років.
При вказаних обставинах, вважаю що прокурором доведені обставини, викладені в п.п.1, 2 ч.1 ст.194 КК України, однак не доведено жодними матеріалами (доказами), про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Так, ОСОБА_6 є несудимою особою, позитивно характеризується, має постійне місце реєстрації та проживання, тобто має стійкі соціальні зв'язки. Навчався у вищому закладі, отримав вищу освіту. Ні слідчим ні прокурором не доведено в судовому засіданні, що підозрюваний ухилявся від органу досудового розслідування. Слідчим не надано жодного виклику підозрюваного до слідчого, та не надано рапорту про його відсутність за місцем постійного мешкання.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Наведене дає можливість обрати підозрюваному запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, а саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покласти на нього наступні обов'язки: з'являтися за вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, або суду, залежно від стадії кримінального провадження та повідомляти про зміну свого місця проживання.
На підставі встановленого, керуючись ст. ст. 132, 176-178, 181, 193, 194, 196, 205 КПК України, -
В задоволенні клопотання слідчого, погодженого прокурором, про обрання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зобов'язавши його знаходитись за місцем постійного мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 22:00 до 06:00 год.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження за першою вимогою;
- не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 2 ст. 179 КПК України, у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Копію ухвали направити для виконання працівникам поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали становить два місяці і обчислюється з моменту проголошення ухвали, тобто з 12 годин 00 хвилин 11.10.2016 року і припиняє свою дію о 12 годині 00 хвилин 11.12.2016 року.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1